Груповий портрет з дамою - Белль Генріх

Согрішив я, отче небесний, тяжко согрішив перед тобою, збився з істинного шляху, мов заблудла овечка, і не гідний зватися твоїм дитям". Цю останню шану я повинен був віддати бідному паперові, перше ніж спалити його.

В тому підвалі я сидів, укутавшись у все, що там валялось подерте й не подерте: завіси, уривки скатерок, жіночі сорочки, клапті килимів, і палив ночами маленьке багаттячко з паркетних планок — там я пережив друге число, той небесний грім, те пекло, той страшний суд. А зараз я вам скажу те, чого ще нікому не казав, навіть собі самому: я полюбив те місто, ту пилюку, що мені в рот набивалась, і землю, що двигтіла піді мною, і дзвіниці, що валились додолу, і жінок, що до них потім залазив під бік у холодні люті зими, коли віщо тебе не може зігріти, хіба перш а-ліпша жінка, до якої залізеш у постіль. Я вже не покинув цього міста, і хай простять мені мій Лаврик і моя Лариса, і хай вона простить мені й те, що я вичитав далі в тому молитовнику: "Чи додержував ти як належить святого шлюбного обов'язку? Чи не грішив ти проти нього словом, ділом і помислом? Чи не жадав ти, чи не збирався ти — хоча й не вчинив того насправді — вчинити перелюбство з чужою дружиною або неодруженою людиною?" Всі ці запитання звернені були до Ката-ріни Вермельскірхен, і вона, треба сподіватися, могла відповісти на них "ні", але я — я мусив відповісти на них "так", і, можливо, це найкращий спосіб навчитися молитви, коли пускаєш молитовник на цигарки й відчуваєш у душі, що повинен перечитати сторінку, перше ніж скрутити з неї цигарку. А тепер помовчімо трохи. Ні, ні, не забирай руки". (Вкрай збентежений авт. послухався; він і в Богакова побачив С. І. та П., що з майже стопроцентною імовірністю свідчили про С. III.)

Як скромне доповнення чи ілюстрацію до фактичних даних, що містяться в цьому свідченні Богакова, авт. дозволить собі навести тут декілька документально засвідчених висловлювань різних високопоставлених осіб — цитат із їхніх доповідей або протоколів нарад.

Розенберг: "їм, між іншим, гадається, ніби шлях до Німеччини — це щось таке, як шлях до Сибіру.

Я розумію, що, коли до країни привезено три з половиною мільйони людей, їх неможливо влаштувати з усіма вигодами. Що тисячі цих людей живуть у поганих умовах чи що їх погано годують — це само собою зрозуміло, і турбуватися тут нема чим... Але постає чисто ділове питання, і я припускаю, що гауляйтер Заукель уже говорив про нього чи ще говоритиме: цих людей зі сходу везуть до Німеччини, щоб вони тут працювали, і то по змозі продуктивніше. Це справа цілком природна. А щоб вони працювали продуктивно, їх, звичайно, не слід привозити на три чверті замерзлими й держати в строю по 10 годин; і треба давати їм стільки їсти, щоб у них лишалась якась сила..."

"Кожному керівникові господарства надано право карати сільськогосподарських робітників-поляків... Про такі випадки керівники підприємств не повинні звітувати ні перед якими органами влади.

Сільськогосподарських робітників-поляків слід по змозі ізолювати від німецького населення і розміщувати їх не в будинках, а в стайнях тощо. Ніяких сумнівів морального характеру тут не повинно бути".

Шпеєр: "У сучасному конвейерному виробництві робочі години мають бути ті самі щодня протягом місяця. Внаслідок повітряних нальотів трапляються перебої в постачанні деталями та матеріалами. Тому на заводах тривалість робочого дня коливалась від восьми до дванадцяти годин на день. За нашими даними, робочий тиждень становив від 60 до 64 годин".

Д-р Флекснер: "А який робочий день був у робітників із концтаборів ?"

Шпеєр: "Такий самий, як і в усіх інших. Бо робітники з концтаборів, як правило, становили тільки частину всіх робітників, і ця частина працювала не довше за решту".

Д-р Флекснер: "А чому так?"

Шпеєр: "СС вимагали, щоб робітники з концтаборів були зосереджені в одному цеху. Наглядали за роботою німецькі майстри та бригадири. Робочий день з виробничих міркувань мав бути такий, як на всьому підприємстві, бо виробництво, як відомо, мусить бути ритмічним".

Д-р Флекснер: "З двох документів, які я представлю вам у іншому зв'язку, неоднозначно випливає, що робітники з концтаборів як у збройовій та суднобудівній, так і в авіаційній промисловості працювали пересічно 60 годин на тиждень.

А чому, пане Шпеєр, біля заводів улаштовано спецтабори, так звані робочі табори?"

Шпеєр: "Ці табори влаштовано, щоб не ганяти робітників здалеку, щоб вони мали силу й охоту до праці". (Підкреслення авт.).

"Більшовизм — смертельний ворог націонал-соціалістич-ної Німеччини... Тому більшовицький солдат не має ніякого права на військову честь і на те, щоб до нього ставилися згідно з Женевською конвенцією... Треба, щоб почуття гордості й власної переваги німецького солдата, приставленого на варту до радянських військовополонених, повсякчас відчувала й широка громадськість... Тому наказую без вагання вживати найрішучіших заходів при найменших ознаках непокори, особливо щодо більшовицьких підбурювачів... Навіть з чисто дисциплінарних міркувань у поводженні з радянськими військовополоненими слід рішуче вдаватися до зброї".

