Шість невдалих побачень - Ангеліна Кріхелі

Ні, не просто чоловічок. Який-небудь. Лише б був. А саме надійний, як скеля. І ніжний, як шовк.

— Навіщо ти чіпляєш за живе? — насупилася Жанна, докірливо глянувши на Анфісу.

— Я просто щиро не розумію, чому на сайті знайомств ти зареєструвала мене, а не себе, — розвела руками подруга, повільно розсмоктуючи цукерку, щоб якомога довше не тягнутися за наступною. Не вийшло.

— Тому, що я в об'єктив фотоапарата для аватарки не влізу, — буркнула Савельєва.

— Але це ж цілковита маячня, — обурилася ласунка. — Ти подивися на себе! Упевнена в собі жінка, розумниця, симпатична, хазяйновита, весела. Я порівняно з тобою, вобла прісна. У тебе є всі шанси знайти хорошу, добру людину, яка полюбить тебе і яку...

Договорити вона не змогла, бо Жанна тут же обурено перебила її.

— Я не хочу, щоб мене полюбили, а я просто приймала це прихильно! Я хочу сама любити! Яскраво і незабутньо...

— У мене так уже було, — хмикнула Анфіса. — Ти забула?

У кухні повисла задумлива тиша, порушена свистом чайника, що закипів.

— Завтра у тебе нове побачення, — ніби між іншим, повідомила Жанна тоном, що не терпить заперечень.

— Я більше не одягну ці жахливі туфлі! — тут же вигукнула невдала наречена.

Савельєва задоволено усміхнулася.

— Одягайся, як хочеш. Головне, що йти не відмовляєшся.

— А побачення в тому ж кафе буде? — хитро примружившись, уточнила Анфіса, розгортаючи чергову цукерку.