Кролик розбагатів - Апдайк Джон

Якась невидима сила — в міру того як місяць йде за місяцем і змінюються пори року — спонукає їх ширше і ширше розсувати ноги, поки в номері, присвяченому до двохсотріччя Америки — хвала конституції! — ніякої таємниці вже немає, і дівчата з Гаваїв, з Техасу і південній Дакоти підставляють яскравого світла і лінзи вертикальну червону щілину, яка, здається, дивиться крім очей на тебе з обмитого кров'ю внутрішнього світу, чи красива, але, проте, що служить бар'єром до лежачої в глибині таємниці, все ще не розкритою, незважаючи на те що зимовий день за вікном вже згасає. За вікном, вигнувши дугою сіру спину, на Гаррі дивиться чорним настороженим оком білочка. Природа, бачить Гаррі, вона всюди навколо.У самого будинку росте дерево, здається, вишня, вся кора у нього в кільцях. Білка, помітивши, що на неї теж дивляться, поспішає геть. Прийнявши в себе весь вантаж журналів, контейнер стає майже непідйомним. Гаррі стягує його вниз. Після двох повертається Дженіс — вона вже пообідала зі своєю матусею, Пру і малятком.

— Всі були в такому гарному настрої, — повідомляє вона, — включаючи дитину.

— А у дитини що, ще немає імені?

— Пру запропонувала Нельсону назвати її Ребеккою, але він сказав — ні в якому разі. Тепер вона збирається назвати дівчинку Джудіт. Так звуть її мати. Я сказала, щоб вони і не думали називати її Дженіс: мені моє ім'я ніколи не подобалося.

— А мені здавалося, вона терпіти не може свою матір.

— Не те щоб терпіти не може, але не надто поважає. Це батька вона терпіти не може. Але він уже двічі дзвонив їй і був дуже — як же це говорять щось? — примирливо настроєний.

— Ну і чудово. Може, він приїхав би і допоміг нам в магазині. Міг би попрацювати слюсарем-паропроводчіком. А як Пру ставиться до того, що Нельсон втік напередодні події?

Дженіс знімає шапочку — пухнастий, бузковий, рідкісної в'язки бере, який вона носить взимку і, коли одягає його з дублянкою, стає схожою на смаглявого солдатика, що відправляється на війну. Наелектризовані волосся стає у неї дибки. У порожній вітальні нема на що покласти бере, і вона кидає його на білий підвіконня.

— Річ у тім, — каже вона, — у неї до цього досить цікаве ставлення. Зараз, за ​​її словами, вона просто рада, що його немає, — була б тільки зайва докука. Взагалі, вона вважає, що саме так він і повинен був надійти, щоб викинути з себе все лайно, як вона висловилася. Я думаю, вона розуміє, що це вона підштовхнула його до такого рішення. Вона вважає, що він буде відчувати себе впевненіше, коли отримає диплом. Вона, схоже, анітрохи не хвилюється, що може втратити його зовсім.

— Ну і ну. Цікаво, що треба нині накоїти, щоб опинитися винуватим?

— Вони дуже терпимо один до одного ставляться, — говорить Дженіс, — і, по-моєму, це славно. — Вона поспішає наверх, і Гаррі слід за нею по п'ятах, боячись втратити її в цьому великому, незвичному будинку.

— Вона що ж, збирається поїхати туди, зняти квартиру і оселитися з ним, або як? — запитує він.

— Вона вважає, що, якщо з'явиться туди з малятком, він тут же запанікує. Ну і, звичайно, мамі було б приємніше, якби вона залишилася.

— Невже Пру анітрохи не обурена Мелані?

— Ні, вона каже, що Мелані наступні за ним заради неї. Якщо їм вірити, у них немає цих ревнощів, яку ми відчуваємо.

— Якщо.