"Армія повинна послідовно позбуватися всіх тих елементів серед військовополонених, яких є підстави вважати більшовицькими підбурювачами. Особливе становище в нашому поході на Схід вимагає і особливих заходів, які слід провадити рішуче, беручи відповідальність на себе й не ускладнюючи справи бюрократично-адміністративною тяганиною".

"Розстріл радянських військовополонених (служб, інстр.).

Випадки розстрілу радянських в/п чи їхньої наглої смерті з інших причин надалі не вважати надзвичайними; негайно повідомляти про них телефоном начальника варти нема потреби".

"Військовополонені, що виконують повноцінну роботу протягом цілого робочого дня, одержують таку платню:

нерадянські в/п —70 пф. на день радянські в/п —35 пф. на день".

"Мінімальний розмір платні становить:

для нерадянських в/п —20 пф. на день для радянських в/п —10 пф. на день".

Оскільки ми вже заходилися цитувати, то наведемо тут додатково ще один документ, що його невтомна Марія ван Дорн, яку дуже легко не те що підкупити, а власкавити чи то придобритись до неї за допомогою сигарет марки "Кемел" (без фільтра!), відшукала, розбираючи одну скриню Лені в зв'язку зі своїми намірами забрати Лені до себе в село. Йдеться про невідомий лист покійного Генріха Груйтена — лист, якого авт. не побоїться назвати ще одним зразком "конкретної поезії" з творчої спадщини цього дочасно загиблого юнака.

"Звітний розподіл — завдання чисто бухгалтерське. Його мета — з'ясувати, скільки приміщень, а насамперед, які з наявних житлових приміщень безумовно потрібні для розселення особового складу при суворо економічному використанні житлової площі (графа "номінальна місткість" плану експлуатації казарм). Як військова частина насправді використовуватиме житлові приміщення, надані їй у межах, визначених планом експлуатації,— це її справа. Крім належних за планом окремих службових приміщень, слід послідовно додавати кімнату за кімнатою, починаючи з найбільшої, поки не буде досягнуто сумарної площі, потрібної для розміщення всього особового складу. Кімнати, що виявилися зайвими при розміщенні особового складу за номінальною місткістю, тобто згідно з планом експлуатації, в звітному розподілі враховувати не слід. Кандидатські кімнати при офіцерських квартирах і призначені для унтер-офіцерів та солдатів приміщення при офіцерських клубах утримуються за рахунок внутрішнього бюджету частини, тому їх завжди слід показувати в обліку як зайняті.

В тому разі, коли належної за планом житлової площі бракує, а отже, казарми перенаселені, при визначенні коштів, потрібних на утримання казарм та придбання й амортизацію дрібного устаткування, слід ураховувати всі наявні приміщення. Таким чином, звітний розподіл площі провадиться тоді не за номінальною місткістю, зазначеною в плані експлуатації казарм, а за фактичною наявністю.

З кожною зміною чисельності особового складу розподіл площі слід перераховувати наново.

Виділення, утримання й використання казенних будівель та приміщень для культових потреб військових релігійних громад (гарнізонні церкви та церкви при учб. таборах), а також гарнізонних кладовищ належить до компетенції гарнізонних адміністративно-господарських відділів. У великих госпіталях слід обладнувати молитовні зали.

На будівництво нових гарнізонних церков і влаштування нових гарнізонних кладовищ з усіма потрібними спорудами, на обладнання окремих приміщень культового призначення й на реконструкцію вже наявних об'єктів цього типу потрібен дозвіл ГКСВ 1 чи ГКВМС 2. Клопотання має бути підтримане військовим єпископом. Якщо в гарнізоні немає придатних для культової мети казенних приміщень, слід офіційно забезпечити право на користування цивільними церквами. В таких випадках треба домагатись також права на вживан

1 Головне командування сухопутних військ.

2 Головне командування військово-морських сил.

ця наявного в цивільній церкві культового приладдя. Якщо такої змоги нема, то командування гарнізону мусить придбати таке приладдя згідно з § II—113-а. Угода, яку укладає гарнізонний адм.-госп. відділ, має бути завізована військовим (військово-морським) священиком гарнізону і старшим військовим (військово-морським) священиком корпусної (військово-морської) округи й затверджена адм.-госп. управою корп. округи чи військ.-морськ. інтендантством. (Див. статутну інстр. № 370 (АБ розд. 29).

Для навчання конфірмантів виділяються відповідні приміщення в церквах чи інших будівлях. У разі потреби гарнізонний адм.-госп. відділ може їх орендувати за згодою окружної адм.-госп. управи чи в/м інтендантства. Залежно від обставин, наймання таких приміщень можна доручати самим священикам. В такому випадку окр. а/г управа чи в/м інтендантство призначає їм відповідну грошову компенсацію.

Видатки на утримання гарнізонних церков, окремих культових приміщень за п. 150 та гарнізонних кладовищ з усім належним до них господарством, придбання й поповнення всього потрібного інвентаря (в т. ч. й культового — див. § II—113-а), а також витрати на опалення, освітлення й прибирання церков та цвинтарних каплиць і на лагодження та прання церковних уборів покриваються з відповідних бюджетних статей розділу "Побутові видатки".

У військових частинах, що мають власне господарство, чистий прибуток з реалізації кінського гною на добриво (повний прибуток мінус податок з обороту, див.