Кролик розбагатів - Апдайк Джон
Вони так і не зважилися нічого купити, а коли магазин вже закривався, Дженіс відвезла чоловіка в "Спрингер-моторс", щоб він взяв собі там машину. Він вибрав цю модель, ціна на яку виражалася п'ятизначної цифрою. І чорні, коли він мчав повз у своїй блискучою чисто-блакитний машині, витріщалися на нього з-під неонових вивісок: "Дружній притулок Джимбо", "Живий дивертисмент" і "Для дорослих, дорослих, дорослих", — він боявся,як би хто-небудь з цих бовтаються на холоді хлопців не кинувся до нього, коли він зупиниться біля світлофора, і не подряпав капот металевим ключем або не розбив вітрове скло молотком, бажаючи помститися за своє невдале життя. На багатьох стінах в цій частині міста можна бачити зроблену спреєм напис: "Заповзятливий живий", — але не сказано, де він.
Він збрехав Чарлі. З Дженіс він повинен зустрітися тільки о пів на другу, а зараз на кварцових годиннику його машини 11.17. Їде він у Гелілі. Він включає радіо — звук тут могутніше, багатше, об'ємніше і різноманітніше, ніж в його старої "короні". Хоча він крутить ручку настройки і вправо, і вліво, і знову вправо, але не може знайти Донну Саммер — вона відійшла в небуття разом з сімдесятими. Зате якийсь малий співає гімни, так натискаючи на слово "Ісусе", точно це апельсин і з нього ось-ось бризне сік. А такий м'який багатоголосий фон він чув на пластинках, коли ще навчався в школі: в музичних автоматах видно було, як падає платівка, і дівчатка ходили на танці в таких шурхотить сукнях з тафти або чогось ще, до яких прикладали букетики, подаровані тобою . Букетики сплющує в міру того, як партнери все ближче притискалися один до одного,і від напудрених грудей дівчаток виходив їх запах у міру того, як розігрівалися тіла і партнер за партнером в бузковому світлі зануреного в напівтемряву гімнастичного залу притискав їх до себе, а над головою звисали смужки гофрованого паперу та баскетбольні корзини, перевиті паперовими квітами, всі ці теплі тіла м'яко стукали один об одного в передчутті холодного повітря, який зустріне їх на вулицях в машинах, де світитися буде лише приладова дошка, а від тепла, що виходить від тіл, запітніє вітрове скло, тафта буде задерта і зім'ята , Холодні пальці будуть незграбно розстібати пальто і штани, знімати труси, одяг перетвориться в серію тунелів, тіло Мері-Енн підкориться його рукам, а простір між її ногами здасться ні з чим не можна порівняти, м'яким, духмяним і безпечним, таким собі окремим світом. Потім — звістки,які передають щопівгодини. Молода жінка з суворим голосом, яка працювала диктором на місцевій станції, давно кудись зникла — цікаво, думає Гаррі, де вона зараз: танцює в дискотеці або працює помічником віце-президента в компанії, що виробляє пиво "Соняшник". Новий диктор говорить зовсім як Біллі Фоснахт — видно, Губошлеп. Президент Картер оголосив, що він за бойкот Московської Олімпіади 1980 року. Реакція спортсменів — різна. Прем'єр-міністр Індії Індіра Ганді відійшла від прорадянської позиції щодо Афганістану, яку вона начебто займала вчора. Член палати представників від штату Іллінойс Філіп Крейн в ході досить метушливим кампанії з виборів назвав дурістю пропозицію сенатора Едварда Кеннеді від штату Массачусетс перевести атомну електростанцію в Сібрук, штат Нью-Гемпшир, на вугілля.В Японії колишнього учасника ансамблю "Бітлз" Пола Маккартні посадили в тюрму, виявивши при ньому вісім унцій марихуани. У Швейцарії вченим вдалося вивести бактерії, необхідні для виробництва надзвичайно рідкісного людського білка — інтерферону, антивірусного засобу, який може облагодіяти людство в не меншій мірі, ніж пеніцилін. Ну а якщо золоті коронки подорожчали, так це тому, що ціна золота сьогодні на Нью-Йоркській біржі піднялася до восьмисот доларів за унцію. А, чорт! Занадто рано він продав своє золото. Вісімсот помножити на тридцять — це буде було двадцять чотири тисячі, значить, майже на десять косих більше чотирнадцяти тисяч шестисот; треба було йому триматися золота, чорт би забрав цього Уебба Меркетта з його сріблом.А тепер наша програма передає "Приємну музику для приємних людей" — традиційний гімн "Бережи мене, Спаситель". Гаррі вимикає радіо і їде далі вже лише під бурчання мотора "супри".
