Шість невдалих побачень - Ангеліна Кріхелі

Але хіба таке забудеш?

— Власник вмісту був так щиро здивований вашою чесністю, що вирішив вчинити справедливо, — він хмикнув. — Він перевів вам чверть цих коштів на рахунок. Немовби ви знайшли скарб... І так, Мирон уже в розробці. Скоро ви будете в безпеці щодо нього. Але місце проживання я настійно раджу вам змінити.

Коли він чемно попрощався і відключився, Анфіса перевела ошелешений погляд на чоловіка.

— Що трапилося? — стривожився він, підходячи ближче, довіривши Марію турботам подружки нареченої.

— Мені повернули частину тих грошей із сейфа, — розгублено сказала, крутячи в руках телефон. — Це слідчий. Він сказав, що Мирона скоро посадять. А нам чомусь треба їхати.

Вадим насупився, почувши короткий переказ діалогу.

— Усе буде добре, люба, — спробував утішити, притискаючи до своїх грудей.

Серце калатало, як скажене. Те, що відбувається, здавалося чимось нереальним і далеким. Але ж головне, що тепер вони разом. Отже, впораються...

***

— Скарб, кажеш? — усміхнувся імпозантний чоловік із золотисто-карими очима, повертаючись до Андрія Борцова на пів оберту.

Слідчий натиснув відбій і задумливо глянув на чоловіка, який сидів поруч із ним на задньому сидінні автомобіля преміум-класу.

— А що я мав сказати? — немов виправдовувався він.

Загадковий співрозмовник невизначено знизав плечима.

— Може, й так.

Машина повільно рушила з місця. Борцов злякано сіпнувся, бо водійське сидіння залишалося порожнім увесь цей час.

— Що відбувається?

— Не варто турбуватися, друже мій, — спокійно відповів власник авто.

— Це що, той самий... інтелект?

У відповідь володар золотисто-карих очей розреготався.

— Боже збав від цих нововведень. Ви занадто покладаєтеся на технічний прогрес, — зауважив ніби між іншим.

— А ви ні? — примружившись, уточнив Борцов.

Серце буквально вискакувало з грудей. Щочастіше він стикався з цим дивним чоловіком, то сильніше переконувався в потойбічності його походження.

— Хто ви такий?

— Можеш називати мене Михаїл.

— Лаконічно, — хмикнув слідчий, не зводячи погляду зі співрозмовника. — Звідки ви знаєте все про всіх? Навіщо вам усе це?

Чоловік, який назвався Михаїл, похмуро стиснув губи в одну лінію. Андрій навіть злякався, що своїми запитаннями перейшов якусь заборонену межу.

— У мене є особиста зацікавленість у тому, що відбувається.

Відповідь не передбачала продовження. Та й Борцов не був упевнений, що хоче і готовий почути більше.

— Приїхали, — зауважив Михаїл між іншим.

Андрій глянув у вікно, виявляючи, що машина зупинилася перед під'їздом їхньої з Асею квартири.

Потиснувши один одному руки, чоловіки попрощалися одними лише поглядами. Борцов знав, відчував безпомилково, що зустріне його ще не раз. І був чомусь радий цьому.

Коли за слідчим зачинилися дверцята автомобіля, Михаїл втомлено притулився спиною до сидіння і заплющив очі. Він зробив ще один маленький крок на шляху до власного спокою і щастя, з'єднавши двох люблячих людей. Але Боже, скільки ж ще попереду кроків!..

*історію Борцова та Асі мій неоціненний читач і слухач знайде в книзі «Адреналінове кохання».

**історія Михаїла бере свій початок у містичному романі «Мракобісся: початок», потім ви можете зустріти героя в книжках «Живі», «З усіх напастей обираю щастя», «Адреналінове кохання»

Кінець