Кролик розбагатів - Апдайк Джон

— А зараз на "вісімці" мені весь час гули вантажівки, гули щосили, точно у нас туман. Точно я могла кудись згорнути — не по узбіччю ж мені їхати на "Крайслері", — каже Бессі. — А на шосе після Коншохоккена я думала, мене вб'ють. В житті не бачила такої кількості машин, а я-то думала, що до полудня їх стане менше, а потім ці покажчики — на них не прочитаєш навіть і з хорошими очима. Всю дорогу, поки я їхала вздовж річки, я молилася Фреду і, право, вважаю, це він допоміг мені дістатися сюди, самій мені б в житті не доїхати.

По всьому видно, що більше такого подорожі вона ніколи не зробить — Дженіс і Гаррі присутні при завершенні останнього в її житті великого зусилля. Відтепер вона цілком покладається на них.

5

Однак події не остаточно вибили матусю Спрингер з сідла, і у неї вистачило розуму подзвонити Чарлі Ставрос і повернути його в магазин. Його матері в грудні стало гірше — вся ліва сторона у неї оніміла, так що тепер вона боїться пересуватися навіть з паличкою, а двоюрідна сестра Чарлі Глорія, як він і передбачав, повернулася в Норрістаун до свого чоловіка, правда, Чарлі вважає, не більше ніж на рік, так що він міцно прив'язаний до будинку. На цей раз засмаглим на роботу приїхав Гаррі. Він довго трясе Чарлі руку — так він радий знову бачити його в "Спрингер-моторс". Однак вигляд у Чарлі не блискуча: флоридский загар зліз з нього, як фарба. Він виглядає дуже вже блідим. Виглядає так, ніби, проткни йому шкіру, і кров піде сіра. Він стоїть згорбившись, точно курив все життя по три пачки в день і тепер боїться за свої груди, хоча Чарлі, як всі ці іспанці-італійці, ніколи не захоплювався саморуйнацією — не те що скандинави або негри. Ще тиждень тому Гаррі не став би так палко жати йому руку, але тепер, що лежав із Тельма, він відчуває себе менш скуто і знову любить весь світ.

— Ти здорово виглядаєш, — бреше він Чарлі.

— А я краще себе і відчуваю, — каже йому Чарлі. — Слава Богу, зими поки ще не було.

Через дзеркальне скло Гаррі бачить білий безлистий пейзаж, незнищенна в усі пори року пил летить і крутиться разом з паперовим сміттям, який вітер несе від "Придорожньої кухні" через шосе 111. У вітрині висить новий плакат: ЕРА "Королли". "Тойота" — це економія.

— Страшенно сумно, — починає розмову Чарлі, — бачити, як Мамма-МОУ швидко здає. Вона вилазить з ліжка, тільки щоб сходити у ванну, і все вмовляє мене одружитися.

— А може, це і добру пораду.

— Ну, я спробував позалицятися за Глорією, і, цілком можливо, вона тому і помчала назад до чоловіка. А той малий — таке лайно. Вона напевно сюди повернеться.

— Хіба вона тобі не двоюрідна сестра?

— Ну і що ж, тим краще. З перчиком. Невисока, трохи огрядна в стегнах — не твого класу, чемпіон. Але миленька. А бачив би ти, як танцює. Я тисячу років не був на суботніх вечорах Еллінського товариства. Вона тут вмовила мене піти. І я отримав велике задоволення, дивлячись, як вона намагалася.

— Ти говориш, вона напевно сюди повернеться.

— Угу, але не заради мене. Цей поїзд я упустив. — І додає: — Чимало поїздів я упустив.

— А хто — ні?

Чарлі перекочує зубочистку по нижній губі. Гаррі намагається не витріщатися на нього: він став схожий на бруерского старого з тих, що заходять в тютюнову крамницю, ставлять десятку — спробувати щастя в підпільну лотерею і бовтаються у прилавка з журналами, чекаючи можливості з ким-небудь поговорити.

— Ти все-таки дещо від життя урвав, — наважується він сказати Гаррі.