— До речі. — Дженіс скидає пальто на ліжко і, нагнувшись, розстібає блискавки на чоботах. — Тельма просила маму передати нам, чи не хочемо ми прийти до них сьогодні легенько повечеряти і подивитися гру на кубок. Наскільки я розумію, там будуть і Меркетти.

— І що ти сказала?

— Я сказала ні. Не хвилюйся, я була з нею дуже мила. Я сказала, що до нас приїдуть мама і Пру дивитися гру на кубок на нашу новому телевізору. І це правда. Я їх покликала. — Вона стоїть в одних панчохах, впершись руками в стегна, обтягнуті чорною спідницею костюма, в якому вона ходить до церкви, і всім своїм виглядом ніби кажучи: "А ну посмію сказати, що ти віддаєш перевагу піти в цю погану компанію, а не провести вечір вдома з сім'єю ".

— Прекрасно, — каже він. — Я ж по-справжньому-то ще й не бачив ...

— Ах так, ще одне, але вже сумне. Мама дізналася про це від Грейс Штуля — вона, здається, в дружбі з тіткою Пеггі Фоснахт. Поки ми були на островах, Пеггі пішла до свого лікаря для чергової перевірки, а до вечора він уже поклав її в лікарню і відрізав їй груди.

— Ну і ну! — Груди, яку він цілував. Бідолаха Пеггі. Бог клацнув нігтем з такою собі величезною лункою і — привіт. Ні, життя нам в кінцевому рахунку не по плечу.

— Їй, звичайно, сказали, що все вирізали, але вони ж завжди так кажуть.

— Останнім часом здавалося, що з нею має щось статися.

— Якась вона була безглузда. Треба їй зателефонувати, але не сьогодні.

Дженіс надягає паперові штани, щоб зайнятися прибиранням. Вона каже, що в будинку моторошна бруд, але Гаррі нічого такого не помічає, крім "Плейбоїв". До сих пір Дженіс сама не відрізнялася особливою акуратністю. Зимовий світло, падаючи в незашторені вікна, відбивається від голих підлог і порожніх стін, сріблить її, а плечі і руки немов покриває нальотом ртуті, так що вона здається рибкою, яка вистрибнула з води і негайно зниклої в його старої сорочці і міль її з'їла светрі. Позаду неї варто їх нове ліжко, нерозібрана, ще не випробувана — вчора ввечері вони були занадто п'яні і змучені. Власне, вони не трахкали з тієї ночі на острові. Він роздратовано питає її, що ж все-таки буде з його обідом.

— Як? Хіба ти нічого не знайшов в холодильнику? — запитує Дженіс.

— Там лежав один апельсин. Я з'їв його на сніданок.

— Я знаю, що купувала яйця і шинку, але, видно, Бадді і як її там ...

— Валері.

— Ну не божевільну вона собі придумала зачіску? Як ти думаєш, вона приймає наркотики? .. Так вони, видно, все з'їли, коли після півночі робили собі омлет. Такий ненормальний апетит хіба не ознака наркоманії? Я знаю, Гаррі, там залишилося небагато сиру. Ти не міг би вдовольнитися тією сиром і крекерами, поки я не поїду пізніше за продуктами для мами? Я не знаю, що тут по неділях відкрито, не можу ж я ганяти в супермаркет Маунт-Джадж і витрачати стільки бензину.

