Між нами контракт - Кетрін Огневич

Крістіна

Коли я прокинулася цього ранку, то згадала минулу ніч. Влад усього лише хотів розбудити мене, а я повелася як ідіотка, тому що ще не оговталася від кошмару, який мені наснився. Не те щоб мені перестала снитися та ніч, коли він зґвалтував мене, але... Мене так страшенно лякала моя безпорадність, і те, що я не могла дати йому відсіч, що мені здавалося, що все це знову відбувається наяву. На якийсь час мені здалося, що ми трохи зблизилися, і, здавалося б, знайшли спільну мову, але все це було загублено, після того як я відшила його минулої ночі.

Я все думала, як це виправити, поки застеляла ліжко. А потім мені в голову прийшла ідея, як можна було б це виправити. На щастя, сьогодні в мене були пари з одинадцятої години, що означало, що я точно встигну щось приготувати. Я швиденько привела себе до ладу, змінила одяг і помчала на кухню. Поки я готувала сніданок, то тихенько наспівувала собі під ніс якусь пісню , як раптом почула позаду тихі кроки.

— Доброго ранку, — почулося бурчання, коли відчинилися дверцята холодильника. Ех, а чого я очікувала, що він буде люб'язничати?

—  Доброго ранку, —  сказала я у відповідь, а потім вимкнула газ, і потяглася за тарілками, коли відкрила шафку. Дідько забирай, чому я була такою коротункою? Довелося стати навшпиньки, але мені все ж вдалося дістати кілька тарілок. Я розрізала омлет навпіл і поклала кожному по два шматочки на тарілку. Коли я поставила перед Владом тарілку, а сама сіла навпроти, він у шоці витріщився на мене.

— Що це?

— Твій сніданок.

— Сніданок? — перепитав хлопець, немов йому привиділося, від чого я посміхнулася.

— Я б хотіла попросити вибачення за те, як по-свинськи повелася минулої ночі. Ти хотів допомогти, а я... Я повелася як ідіотка. Тож це мій спосіб якось виправити те, що я зіпсувала минулої ночі, — останню фразу я пробурмотіла так тихо, що він міг би навіть не почути. 

— Гаразд.

— Гаразд? — перепитала я, коли поглянула на нього, але хлопець виглядав до біса серйозним.

—Так. Хоча я певною мірою винен у тому, що тобі сняться кошмари. І я на сто відсотків упевнений, що вони з моєю участю в головній ролі.  

Боже, а він виявляється до біса кмітливий... Так, від нього нічого не приховаєш.

— Просто давай забудемо про це, добре?

—  Як скажеш, руда. Я сподіваюся, ти туди нічого не підсипала? — запитав він, обдарувавши мене своєю сексуальною усмішкою, від якої мліла більша частина дівчат з університету. 

— Спробуй, і дізнаєшся, — лукаво сказала я у відповідь, і почала наминати свій сніданок за обидві щоки, не дочекавшись, поки він спробує омлет. Я знала, що йому сподобається, але все ж було цікаво, як він відреагує. Я бачила, як перший шматочок вирушив до його рота, як повільно він їв, а потім його очі закрилися, а з його грудей пролунав стогін.

— Боже, це страшенно смачно... — пробурмотів він, а потім почав поглинати залишки омлету мало не зі швидкістю світу. Коли він закінчив, то кинувся до сковороди. Треба було бачити, яким розгубленим став його вираз обличчя. — А більше немає? — Його голос звучав так жалібно, що мені захотілося розсміятися. Але я ледве стрималася.

— Якщо хочеш, можеш узяти другий шматочок, я все одно вже наїлася, — сказала я, і, клянуся, його очі загорілися, коли він почув про другий шматочок.

— Правда?

— Бери, — я посунула свою тарілку в його бік, і він накинувся на неї, як голодний вовк на свою здобич. Коли він прикінчив останній шматочок, то виглядав задоволеним, як слон.

— Дідько, дівчинко, а ти вмієш готувати, — сказав він, від чого я посміхнулася, відчуваючи, як рум'янець розповзається по моїх щоках. Я швидко схопилася зі свого місця, подумки сподіваючись, що він не помітив, як я почервоніла, щойно я почула комплімент із його вуст.

— Спасибі, — пробурмотіла я, коли почала мити сковороду. Хай йому грець, чому я так ніяковію? Це ж просто слова... Раптово я відчула його руки на своїй талії, від чого ненароком заклякла.

— Не соромся, руда. Я говорив правду. І дякую за сніданок, — сказав він, а потім зробив те, чим дуже здивував мене, — чмокнув у щічку.

Чорт забирай, що це зараз було?

Влад

 Уранці я прокинувся від дзвінка будильника, і не хоча встав із ліжка. Сьогодні в універі крім лекцій були ще семінари, на які не дуже хотілося йти, але все ж таки треба. Коли я зібрався і вийшов зі своєї кімнати, то був захоплений зненацька, відчувши в повітрі приємний аромат їжі, що йшов із кухні. Ноги самі повели мене туди, і я побачив Крістіну, що стояла біля плити. Вона щось наспівувала собі під ніс, коли я зайшов на кухню, і відразу попрямував до холодильника. І всередині, звісно ж, не було нічого їстівного.

Однак вона дуже здивувала мене, коли поставила просто перед моїм носом тарілку з омлетом. Чесно кажучи, я був злегка приголомшений. Чорт, вона приготувала його для мене? Хоча, ні, не впевнений, тут точно є якийсь підступ. Пізніше, як виявилося, це був доволі милий жест з її боку, коли вона намагалася згладити те, що трапилося минулої ночі. Мушу визнати, вона до біса добре готує.

Варто було мені тільки покласти шматочок омлету в рот, як я в буквальному сенсі слова відчув, як він тане на язиці. Навіть у мене ніколи не виходило зробити омлет таким смачним. Коли я подякував їй за сніданок, присягаюся, я побачив, як по її щічках розповзається чарівний рум'янець. Вона, звичайно ж, думала, що я цього не помічу, коли різко підскочила зі свого місця і почала мити посуд.