Моя дика пантера. - Тетяна Калинова

       -  Насте!  -  гукаю.   Тиша.   Підіймаюсь   з     ліжка   і   йду    на    пошуки...    В   квартирі   її    немає   і   речей    її     теж     немає.    Що    за   чортівня?   Від      мене   вперше    втекла    дівчина.   З    мого    ліжка,    після     такої     ночі...   Неприємно.     Та   що   там  ,   я    злий.    Знаходжу    телефон   і    телефоную    їй,     не     відповідає .   Повторюю ,    те    ж   саме.    Та    що    за   чорт?     Що    сталось?    Чому     втекла?    Пишу    повідомлення.

   "Насте ,    що    сталось?   Візьми    ж    ти    слухавку"

    Не    відповідає.    Круто!    Де   живе    не    знаю  ,    де    працює     не    знаю.   Зашибісь!    Ліна!   Точно.    Збираюсь    і   їду   на     офіс.     Поспішаю    так  ,  наче   можу     кудись  не    встигнути.   Приїжджаю   на    офіс    і     йду    до   подруги   Насті.   Та    точно   знає   ,  де   її   знайти.

     Підходжу     до    дверей ,    вони     відчинені   і    я     чую    як     Ліна    розмовляє    по    телефону    і    впевнений ,   що    розмовляє    з   моєю     дикою    кішкою .   Підходжу    ближче. 

       -   Добре.  -  чую.  -   Не   скажу .     Але    хочу    знати   подробиці.     Давай    зустрінемось   після    роботи. -    далі   мовчить  ,  мабуть   слухає   співрозмовницю.

        -  Ну   і   "Санта  Барбара"!  -  каже     Ліна    завершивши    дзвінок.

       -  І    не    кажи  .    -  відповідаю.   Підходжу     і   сідаю  в    крісло    навпроти    неї    ,    закидаю    ногу    на    ногу.   Ліна    нервує  .  -   Зараз    ти    мені    розкажеш   ,    де    я    можу    знайти    твою    подругу -  фурію .  -   намагаюсь   тиснути. 

        - І    не    подумаю .   Розбирайтесь    самі.  -  відповідає    вона.     

       - Звільню .   

       - Не    маєш    права  .    Ти    мене     не    наймав  .   - ти    дивись    яка   борза.

      - Нариваєшся    Ліно .  

      - Я     тебе    не    боюсь .  -   каже    Ліна ,   а   я      дивлюсь   на    неї   наче   вперше.   Розумію     чому    Дем     помішався.   Його    так    само     повело,   через   ці    колючки.  Нам   з    ним    мабуть   спокійне    життя   проїлось,   пригод    захотілось.    Веселощів.

       -  Вас     що  ,  обох    на    якомусь   особливому    заводі    виготовляли  ,   таких    нахабних    і    уїдливих ?  

      -  Ага  ,   на    спецзамовлення .  - відповідає.

      - Ні.    Це    швидше  ,    брак    виробництва   .   -   сміюсь    .  -   Скажи    їй  ,   що    я     хочу    поговорити .  -   підіймаюсь     і    йду     до  себе.     Розумію  ,    що  поки    вона    сама   не    захоче ,    я   її    не    знайду.    Знов    злість    розбирає.   Пишу    повідомлення.

       "Якщо    сьогодні    не    з`явишся ,  чи    не    даси    про   себе   знати ,     тоді    я     сам   тебе   знайду   і     скручу    твою    тендітну   шийку."    

      Приходжу      до    свого   кабінету     і     бачу ,   що    мій   секретар     взагалі    охреніла...    Натягла     на   себе     спідницю  ,    яка    практично    нічого   не    приховує     і     декольте     таке  ,    що   якщо   зігнеться   ,      мабуть    побачу    навіть    трусики. 

     -  Ольго ,    ти    що    в    будинку      розпусти    працюєш?        Що    це     за     вигляд?      До    мене    скоро    людина     прийде    на   зустріч ,     тобі   не     соромно. -   вона     розплакалась   і     побігла     в    туалет.     Можливо     не    завадило    б    говорити     якось    м`якше ,     але    сьогодні    я   не   в    настрої      хороводи   водити.   

     День    був    паскудний ,     навіть    під    час   зустрічі     поглядав    на    телефон ,     чи    не    з`явилась    моя    пантера.     Але    вона   тупо    ігнорувала     мої    дзвінки    і   повідомлення.       

 Настрій   гамняний  ,    до   вечора      ледь    висидів    на    роботі .   Після     сідаю    в      авто     і    їду     до   Тимура    в    клуб.      Беру    пляшку    віскаря    і   сідаю   за   столик.    Сам    отак    ще    не   бухав,   але   компанії    не   хочеться.   .  

      - Привіт    Дмитро ,   -   підходить    друг. -  В    тебе   щось   сталось?  

     -  Ні ,   просто   настрій    паскудний.    Розслабитись   хочу.

     -  Сьогодні    Аліса    танцювати   буде ,   вона   ж   тобі   подобається  ,   хочеш     скажу    щоб   склала   тобі   компанію ?

      -  Знаєш,   а   давай.

       -  Кілька   хвилин.  -  Тимур   пішов    за   дівчиною   а   я     думаю ,   що   це   те ,   що   мені  зараз   потрібно.    Я    вже   колись     з   нею    розважався.    Дівчина      вміє    працювати    ротиком.     Через   кілька    хвилин   вона    прийшла   і   сіла    поруч.

       -   Привіт  ,   сумуєш?  

       -  Є    таке.    

       -  Підемо    в    ВІПку ?     Потанцюю    для    тебе. -   підіймаюсь    і   йду    за   нею.    Та  чим    ближче   підходимо ,    розумію     що    не    хочу    її.      Навіть    в     рот    не    хочу.     Бісова    пантера!     Зачаклувала    чи   що? 

       -  Алісо ,     стій.  -   зупиняю   її.   -   Вибач ,    але   не   сьогодні.     Я     піду    краще.

       -  Я   щось    не   так    сказала?

      -  Ні     золотко.    Я     просто     поспішаю. 

      -  Добре   бувай. 

      Виходжу   з   клубу  і     знов    пишу     їй   повідомлення.

     "Насте,   я   хочу     поговорити."

     Знов    тиша.    Їду     додому   .     Заходжу     в     спальню    і     дивлюсь    на    розстелине     ліжко. .   Вранці     полетів   шукати      фурію ,   навіть    ліжко   не    застелив.     Підіймаю     з    підлоги    ковдру     і     знаходжу    презент.    Червоні    мереживні     трусики.   Її    трусики.    Попелюшка    твою     матір!    Підіймаю    їх     до    обличчя     і    втягую    аромат.     Чорт!    Це    пездець.    Кладу   їх    на     тумбочку    і     лягаю    в     ліжко.     Даремно     ти   думаєш   моя     кішечко  ,       що   я     все    так   залишу...        Від    мене     ще    ніхто      не    тікав.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    Ох і зачепила Дмитра,  красуня  наша...  Що ж буде коли з'явиться???  Кидайте книгу до бібліотеки, щоб не загубити і тисніть "Відстежити". Дякую .