Опікун - Єва Олесь
Моє обурення і розчарування метнулися до рота, не давши зробити відповідь більш м'якою:
- Я на це не підпишуся.
Рома невдоволено підняв брови.
- Цікава вада в дресурі, синку, - хихотів Валерій, скинувши шкіру чарівності. Переді мною знов сидів змій. - Жити захочеш - підпишешся, - за секунду на його обличчі посмішки як не бувало, серйозний тон дав повністю відчути контраст з дружньою стороною його особистості.
Він міг би здатися хворим на маніакальний розлад, якби від його доброти не разило фальшивістю. Цей чоловік вів себе так, бо знав, як треба укладати угоди. Для нього в ту хвилину я була партнеркою, не бажаючою підписувати контракт, тож він вдався до звичного йому прийому - показати себе справжнім.
- Або хочеш, щоб тебе по колу пускали щодня?
- Не розмовляй так із нею, - мій опікун злісно зім'яв якийсь договір зі столу, виливаючи бажання вдарити Валерія в щось менш погане.
Погроза Равського-старшого звучала без піддирки та й доволі реально. Рома вже давно пояснив, що Кедрін має зв'язки з чорним бізнесом. Варто мені потрапити в його руки - мене з радістю привітає кагало чоловіків або щось на зразок.
У мене тряслися коліна і кидало в піт після мого, мабуть, посмертного вироку. Я ніколи не була так близько до того страшного лиха, яке залишив за собою мій брат і від якого мене оберігав Равський. У голові роїлися думки, що час прощатися з білим світом і копати собі могилу. Або руки на себе накласти раніше, ніж до мене доберуться бандюки.
- Чому не сховатися закордоном? - випустила в світ свою версію порятунку, одразу ж зіштовхуючись з розумінням, наскільки це безглуздо.
- Ти вже зрозуміла відповідь, - Рома проникливо вдивлявся в моє обличчя.
Великий бізнес не стосується лише нашої країни - ось, чому ми не маємо змоги втекти. А одну мене без захисту в обличчі Равського заберуть з першого ж аеропорту, вокзалу або автовокзалу, а самого Рому приберуть, аби не заважав.
- Кедрін не матиме права тебе чіпати, як станеш дружиною його шавки, - вирішив пояснити Валерій. - Такий в нього кодекс честі. То не крути своїм гарним обличчям і погоджуйся, бо мій син достатньо тобі дав. Май совість, не веди його з собою на зустріч до брата.
Рома більше не витримав. Він стрімко підхопився, заніс кулак для удару. Я кинулася до нього.
- Ромчику, - просила не робити того, чого мені не хотілося бачити. Він швидко опустив руку, відмахнувся нею, наказуючи не підходити. Але було пізно, бо я була за крок від нього. Достатньо близько, щоб почути гарчання:
- Не дорікай їй, бо я розіб'ю тобі їбало.
Валерій уїдливо посміхнувся, наче цього й хотів, та видав глузливо:
- Чому матір так не захищав, як захищаєш її?
- Рома, - я шарпала його за футболку, намагаючись відволікти.
Хлопець все-таки випрямився, пригладив свою світлу бороду і коли я гадала, що все скінчилося, - втулив кулаком в крісло біля сивої голови.
Я затримала дихання від несподіванки, але випустила його з зойком, коли Равський схопив мене за лікоть і повів на вихід.
- По дорозі додому заїдемо подамо заяву. А вдома обговоримо, чому ти повинна мене слухатися. Тобі ясно?
День зовсім не задався. Погані новини, майбутній шлюб, що скалічить душу, до того ж отримаю догану вдома за те, що сказала Ромі слово впоперек при його батьку та ослухалася наказу. Все одно, через що я це зробила, - для нього це так або інакше - неслухняність.
- Майно своє відразу на дівку перепиши, бо з такою стресостійкістю тебе рано чи пізно кокнуть. А її пожаліють як вдову шавки і тільки нерухомість із бабками відберуть, - буденним тоном кинув нам у спини майбутній свекор.
Майже два місяці прокручую той день у голові. Моє ставлення до нашого фіктивного шлюбу не змінилося - я не хочу бути дружиною за папірцями. Але й виходу в мене немає. Або мене оформлять у рабство, або ми з Ромою оформимо шлюб на тривалий термін.
