Модеста Міньйон - Бальзак Оноре де

Письменник не лише декларує несумісність митця і меркантильного суспільства. Від констатації факту він переходить до його тлумачення. В численних творах Бальзака зображено механізм зваблення таланту, розтлінний вплив жадоби багатства і марнославства на душу митця.

З Каналісом читач зустрічається в апофеозі його слави. Він — модний поет, улюбленець дам Сен-Жерменського передмістя, митець-сановник, який отримує чималу пенсію від фонду підтримки літератури, командор Почесного легіону. Суспільство остаточно розбестило його. Бальзак, проте, не зупиняється на критичному зображенні цього шанолюбця від літератури. Позбавлений ідеалів, віри в велику місію мистецтва, Каналіс сам стає розбещувачем, розтліває душі своїх численних читачів. Навіть обдарована відчуттям прекрасного Модеста не відразу розпізнала за вишуканістю віршів Каналіса душу ремісника.

Не випадкове й те, що Бальзак робить Каналіса епігоном романтизму. В кінці 30-х — на початку 40-х років у естетиці письменника посилюються антиромантичні тенденції. Бальзак систематизує і розвиває теоретичні положення, які вже містили в собі такі його статті, як "Романтичні акафісти" (1830), "Романтичні салони" (1830) та ін., критикуючи романтиків за їхній суб'єктивізм, зневагу до реальної дійсності.

Важливою в романі є також тема проникнення буржуазних принципів, буржуазного способу життя в дворянське середовище. Узагальнено-типовою є в цьому плані доля батька Модести Міньйон Шарля де Лабасті. Зубожіння дворянства зображено на прикладі родини д'Ерувілів. Мотив втрати дворянством своїх суспільних позицій є наскрізним у творчості Бальзака ("Музей старожитностей", "Втрачені ілюзії", "Темна справа" та ін.).

З ім'ям головної героїні роману читач зустрічатиметься також в інших творах Бальзака. Вона відвідує буржуазний салон пані Попіно, її приймає аристократка мадам д'Еспар ("Кузина Бетта"). Про Модесту Міньйон згадують персонажі "Депутата із Арсі". Художнє значення цей персонаж має, однак, лише в межах названого роману.

Більш значущим в загальному масиві "Людської комедії" є образ барона Каналіса. Барон буває на обідах у банкіра-вбивці Тайфера ("Шагренева шкіра"). Ми бачимо його в салоні мадмуазель де Туш ("Музей старожитностей", "Другий силует жінки"). Цей поет-аристократ нічим не гребує заради своєї кар'єри. Він стає коханцем герцогині де Шольє ("Секрети княгині де Кадіньян"), яка допомагає йому отримати звання командора Почесного легіону. Співець Сен-Жерменського передмістя — обдарований поет, проте, йому дуже бракує моральної стійкості й відданості літературі. Творчість для нього — засіб досягнення життєвого успіху. Суспільство осипає поета почестями і титулами, розбещуючи його. В "Перших кроках в житті" Каналіс — уже пер Франції, в "Комедіантах, які самі того не знають" — впливовий політик-консерватор.

З'являються в інших творах Бальзака і деякі другорядні персонажі "Модести Міньйон". Так, герцог д'Ерувіль є однією з дійових осіб "Кузини Бетти". На той час він уже має досить солідний статок. Герцог стає коханцем співачки Жозефи, яка заради нього залишає барона Юло. Ім'я герцогині Елеонори де Шольє, п'ятдесятишестирічної коханки Каналіса, згадується в таких творах, як "Музей старожитностей", "Ежені Гранде", "Пишнота і злиденність куртизанок" тощо.

1. Стікс — за давньогрецькою міфологією — одна з річок підземного світу Аїду. Воду Стіксу вважали отруйною. Священними водами Стіксу клялися олімпійські боги.

2. ...уникнути вторгнення Мінотавра...— В "Фізіології шлюбу" Бальзак жартома називає Мінотаврами коханців. Мінотавр — за уявленнями давніх греків страховисько з бичачою головою, яке народила від морського бика дружина царя Міноса Пасіфая.

3. ...на карті Ніжності...— натяк на алегоричну "Карту країни Ніжності з її докладним описом" французької письменниці Мадлени Скюдері (1607-1701 ), яка включила "Карту" до свого роману "Клелія".

4. Таємничий карлик.— Мова йде про роман англійського письменника Вальтера Скотта (1771-1832) "Чорний карлик".

5. ...шанувальник золотого теляти...— За біблійною легендою, золотий телець — ідол, якому поклонялися іудейські племена. В переносному значенні: шанувати золоте теля — прагнути лише збагачення, бути грошолюбцем.

6. Ніобея — у грецькій міфології дружина фіванського царя Амфіона. Пишалася тим, що мала 12 дітей і зневажала богиню Латону, яка народила лише двох. Діти Латони — Аполлон і Артеміда — помстилися за матір і повбивали дітей Ніобеї. В переносному значенні: мати-страдниця.

7. Міревельт Міхаєль (1567-1641) — голландський художник-портретист.

8. Палац Пітті — палац у Флоренції, в якому міститься одна з найбільших в Італії картинних галерей. В ній зібрано переважно твори італійського живопису XV-XVII століть.

9. Катулл Гай Валерій (бл. 87— бл. 54 до н. е.) — давньоримський поет-лірик.

10. Після дев'ятого термідора...— 9 термідора (27 липня) 1794 р. у Франції відбувся контрреволюційний переворот, внаслідок якого було повалено якобінську диктатуру.

11. ...згадаймо Антіноя, улюбленця імператора Адріана.— Адріан Публій Елій — римський імператор (76-138). Усиновив Антіноя Пія і залишив його своїм спадкоємцем.

