Залежна психопатом - kxduarte

***

Нічого цікавого. Мені потрібна кров, інакше я помру від нудотства. Ланс нарешті прийшов, але він мовчазний.
-Тебе зґвалтували?
-Майже. -відповідає, потираючи скроні.
-Вітаю? 
-До біса це все. Ці жінки як монстри.
Хочу погодитись, але вирішую просто поплескати його по плечах.
-Мені потрібна кров.
-Я теж не відмовлюсь. -відразу відповідає, просяюючись в обличчі.
Я засовую в два вільні відділи на моїх грудях ще два ножі, які вже довші.

В залі ми зупиняємось. Ланс оглядає простір, ніби тут можуть бути солдати мого брата, які збираються нас вбити.
Брата тут немає, отже і його солдати, якщо вони є, не тут.
Мені треба йти до виходу, але я застигаю на місці.
Мільєр танцює з моїм підлиглим з Нью Йорку, якого я запросив сюди сам. Мене б це не мало дратувати, але чомусь роздратувало. Що вони собі думають, щоб торкатись моїх людей?
Я встаю так, щоб він побачив мене. Він бачить. На моєму обличчі з'являється посмішка, я показую зуби. На його ж - жах.
Відриває від неї руки. Відходить.
Пробує не дивитись на мене, але в нього косяться ноги. 
Сцикло.
-То ми йдемо? -питає позаду Фуеґо.
-Виганяй кралю. Я прийду за декілька хвилин.
Він витріщається на мене, наче думає, що я просто зараз почну різати тут людей. Я не вбиваю жінок. Ланс йде, ховаючи під свій піджак улюблений ніж.
Лунає нова пісня, коли я повільно ступаю в сторону Мільєр.

* Și mie mi-ai fost dor de tine frate. - Я теж сумував за тобою, брате.

*Frate - брат.