— Ні, — погоджується він і задовольняється сиром з крекерами і пивом, які залишилися від трьох шестібаночних картонок, які привезли Ронні і Тельма. А Уебб і Сінді привезли коньяк і шампанське. Всю другу половину дня Гаррі допомагає Дженіс наводити чистоту в будинку, миє вікна, полірує дерев'яні поверхні, а вона мокрою ганчіркою освіжає підлогу і навіть до блиску начищає раковини на кухні і у ванній. У них тут є ванна і внизу, але він не знає, де можна купити туалетний папір з надрукованими на ній коміксами. Дженіс привезла в "мустангу" від своєї матері натирач, а також пасту, і тепер Гаррі натирає воском світла підлога у великій вітальні: кожен завиток дерева, і кожен злегка вилізлий цвях, і кожну проплешину, залишену гумовим каблуком, — і все це його, це його будинок. Поки Кролик накладає круговими рухами віск,в мозку його крутяться одні і ті ж мислішкі — дурні, як все, що приходить в голову, коли ти зайнятий фізичною працею. Вчора вночі він все думав, залишилися незмінними чи ті дві пари партнерами і Ронні з Сінді НЕ розважалися чи вдруге після того, як вони з Дженіс пішли, — вже дуже затишно вони там себе почували, таке було враження, точно вони вчотирьох були ядром компанії, а Енгстроме, бідолаха Бадді і ця жадібна до розваг Валері були другим ешелоном або як би належали до третього світу. Тельма занадто багато випила, і її землистий шкіра блищала, нагадуючи йому про вазеліні, а коли він подякував їй за надіслану вирізку про гусака, вона витріщила на нього очі, потім скоса глянула на Ронні, потім знову на нього, точно голова у нього була набита камінням. Гаррі підозрює, що все, що відбувалося там, рано чи пізно випливе назовні:люди ж не вміють зберігати секрети, але йому боляче думати, що Тельма дозволить Веббу проробляти з нею те, що вони робили вдвох, або що Сінді дійсно хоче знову провести час з Ронні і, залишившись наодинці, по-материнськи дбайливо піднімає важку груди, щоб цей любитель поразглагольствовать міг посмоктати її, а потім про це розповідати, поблискуючи своїм голим, як у немовляти, скальпом. Який сенс щось приховувати, все ми скоро помремо, ми адже вже доживаємо свій вік, навколо повно дітлахів — це вони замовляють музику, творять новини. Після зустрічі з Рут у Кролика таке відчуття, точно у нього щось відрізали — позбавили цілого світу, за яким він краєчком ока спостерігав. Полотер, яким орудує Дженіс, гуде і вдаряється об щось позаду нього, і під це постукування в мозку його спливає стаття,яку він читав в минулому році десь в газеті або в "Таймсі", про один професора з Прістон, який стверджував, що в давні часи боги спілкувалися з людьми, прямо впливаючи на їх ліве, а може бути, права півкуля; люди були точно роботи з приймачем в голові, і їм диктували, що вони повинні робити, а потім, за часів стародавніх греків або ассірійців, система ця розладналася, батареї стали занадто слабкими, і люди вже не чули вказівок богів, хоча до цих пір трапляються прозріння — ось чому ми ходимо до церкви, а тепер, з усіма цими Чорномаз і чудив, віддають перевагу катанню на роликах в навушниках, підключених до транзисторів, ми явно рухаємося назад, до того первозданного стану! Так, вночі, засинаючи, він чує голос мами, пошепки доноситься з кутка кімнати: "Хассі!" — вимовляє ім'я давно померле, як і той хлопчик, який його носив.Може, мертві — вони боги, щось таке, в усякому разі, в них є, взяти хоча б те, як вони поступаються тобі місце. Втрачаєш ж ти в міру старіння свідків — тих, хто, як глядачі з трибуни, спостерігав за тобою з дитячих років і кому ти був доріг. Мама, папка, старий Спрингер, крихта Беккі, славна дівчинка Джилл (можливо, цей сон мав відношення до того часу, коли він так раптово оволодів нею, ось тільки волосся у неї були менш чорними, але сон був таким яскравим — на світі не буває нічого кращого нової зв'язку). Заповзятливий, містер Абендрот, Френк Байєр, Меймі Ейзенхауер, що пішла від нас зовсім недавно, Джон Уейн, Ліндон Джонсон, Джон Кеннеді, "Скайлеб", гусак. І мати Чарлі з Пеггі Фоснахт, які скоро віддадуть кінці.