— Та ні. Слухай, Чарлі! Я потрапив в таку халепу. Хлопець зник, і на руках необставленние новий будинок. — Однак ці дві обставини — утворилася порожнеча і можливість почати нове життя, — скоріше, збуджують і радують його.

— Малий з'явиться, — говорить Чарлі. — Він просто випускає пар.

— Ось так само і Пру говорить. В житті не бачив, щоб людина була більш спокійний в таких обставинах. Вчора ввечері, як тільки ми повернулися з островів, відразу поїхали в лікарню, і, Бог ти мій, до чого ж вона раділа своїй доні. Можна подумати, вона перша жінка в історії, яка зуміла привести на світ таке чудо. Напевно, хвилювалася, чи народиться у неї нормальна дитина після того, як вона сверзу зі сходів.

— Швидше за все більше хвилювалася за себе. Для таких дівчат, яких життя неабияк побила, народження дитини — це єдиний спосіб довести собі, що вони теж люди. Як же вони збираються назвати дитину?

— Вона не хоче називати дівчинку на честь своєї матері, хоче назвати її на честь бабусі Ребеккою. Але хоче дочекатися Нельсона, тому що, ти ж знаєш, так звали його сестру. Ту дитину, що померла.

— Угу. — Чарлі розуміє. Це може принести нещастя. Звук машинки Мілдред Крауст заповнює їх мовчання. У майстерні хтось із хлопців Менні щосили гупає по запеклого металу. Чарлі запитує: — А як ти збираєшся робити з будинком?

— Переїжджати — так говорить Дженіс. Вона просто здивувала мене — як вона розмовляла з матір'ю. Прямо в машині, по дорозі додому. Вона сказала, що матуся може переїхати разом з нами, але вона не розуміє, чому б їй не мати власний будинок, як багато людей її віку, а крім того, Пру і малятко явно змушені будуть жити тепер там, і Дженіс не хоче, щоб старухе пришлось тесниться в собственном доме. Тобто Бессі.

— Ха. Давно пора Джен стояти на своїх ногах. Цікаво, з ким це вона радилася?

Гаррі приходить в голову, що з Веббом Меркеттом в ту ніч любові в тропіках, але життя показало, що їм з Чарлі краще не заглиблюватися в обговорення Дженіс. Тому він говорить:

— Вся біда з цим новим будинком в тому, що у нас немає для нього обстановки. А все тепер коштує цілий стан. За простій пружинний матрац на сталевій рамі треба платити шістсот доларів, а якщо додати узголів'я, то ще шістсот. А килими! Три-чотири тисячі за маленький східний килим — вони ж всі йдуть до нас з Ірану і Афганістану. Продавець говорив мені, що вкладати в них гроші вигідніше, ніж в золото.

— На золоті можна непогано заробити, — каже Чарлі.

— Краще, ніж ми заробляємо, а? У тебе ще не було випадку заглянути в бухгалтерські книги?

— Бували часи, коли вони виглядали краще, — визнає Чарлі. — Але інфляція все поправить. У вівторок, в перший день, коли я вийшов на роботу після дзвінка Бессі, сюди зайшла молода пара і купила цей спортивний "корвет", який прийняв до продажу Нельсон. Вони сказали, що надумали купити спортивну машину і вирішили, що зимовий мертвий сезон — дуже вдалий для цього час. Старої машини не здавали, в розстрочку не були зацікавлені, заплатили чеком, звичайним банківським чеком. І звідки тільки у них гроші. Обом ніяк не більше двадцяти п'яти. А на другий день, вчора, приїхав хлопець на пікапі і сказав, що чув, ніби у нас продаються мотосани. Ми не відразу їх відкопали, а коли відкопали, то у нього так загорілися очі, що я запросив за них тисячу двісті і продав за дев'ятсот сімдесят п'ять. Я сказав йому: "Але ж ні ж снігу", — а він сказав:"Неважливо". Справа в тому, що він переселяється в Вермонт — чекати атомної катастрофи. Сказав, що цей витік з реактора в Три-Майл-Айленд зовсім вибила його з колії. Ти помітив, що Картер не промовляє "ядерний". Він каже — "ідільний".

