Пообіцяй забути - Влада Клімова

Наразі в мене забринів телефон і я побачила, що там мама. А коли сказала, що все вже сталося, то з трубки полився такий потік радощів, що я відвела айфона якомога далі від вуха, але марно. Так я й сиділа зараз посеред ліжка – з мамою біля вуха, Нікусею поряд на стільці, а ще прекрасним синочком у ліжечку. Чекала, що скоро знову примчить мій ненормальний від щастя Шеремет та навіть не уявляла: чи можна бути щасливішою?