Моя дика пантера. - Тетяна Калинова
Наздоганяю Ліну і сідаємо в таксі. Поки їдемо, мовчимо. А щойно заходимо в квартиру запитую.
- Що сталось Ліно?
- Здається я щось до нього відчуваю.
- Звісно відчуваєш Ліно. Було б дивно , якби ти не відчувала нічого до такого чоловіка. І ти йому теж подобаєшся. Люба , тобі потрібно вже відпустити минуле і продовжувати будувати майбутнє. Твій Дем дуже гарний чоловік.
- Лише він? Я бачила як миленько ви спілкувались з Дмитром.
- Так , вони обоє красені , але ж він дивиться на жінок, наче ми шматок м`яса. Бабій , відразу видно. Я б з таким ніколи не зв`язалась. Через таких чоловіків як Дмитро, в жінок падає самооцінка. Він же мабуть і ім`я моє не запам`ятав. Груди і сідниці , це все що бачив. Хотілось би його провчити. А ти не грузись , якщо подобається Дем , спробуй з ним замутити. Не обов`язково ж заміж виходити, можна просто гарно проводити час разом , головне не звикнути , якщо не плануєш нічого серйозного. А зараз ходімо спати. Добре все-таки що ти поїхала до мене.
Ми вмостились в моїй кімнаті і Ліна швидко заснула. А я згадую чорні очі , які дивились на мене так , наче він хотів мене з`їсти. Дуже гарний чоловік. Обожнюю такий типаж. Чорне волосся , чорні очі , гарні губи і легка небритість. Брати дуже схожі між собою , але Дем`ян здається спокійніший. Дмитро ж схожий на хижака і це так заводить. Я б провела з ним ніч , що там говорити , думаю в ліжку він бомбезний, якби він не був такий самовпевнений. Він поводив себе так , наче я вже в його ліжку... Вважає що перед його чарами, ніхто не встоїть... Дуже хочу його провчити. З цими думками засинаю.
Вранці поснідавши виходимо з Ліною з моєї квартири . Вона їде додому , а я їду в ТЦ. Потрібно для роботи, на завтра дещо прикупити. Я працюю в перукарні, звичайним перукарем , але я обожнюю свою роботу , в мене є свої постійні клієнти і зарплатою нас теж не ображають. Мої батьки кілька років тому, поїхали до Італії на заробітки і залишились там. Приїжджають рідко , спілкуємось через соцмережі і вони мені часто допомагають фінансово, хоч я вже давно не прошу. Так як я залишилась сама , Сім`я Ліни, замінила мені рідних. З її мамою в нас дуже теплі відносини а донька Ліни , Машка ,- моя похресниця. Дівчинку обожнюю, наче вона мені рідна.
Забігла в спеціальний магазин і купила все , що мені було потрібно, щітки , кісточки, фарби і тому подібне. Коли виходила з магазину , почула що в сумочці дзвонить телефон. Коли розумію що телефонує Шевченко , серце починає вистрибувати з грудей. Значить все-таки зачепила.
- Слухаю. - відповідаю.
- Привіт Насте. - голос по телефону теж бомба. Просто якась ходяча машина для зваблення .
- Привіт. Невже запам`ятав моє ім`я? А , ні туплю , в телефон просто записав.
- Ну , взагалі - то , я записав тебе не на ім`я.
- Дуже цікаво . І на яку ж істоту я схожа?
- При зустрічі подивишся. Називай будь-яке місце.
- Що за небачена щедрість? За які це цікаво заслуги?
- Значить є за які.
- Вибач любий , але доведеться тобі , на сьогодні знайти когось іншого.
- Знов динамиш?
- Я правда зайнята сьогодні.
- Чим?
- Йду в зал. Буду качати груди і дупу , щоб в таких як ти щелепи відпадали.
- Стерво. - сміється він.
- Приємно познайомитись.
- Скажи адресу залу.
- Ні любий, там мені подобається пітніти на самоті.
- Ти динамо , Насте. Завтра теж зайнята?
- Ще не знаю. Бувай. - відключаюсь і регочу. Що ж схоже в мене реально з`являється можливість , провчити цього ловеласа і спокусника.
На рахунок вечора , я не збрехала , я дійсно часто ходжу в зал , так як поїсти , як помітив Діма , я дійсно люблю.
Приходжу додому , настрій на висоті , вмикаю музику і починаю куховарити. Я звикла , що в неділю зазвичай готую собі на кілька днів, тому що іноді з роботи приходжу і просто з ніг падаю від втоми. Після готовки , приймаю душ і біжу в зал , який знаходиться буквально в десяти хвилинах від мого дому. Там займаюсь до сьомого поту і сама до себе регочу , згадуючи розмову з Дмитром. Сама не розумію , чому мене настільки порадував його дзвінок , але це так. Вдома втомлена і щаслива лягаю спати.
