Залежна психопатом - kxduarte

Мільєр завмирає. Вона добре почула мої слова. Їх почули всі, хто знаходиться в приміщенні. Вона повертається до мене обличчям. Її щоки червоні, а очі палають від гніву.
Зарядила туфлями в мене, ще й пробує злитись. Не думав, що це може бути її інша сторона. Погана дівчинка.
-Якщо так бажаєш. -вона розводить руки в боки.
На мить її губи здіймаються в злій посмішці. Я теж посміхаюсь їй.
Але я швидко охолоджуюсь, коли вона тягнеться за низ сукні і знімає її з себе. Я розумію, що вже це не зупиню. 
Повертаю погляд на всіх, хто посмів дивитись в її сторону. Присутні одразу ніяковіють, засовуючи обличчя в сраку. Вони не хочуть, щоб я знав їх в обличчя. Не в такій ситуації, коли я потім знайду їх і вб'ю за це.
Я швидко встаю і накидую на неї свій піджак. Ларія пробує відштовхнути мене від себе разом з моїм піджаком, але я міцно ловлю її за зап'ястки і виводжу з приміщення.
Ми піднімаємось ліфтом на поверх, де знаходиться моя квартира, коли я тут.
-Відпусти!
Вона кричить, стараючись вирватись з моїх рук.
-Я приб'ю тебе за те, що зняла цю сукню при всіх.
-Ти сам сказав зняти!
-І ти це зробила!
Я заштовхую її в свій номер.
Вона майже врізається в стіну, вчасно відстрибує. Тепер вона виглядає залякано, досі палаючи від гніву.
Її щічки мило порожевіли. Це або від злості, або від тієї краплі алкоголю в її організмі.
Я дивлюсь на її тіло. Це стається випадково. І бляха, я раніше зовсім не цікавився нею. Але зараз, коли вона стоїть навпроти мене в одній білизні і моєму піджаку, мені важко відірвати погляд.
Не думав, що захочу облизати її.
-Я думав, що ти шануєш закони.
Вона складає руки на грудях. Навіть не збирається ховатись.
-Я думала, що ти адекватний.
-Ми обидва мали багато сподівань, чи не так?
Я посміхаюсь.
Вона супиться, ледве стримуючись, щоб не накинутись на мене.
-Де ж моя добра секретарка? Оу, згадав, ти ж ніяка не добра. Дівчина з кавою на дупі... ще одна з кондиціонером.
-З кондиціонером? Ти сам її вигнав.
-Бо ти б придумала щось інше для її усунення.
-Ти зараз відговорюєшся від слів.
-А ти робиш із себе посміховисько. Поводся так, як завжди, просто без цих "пан" і "директор".
-Я ж твоя майбутня дружина. Якщо ти збираєшся мене брати за свою, то я буду поводитись так, як сама цього хочу!
Я підходжу до неї і стискаю її за передпліччя.
-Ти не будеш виставляти мені свої стандарти. І якщо мені подобаються блондинки, то це так і залишиться.
-Вітаю! То чому ж тоді ти зараз не з блондинкою?
-От чекаю, щоб спокійно відправити тебе додому. Не з голою задницею. -мені подобається вираз її обличчя. Забагато емоцій за декілька секунд. -Після цього тут буде моя блондинка.
-Одна? Чому одразу не дві?!
-Нехай буде три.
Вона скалить зуби і штовхає мене в груди. Я не очікував цього, тому відходжу від неї.
-Я повідомлю тебе про дату весілля.
-Яка честь. Я не буду ходити більше на цю роботу.
-Хочеш, щоб я знайшов собі секретарку з білявим волоссям? Дякую, що подумала про мої заохочення.
Я був би не проти, якби вона звільнилась раніше. Тоді б я однозначно знайшов собі дружину. Таку, яка буде слухняно сидіти, виконуючи всі мої забаганки, а не розумнішу за мене.
-Саме про них і подумала. Тобі дозволено трахати всіх дівчат, яких ти хочеш! Всіх, окрім мене звичайно ж.
Її нормально так розізлила наша розмова. Вона забагато бере на себе, ще не ставши Бласхес. Але я не заперечую. Вона може не спати зі мною хоч весь рік. Вона не потрібна мені для цього. Є безліч жінок, які зможуть задовільнити мене своїми мінетами. Мільєр може просто виконувати свої обов'язки. Навіть на роботу може не ходити. Це всього на рік. Нічого особистого.
-Без проблем. А зараз тебе відвезе моя охорона. Люди вже бачили тебе разом зі мною.
Я тягнусь до свого телефону, щоб подзвонити Фуеґо.
В цей час на іншому кінці кімнати відкриваються двері і боса Ларія вибігає з мого номеру.
Я вилітаю за нею.

