Між нами контракт - Кетрін Огневич

Боже, що зі мною відбувається? Чому я так реагую на нього? Так, він до біса гарний, і...

Дідько! Відколи це я почала вважати його привабливим? Він же... Він же той ще кабель! Награється і кине! Адже такі хлопці, як він, тільки так і чинять, не піклуючись про те, що вони розбивають серця. Чорт забирай, я маю вдавати, що все так, як колись, немов мені він не подобається...

Стоп, стоп, стоп! З яких це пір він став мені подобатися?

Ах так, напевно, відтоді, коли він уперше поцілував мене, а ще коли вибачався за свій жахливий вчинок. І чого гріха таїти, я не тримаю на нього зла, і практично пробачила його за це. Але він, звісно ж, про це не знає. Утім, це й на краще. І все ж було в ньому щось таке, від чого я забувала якою скотинякою він може бути. Я не могла забути, яким ніжним він був зі мною, коли робив мені масаж ніг, коли вперше допоміг побороти панічну атаку, і сьогоднішній поцілунок... 

Цей поцілунок вибив ґрунт у мене з-під ніг, від чого я досі кружляла десь у хмарах. Боже, таке відчуття, що я знову дівчинка-підліток, і мрію про свого принца на коні.

Але, чорт забирай, мріяти ж ніхто не забороняє, еге ж?