Шість невдалих побачень - Ангеліна Кріхелі

— Взагалі-то чоловік зазвичай пропонує жінці вибрати в меню те, що їй би хотілося, — відповіла йому в тон.

— Марнотратна жінка в сім'ї — це до розорення.

Розуміючи, що градус спілкування підвищується, Анфіса, однак, ніяк не могла зупинитися.

— Скупий чоловік — це взагалі до відсутності сім'ї.

— Я зрозумів, — раптом зробив висновок Ігор, рвучко встаючи з місця. — Ти зовсім інша. Мені не підходить така. Щасливо залишатися, — заявив чоловік, запхав руки у кишені штанів і розмашистим кроком попрямував до виходу.

— Чудово, — із задоволеною посмішкою протягнула Анфіса, вдячно киваючи Вадиму, який приніс замовлення.

— А де ж?.. — запитання повисло в повітрі недомовленим.

— Кавалер? — хмикнула жінка, ставлячи маленьку ложечку в тирамісу з шоколадною стружкою і полуницею. — Пішов шукати своє щастя з більш економною жінкою, ніж економіст.

Вадим, бачачи її парадоксальну радість із цього приводу, мимоволі розплився в задоволеній усмішці.

Ви зовсім не засмучені? — дозволив собі вільність і поставив особисте запитання.

— Що ви! — вигукнула Анфіса, відчуваючи ні з чим не порівняне полегшення. — Я щаслива. М-м... — з насолодою відчула, як десерт тане в роті. — Чудовий десерт.

Вадик глибоко зітхнув. Ці її стогони блаженства зведуть його з розуму. Але він був готовий божеволіти, аби тільки вона знову прийшла.

— Коштом закладу, — вимовив він. На її здивований погляд пояснив: — Мені просто ніяково за представників сильної статі. Вважайте, що я так перепрошую за нас усіх одразу.

Рука з черговою порцією ласощів у ложці завмерла на півдорозі до рота.

— Ви серйозно? — тихо перепитала. — Просто Жанна змусить мене йти ще на купу побачень. Боюся, що відчувати іспанський сором вам доведеться ще не раз... — навіщось повідала довірливо.

— А ви зовсім не хочете? — просяяв адміністратор.

Анфіса негативно похитала головою.

— Тоді навіщо погоджуєтеся?

— Вона — моя найкраща подруга, — знизала плечима жінка. — Намагається, турбується, з найкращими намірами...

— Анфісо, — зачаровано протягнув Вадим, — а ви приходьте без побачень. Просто в кафе. Я вас запрошую...