Тепер він знає дорогу. Повз гігантського Аміша, дороговказ до природного печері, через витягнутий ланцюжком містечко з його продуктової лавкою, і старим готелем, і новим банком, і конов'яззю, і агентством, де можна взяти напрокат трактор. У полях біліє кукурудзяна стерня — все золото з неї злиняло. Вода в ставку замерзла біля берегів, а в центрі стоїть чорна — така м'яка була зима. Гаррі скидає швидкість, проїжджаючи повз поштових скриньок Бленкенбіллеров і мутов, і згортає на ґрунтову дорогу у поштової скриньки з прізвищем БАЙЕР. Нерви його настільки напружені, що він помічає будь-яку дрібницю: камінчики, що стирчать з червоною землі в розбитій колії старої дороги, що облямовують її кущі, з яких вже злетіла листя, але вони коштують майже такі ж пишні, якими були минулого літа; облізлий каркас шкільного автобуса кольору гарбуза; іржавіють борону;маленьку, багато років не фарбовану теплицю і жалюгідні споруди за нею — комора, сарай і кам'яний будинок, який зараз, коли він під'їжджає з фасаду, постає перед ним у зовсім іншому вигляді. Гаррі підводить "селику" до майданчика утрамбованої землі, де тоді зупинялася "королла"; вимикаючи мотор і вилазячи з машини, він бачить те місце, звідки він все це спостерігав, — нерівну лінію вишневих дерев і чорного сумаху, проглядає крізь яблуні, звідки вони здаються куди далі, ніж йому здавалося, так що скоріше за все ніхто його тоді не бачив . Нісенітниця якась. Біжи! ..вимикаючи мотор і вилазячи з машини, він бачить те місце, звідки він все це спостерігав, — нерівну лінію вишневих дерев і чорного сумаху, проглядає крізь яблуні, звідки вони здаються куди далі, ніж йому здавалося, так що скоріше за все ніхто його тоді не бачив . Нісенітниця якась. Біжи! ..вимикаючи мотор і вилазячи з машини, він бачить те місце, звідки він все це спостерігав, — нерівну лінію вишневих дерев і чорного сумаху, проглядає крізь яблуні, звідки вони здаються куди далі, ніж йому здавалося, так що скоріше за все ніхто його тоді не бачив . Нісенітниця якась. Біжи! ..
Але так само як в смерті, наступає момент, коли треба змусити себе перетнути межу, відрізок часу, настільки ж непомітний для ока, як дзеркальне скло, — такий момент настав для нього зараз, і він робить необхідний крок, черпаючи мужність в любові Тельми. У своїй дублянці і безглуздій, маленької, як у ельфа, капелюсі, в вовняний трійці в тоненьку смужку, купленої всього лише в листопаді у кравця Уебба на Сосновій вулиці, він крокує по землі, де колись була прокладена доріжка з гладких плит пісковику. Холодно — в такий день ти відчуваєш всередині порожнечу. Хоча майже опівдні, сонця немає, немає навіть сріблястою смужки, яка вказувала б його місце в небі, — суцільні сірі, низькі, пузаті хмари. Справа височіє по-зимовому гола похмура гайок. В іншій стороні, десь за горизонтом, надривається електрична пила.Він ще не встиг зняти з руки рукавичку і постукати в двері, з якої довгими пластівцями облазить отруйно-зелена фарба, як собака в будинку почула його і залилася гучним гавкотом.
У Гаррі виникає надія, що собака одна, а господарів немає. Навколо не видно ні легкового автомобіля, на пікапа — втім, машина може стояти в сараї або в тому цементному гаражі з дахом з рифлених, накладених один на одного внахлест листів плексигласу. У будинку не видно світла, але ж зараз полудень, правда, день похмурий і все більше темніє. Гаррі намагається проникнути поглядом крізь скляну панель двері і бачить своє бліде відбиття в капелюсі в другій двері з двома високими скляними панелями, точно такий, як ця, яка відступає від першої на товщину муру. За старими скляними панелями проглядається хол з витертої смугастої доріжкою, що йде в неосвітлені глибини будинку. Напружуючи зір, щоб побачити, що там далі, Гаррі відчуває, як від холоду у нього пощипує ніс і руку без рукавички.Він уже збирається повернути назад і сісти в теплу машину, коли в будинку виникає тінь і, важко дихаючи від злості, поспішає до нього. А чорний коллі все стрибає і стрибає у внутрішніх дверей, озвірівши від безсилля, намагаючись вкусити скло, — огидні дрібні зуби його визвірився, розсічена чорна губа і жовтуваті ясна — брудні. Гаррі варто точно паралізований, заворожений; він вже не бачить широкої тіні, матеріалізувалися позаду Фріцці, поки рука не відсуває засув на внутрішніх дверей.матеріалізувати позаду Фріцці, поки рука не відсуває засув на внутрішніх дверей.матеріалізувати позаду Фріцці, поки рука не відсуває засув на внутрішніх дверей.
Іншою рукою товстуха тримає собаку за нашийник; бажаючи їй допомогти, Гаррі сам відкриває зелену зовнішні двері. Фріцці зараз же дізнається його по запаху і перестає гавкати. А Кролик під усіма цими зморшками і жиром дізнається Рут з її такими знайомими живими, палаючими очима. І ось серед всієї цієї метушні, влаштованої собакою — а вона махає хвостом і повискує, відчайдушно вимагаючи у старого знайомого визнання, — двоє давніх закоханих стоять один проти одного. Двадцять років тому він жив з цією жінкою з березня по липень. Вісім років по тому вони зіткнулися у Кролла — вона тоді пощадила його, чи не наговорила гірких слів, і ось минуло ще дванадцять років, завдавши обом непоправної шкоди. Її волосся, колись вогненно-руді, зараз сильно посивіли і стягнуті ззаду в пучок, як носять менноніткі.На ній широкі паперові штани і чоловіча сорочка в червону клітку під чорним засаленим светром з протертими ліктями, на який налипнув собача шерсть і тирсу. І проте ж, це Рут. Її верхня губа і раніше припухло нависає над нижньою, точно під шкірою там нарив, а блакитні очі, як і раніше дивляться на нього з квадратних западин з ворожістю, яка його розохочує.
— Що вам треба? — питає вона. Голос її звучить хрипко, точно вона застуджена.
— Я Гаррі Енгстрем.
— Я це бачу. Що вам тут треба?
— Ми не могли б трохи поговорити? Мені потрібно про щось запитати вас.
— Ні, ми не могли б трохи поговорити. Забирайтеся.
Але вона випустила з рук нашийник, і Фріцці вже обнюхує щиколотки і коліна Гаррі і вся звивається від бажання стрибнути, розділити з прийшли невгамовну радість, яка народилася в її вузькому черепі за трохи витріщеними очима.
