Моя дика пантера. - Тетяна Калинова

         Почався      новий      робочий     тиждень.      Клієнтів    було    багато ,    всі     свої  ,   всіх    знаю ,    кожен    щось   розповідає .     Ще    раз     переконуюсь  ,   що    дійсно    люблю   свою    роботу  ,    крім       улюбленого    заняття ,    ще   й    спілкування    іноді     стільки ,   що   голова    тріщить  .   

    Кілька    разів     хтось   телефонував,    та    я     була     зайнята  ,   а    після     й     забула     глянути.   Аж    в     обідню     перерву ,   згадала     про     телефон.    Дістаю    його     з     сумочки ,   а     там     три    пропущених    від     Діми    і     повідомлення     від    нього   ж .

     Бабій.

       "Що    за    прикол?   Важко   трубку    взяти?    Замість    дупи ,    вчора    пальці     перекачала?"

  Ах    ти   ж    скотина.    Відписую.

      "Пішов    ти ,   дотепник.   Деяким   людям,   потрібно   працювати,  щоб    було     що   жерти".

    Щойно     відправила ,   відразу   ж    передзвонює.    Виходжу    на    вулицю.

     -  Чого   хочеш?

     -   Не    кричи ,    фуріє.  Вибач   погарячкував.    Не    звик    що    мене     ігнорують.

     - Бідненький.   Натерпівся.  

     - Звідки    ти    взялась ,  така   уїдлива    і    нахабна?  -   чую   що   посміхається.

     -  Тобі     відповісти?

     - Не   треба  ,    я    здогадуюсь.    То    де   ти    працюєш?

     -  На    роботі ,    як    і    всі.    Ти    що     хотів  ,   Діма? 

      -    Ти   вперше    назвала     мене   на   ім`я.

       -  Ой,   Господи  !    Яка    подія.!    Хоч   не   заплач.  -  він   починає    вголос     реготати.

       -  Насте ,   я   хочу    зустрітись.    

       -  Добре.

       -  Правда ,   чи     знов    твої    колючки?

       -   Правда   Діма .   Ти   ж    зараз      відриваєш     мене     від     роботи   ,     тому     зобов`язаний     мене      нагодувати.     А    їм    я     багато.

       -  Так     солодка ,    я      пам`ятаю.    Скажи     звідки   і     коли    тебе    забрати.

       -  Не   потрібно.   Просто     о    восьмій     годині    я     приїду   куди    скажеш.    Але   відразу    попереджаю  ,   я    люблю    м`ясо  ,   тому   не   потрібно   випендрюватись  і   вести    мене   на  якихось     жаб     чи     молюсків.  -  він   знов    сміється.

       -   Все    що    забажаєш.     Адресу    скину   в     повідомленні.

       -    До    зустрічі.   -  відключаюсь     і    знов    посміхаюсь.

     Після    роботи    біжу    додому ,    приймаю   душ ,    роблю   макіяж     і   одягаю    червону   приталену    сукню ,   трішки    вище    колін.   Сумочка ,   підбори.    Викликаю    таксі    і     виходжу     на    вулицю.     Сідаю    в     таксі    і   кажу     адресу.

   Чомусь    починаю    нервувати .   Це    ж    не    побачення  ,    просто   зустріч    знайомих.   Хоча    з   таким  чоловіком    я     б     на   побачення    сходила.   Тьху!    Насте ,     що    за    думки.    Не    здумай    вестись    на   нього.    Приїхала  ,    покрутила    задом   і    поїхала.   Все.

       Діма    чекав     мене     в     ресторані     за     столиком    і     поки   я    підходила  ,    знов    пожерав    мене     поглядом    як    і      вперше.    Від    цього    погляду    ставало   спекотно.    Він    підіймається    і   допомагає     мені    сісти     за  стіл .

      -  Ну    привіт    солодка.   Виглядаєш    незрівнянно.  -  каже    схилившись    мені    на    вухо    і     цілує   в     шию.    Відразу    по   тілу    побігли    мурашки. 

       -  Дякую     любий ,    ти   теж  .  

       -   Я    замовив    нам   стейки    і    вино ,    далі   обирай     сама.  -  Ми   зробили   замовлення    і    поки    чекали    його  ,    пили   вино    і    розмовляли.

      -  То    як    ти    мене    записав?  -  запитую.    Він    розблоковує    екран   і    розвертає    до    мене  .   -  А     чому     пантера?

      -  У    мене    був     ще     варіант   фурія ,    але    цей    переміг. 

      -  А   чому   не     на   ім`я?    А  , мабуть    щоб     не    заплутатись ,    Насть   же     вистачає.

      -  Дотепно.    Не    думаю   що    ти    записала    мене    на    ім`я. -   починаю    сміятись.     Він    має   рацію ,    я    записала    його   "Бабій".   

       -  То   ким    ти     працюєш?

       -  Перукарем.

        -  Цікаво.   І   подобається?

         -  Дуже.      Я    колись   хотіла    бути   стюардесою  ,     але    виявилось     що    боюсь    літати    і   взагалі   висоти    боюсь.    Тому     вирішила    стати   перукарем.

        -  Я   думав   ти    безстрашна.  -  сміється   Діма.

         -    А     ти    не    боїшся?

         -  Ні.   Літати    я      не     боюсь   і     до    висоти     я    звик.    Я   живу    в     пентхаусі     на   35   поверсі.

         -   Ти     серйозно?  

          - Так.   

         -  Круто!   Ніколи     не     була   в   пентхаусі.

          -  Хочеш    подивитись?-   запитує    посміхаючись.

         -  Запрошуєш    в    гості?

         -  Запрошую  ,  якщо   хочеш.   

         -   Чорт!   Хочу.      А  ...    Тільки    я      подивлюсь    твоє     житло  і     все.  

        -  Домовились.    Що   б   ти   там    про   мене     не    думала... ,    та   я    ніколи    нікого ,    ні    до     чого ,   не    примушував.   -   щасливо    посміхаюсь  ,   а     він    зависає    на    моїх    губах.   Ледь    стрималась ,   щоб    не    показати    язика.   

      Дмитро     дійсно    вибрав   хороший    ресторан.    Я    давно    так    смачно    і     багато     не   їла.   А    він    лише    посміхався ,   спостерігаючи     за      мною .   Ми   випили    пляшку    вина  ,    точніше     майже    всю    пляшку ,    випила    я .  Відчувала    що    мене   вже     трішки    хилить    в    сон  ,   але    можливості    хоч  раз   в    житті    побачити   пентхаус,   я    не     пропущу.    Коли    підіймалась    з      стільця ,   тіло    трішки    занесло      і     Діма    встиг     мене     підхопити   за   талію   і    притягти    до   себе     впритул.     Ми    зависли     дивлячись    один    одному    в    очі.    Він     перевів    погляд      на    мої   губи    і       я    почала     звільнятись     з   обіймів.    Діма    неохоче     мене     відпустив  ,    взяв    за   руку    і    ми    пішли    на  вихід    з   ресторану.     Десь   глибоко     всередині     промайнула    думка ,   що    я    роблю     помилку    поїхавши   з      Дімою    до   нього    додому,   але    то   дурниці.    Я    ж     лише    подивлюсь ,   і    додому   спатки...