Вона біжить швидше по коридору. Невже так часто бігає?
Бляха, вона ж боса. Може забити собі щось в ноги.
Я не встигаю.
Двері ліфту зачиняються і я клацаю декілька разів. Все ж, ліфт опускається. І вона в ньому. 
Ланс бере слухавку.
-Що я пропустив?
-Бігом до ліфту. Зупини Мільєр.
-Бласхес, ти хотів сказати?
-Іди нахуй.
Я вибиваю і біжу до сходів. Вона ще не Бласхес.

Внизу Мільєр вже спокійна. Фуеґо стоїть поруч неї, а вона щільно закутана в мій піджак.
Сукня залишилась на підлозі. Бляха, чому я дозволив їй зняти її до кінця.
Добре, що Ланс не дивиться на неї. Він мені як брат, але що моє - те моє.
Як тільки Ларія бачить мене, вона знову гнівається. Ніби на зло притискається до Фуеґо.
Той виставляє руки в знак капітуляції, ніби нічого із цим зробити не може.
Я відтягую її від нього і нахиляюсь до її вуха.
Вдихаю запах. Кориця і м'ята, як і завжди. Починаю звикати.
-Не роби більше нічого подібного. Будь хорошою.
Вона клацає зубами і я відпускаю її.
-Відвези її додому. -наказую Фуеґо. 
Він запитально витріщається на мене. Звичайно я поясню йому, чому Мільєр майже гола серед коридору в моєму ресторані. Пізніше. Коли охолону.
Ларія обертається до мене обличчям, крутячи дупою.
Посмішка сама з'являється на моєму обличчі.
-До зустрічі, наречена!
Вона посилає мені гнівний погляд і Ланс виводить її з приміщення, закутавши в ще один - довший піджак.

Мені не стає краще. Жодна з присутніх жінок не задовільняють мене. Я або надто злий на себе, або на Ларію. Ще не оприділився. Ланс ж навпаки розслабився. Таке відчуття, що в нього в житті щось відбувається, а я навіть не знаю про це. Тільки от я повинен знати. Я збираюсь зробити Фуеґо своїм Консігльєрі, коли стану Капо. 
-Що з тобою відбувається?
Він мовчить, розслабившись під руками брюнеток. Ми завжди виглядали дивно в таких місцях. Якщо я любив блондинок, йому подобались брюнетки. Він вважав блондинок тупими стервами. Насправді, саме через стервозність я їх і люблю. Вони роблять мій настрій кращим, коли розказують мені цікаві плітки про інших дівчат, яких вважають суками. Дуже цікаво слідкувати за тим, як дівчата ненавидять одна одну. Це краще за будь-який фільм, хоча я їх навіть не дивлюсь.
-Ти щось розкажеш, чи я повинен з тебе це вибити?
-Просто дівчина. -він видихає. -Вона весь час мене знаходить. Я вже думаю, що повинен вбити її, щоб вона не відлякувала всіх навколо мене. 
-Що за дівчина?
Я вже знаю відповідь. І я знаю, що Ланс про неї не скаже. Він занадто сильно тримає своє лайно при собі. Навіть від мене.
-Та це не так важливо. Зараз я в чудовій компанії.
Він гладить Жаєль по волоссі. Я знаю її ім'я, бо вона для Ланса особлива. Не те, щоб він був закоханий в неї. Але вона часто з ним. Він любить її секс. Хоч в когось із кимось склалась, навіть якщо так.
-А що з Мільєр?
-Вона думає, що готова взяти мене під контроль. Такого ніколи не станеться, бо вона навіть не витримала того, що я пожартував про червоний колір.
-Ти пожартував?
-Сказав, що обожнюю його на світловолосих жінках.
-Ну ти й козел, я розумію її. І що вона зробила?
-Роздяглась, як ти міг помітити.
-Ти ж розумієш, що вона не така проста?
-Можливо, але я також вмію брати над такими контроль.
Як і одна Мільєр, так і інша ще не раз стануть нам посеред горла. І Ланс, судячи по його вигляду, теж це знає.