12. ...після битви під Маренго...— 14 червня 1800 р. біля селища Маренго (Північна Італія) австрійські війська зазнали поразки від французької армії. Австрія була змушена вийти з антинаполеонівської коаліції.

13. Дюрер Альбрехт (1471-1528) — видатний німецький художник і гравер.

14. Шарле Нікола Туссен (1792-1845) — французький художник і літограф. Автор картин на батальні теми, які зображували військові походи Наполеона І.

15. ...схожий на старого Горіо...— персонаж з однойменного роману Бальзака "Батько Горіо".

16. Ватерлоо — тут 18 червня 1815 р. відбулася битва між армією Наполеона І і англо-голландсько-прусськими військами під командуванням Веллінгтона і Блюхера. В результаті розгрому під Ватерлоо наполеонівська імперія зазнала остаточного краху.

17. "Останній день засудженого на смерть" — повість видатного французького письменника-романтика Віктора Гюго (1802-1885), в якій автор обстоює скасування смертної кари.

18. Ламартін Альфонс Марі Луї де (1790-1869) — французький поет-романтик, історик, політичний діяч.

19. Дюкре-Дюменіль Франсуа Гійом (1761-1819) — другорядний французький письменник, автор численних сентиментально-дидактичних романів.

20. Егмонт — головний герой однойменної історичної драми Йоганна Вольфганга Гете (1749-1832), нідерландський полководець і політичний діяч, страчений іспанцями.

21. Вертер — головний герой соціально-психологічного роману Гете "Страждання молодого Вертера" (1774). Це талановитий юнак, що гине внаслідок зіткнення з навколишнім світом.

22. ...Александр на картині Лебрена дивиться на Вавілон.— Лебрен Шарль (1619-1690) — французький художник. Його полотнам притаманні урочистість і помпезність. Характерно це і для картини Лебрена "Родина Дарія перед Александром" (1661).

23. "Дочка, якої не встерегли" — оперета італійського композитора Доні, вперше поставлена в Парижі в театрі Італійської опери в середині XVIII ст.

24. Бартоло — герой комедії французького драматурга Бомарше (1732-1799) "Севільський цирюльник", опікун молодої Розіни, якого легко обдурює винахідливий і дотепний Фігаро.

25. Крабб Джордж (1754-1832) — англійський поет. У своїх поемах та віршах правдиво зображував тяжке життя англійського селянства.

26. Мур Томас (1779-1852) — англійський поет-романтик, автор "Ірландських мелодій" і романтичної поеми "Лалла Рук".

27. "Манон Леско" — роман французького письменника XVIII ст. Антуана Франсуа Прево (1697-1763). Повна назва роману "Історія кавалера де Гріє і Манон Леско".

28. "Нариси" — твір французького письменника-мораліста і філософа доби Відродження Мішеля де Монтеня (1533-1592).

29. "Нова Елоїза" — епістолярний роман французького письменника і філософа Жана-Жака Руссо (1712-1778). Повна назва роману "Юлія, або Нова Елоїза".

30. Цариця Савська — за біблійними переказами цариця країни Сави, розташованої десь у південній Аравії. Почувши про мудрість царя Соломона і пишність його двору, цариця Савська приїхала до Єрусалиму, щоб познайомитися з правителем Ізраїлю та Іудеї.

31. Карл V, Мудрий (1338-1380) — король Франції з династії Валуа.

32. Нінон де Ланкло (1616-1706) — уславлена французька куртизанка, дім якої перетворився на своєрідний літературний салон, який відвідували численні поети, письменники і вчені XVII ст.

33. Жіль Блас — герой роману французького письменника Алена Рене Лесажа (1668-1747) "Історія Жіля Бласа з Сантільяни" (1715-1735).

34. Паста Джудітта (1798-1865) — відома італійська співачка, неодноразово виступала перед паризькою публікою.

35. Малібран Марія-Фелісіте (1808-1836) — славетна французька співачка, іспанка за походженням.

36. Флоріна — актриса, вигаданий персонаж, який виступає в низці творів Бальзака.

37. ...подібного до генія пані де Сталь...— Де Сталь Анна Луїза Жермена (1766-1817) — французька письменниця і теоретик літератури. Романи де Сталь "Дельфіна" (1802), "Корінна, або Італія" (1807) були надзвичайно популярні в XIX ст.

38. ... полководець Марій на руїнах Карфагена...— Марій Гай (бл. 157-86 до н. е.) — римський полководець і політичний діяч. Вів боротьбу проти Сулли, від якого переховувався деякий час серед руїн Карфагена.

39. Мільтон Джон (1608-1674) — відомий англійський поет, автор поеми "Втрачений рай", "Самсон-борець" та ін.

40. Мюрат Йоахім (1767-1815) — французький військовий діяч, маршал Франції з 1804 р., король Неаполітанського королівства (1808-1815). Учасник усіх наполеонівських походів.

41. "Манфред" (1817) — філософсько-символічна поема Байрона.

42. "Лара" (1814) — одна із так званих "Східних поем" Байрона.

43. Гюльнара — героїня поеми Байрона "Корсар" (1813).

44. Кребійон — Клод Проспер Молодший (1707-1777) — французький письменник, автор численних романів і повістей з життя французьких аристократів XVIII ст.

45. Еліза Дрепер — дружина урядовця, яку любив англійський письменник Лоренс Стерн. Свої листи до неї він опублікував під назвою "Листи Йоріка до Елізи".

46. Голдсміт Олівер (1728-1774) — англійський письменник-сентименталіст, автор роману "Векфілдський священик" (1776).

47. ...автор "Обермана" — тобто французький письменник-романтик Етьєн Півер де Сенанкур (1770-1846).

48. Нодьє Шарль (1780-1844) — французький письменник-романтик.