— Невже ти справді збув ці мотосани? Повірити не можу.

— Люди більше не економлять. Нафтова п'ятірка зрадила капіталізм. Вона зіграла в житті нашої країни ту ж роль, яку цар в житті Росії.

— Вибач, Чарлі, — каже він, — я адже теоретично до кінця тижня ще у відпустці, і Дженіс мене чекає в центрі, нам треба зробити тисячу речей в зв'язку з цим її триклятим будинком.

Чарлі киває:

— У Гаррі сьогодні немає часу обговорювати економічні проблеми. Мені самому треба в чомусь навести порядок. У чому, в чому, а в акуратності Нельсона не звинуватили. — І кричить услід Гаррі, який уже вийшов в коридорчик за капелюхом і пальто: — Передай від мене привіт бабусі!

Гаррі не відразу розуміє, що мова йде про Дженіс.

Він пірнає в свій кабінетик, де на стіні висить новий календар, випущений компанією на 1980 рік, зі знімком Фудзіями. Він робить в розумі позначку — вже не вперше — подбати про старих вирізках, що висять зовні на стіні з пресованої крихти: занадто вони пожовкли, а він чув, що нині навчилися перезнімати старі фотографії, так що пожовклі місця виглядають білими, як новенькі, і збільшувати до будь-якого розміру. Можна буде їх і збільшити, а витрати віднести на рахунок компанії. Він знімає з масивної, на чотирьох вигнутих ніжках, дубової вішалки старого Спрінгера дублянку, яку Дженіс купила йому на Різдво, і маленьку замшеве капелюх з вузькими полями, яку він носить з дублянкою. У його віці треба носити капелюх. Всю минулу зиму він проходив без застуд тільки тому, що став носити капелюх. Та й вітамін С допомагає.Далі вже доведеться пити герітол [40].

Він сподівається, що не образив Чарлі, обірвавши розмову, але йому якось не хотілося з ним сьогодні говорити — малий зовсім зайшов в глухий кут і явно трохи звихнувся, це діє як-то гнітюче. Ну до чого звинувачувати великі нафтові компанії, коли дрібні компанії нітрохи не краще. Правда, з тієї висоти, на яку здійнявся Гаррі, хто завгодно буде здаватися дрібним і звихнувся. А він відірвався від землі і летить високо — до нового острову в своєму житті. Він дістає з верхнього лівого ящика тюбик льодяників "Лайа Ейверс", щоб від нього краще пахло — а раптом його поцілують, — і виходить через задні двері. При цьому він обережно витягає засув: досить адже посадити плямочка жиру на дублянку, і від нього вже ніколи не позбудешся.

Оскільки Нельсон забрав його "корону", Гаррі взяв собі блакитну "селику-супра", останню модель фірми "Тойота", з м'якою приладової дошкою, електричним таксомотором, стерео з чотирма колонками, кварцовим годинником, автоматичною трансмісією, контролем швидкості, керованими комп'ютером підвісками , десятидюймові дисковими гальмами на всіх чотирьох колесах і кварцовими галогеновими передніми фарами. Йому подобається ця машина — вона котить як по маслу. "Корона" хоч і надійна, але схожа на міцного маленького жучка, а в цій блакитній хижачці є шик. Вчора, коли він до вечора їхав на неї додому, чорні, бовтаються в нижній частині Уайзер-стріт, так і витріщалися. Після того як вони з Дженіс відвезли матусю на Джозеф-стріт, 89, в її "Крайслері" (який навіть Гаррі було важко вести після того,як він цілий тиждень їздив на таксі по лівій стороні дороги) і поклали в ліжко, вони повернулися в центр на "мустангу" — Дженіс сиділа в ньому така горда: ще б пак, зуміла все-таки відстояти переїзд в власний будинок — і вирушили в меблевий магазин Шехнера, де був великий вибір ліжок, потворних крісел і столиків на кшталт тих, що стоять у Меркеттов в вітальні, тільки гірше, без кришки в шашечку.