Опікун - Єва Олесь

Два місяці тому Рома потягнув мене по якихось справах, був напруженим як ніколи. Вже на ресепшені великої офісної будівлі я дізналася, що привіз він мене до свого батька. Мене пробрало до кісток від неприємної несподіванки. Рома до мене три роки своєї сильної опіки не підпускав нікого з кіл батька, що вже казати про самого Валерія Миколайовича. Неочікуваний візит до цього чоловіка значив, що насувається щось дуже погане, якщо вже Равський сам мене привіз до свого заклятого ворога. 
Мене напружував його знервований вигляд і те, яким злим він був. Бо в такому настрої я бачила його лише в крайніх випадках. Серйозним Рома був постійно, але щоб злим...

- Ні слова не говори, поки не запитає про щось конкретно, - хлопець зупинив мене біля кабінету з величезними дверима. Заввишки метри два з половиною, виглядали вони помпезно й дико. Такого офісу, де серед розкоші снують люди в офіційному стилі одягу, я ще не бачила. Це був наче музей, а не офіс компанії. Я ледве встигла роздивитися картини на стінах, як мене за руку затягнув до кабінету Рома і сховав за своєю спиною. 

- Коли ти збирався сказати, що тепер працюєш із Кедріним? - замість привітання видав Равський-старший. Голос у нього неприємний, прискіпливий і сварливий. Я не визирала з-за спини Роми, хоча було цікаво вперше подивитися на його батька. 
- Приблизно ніколи, - злісно відчеканив хлопець. 

Атмосфера в кабінеті з першого кроку Роми стала напруженою. Роздратування обох, здавалося, можна помацати. Воно висіло в повітрі електричним зарядом, здатним убити того, хто доторкнеться. 
Я звикла стояти біля вируючого вулкана у вигляді Роми, але перебувати в місці, де їх двоє, і вони хочуть знищити один одного, - мені, якщо чесно, не дуже сподобалося. 

- Тобто ти вважаєш правильним, що не попереджаєш про таке? 
- Я не зобов'язаний тебе посвячувати у свої справи. Ти й сам знаєш, що на моїй роботі заборонено розповідати, хто з ким працює. 
- Але якщо син Равського йде до "Криші" батька, то про це попереджати треба!

Валерій чимось гупнув, я здригнулася. Рома ж упевнено стояв на місці. Я знала, що він навіть не кліпнув. 

- Знаєш, що найгірше в цій ситуації, синку? - награно добрий тон звучав загрозливо. - Що ти пішов працювати до мого партнера, а не до мене.
- Я тобі давно сказав, що працювати на всьому готовому не буду. 

Рома, маючи багатого батька, все дитинство його майже не знав. Поки не виріс - Валерій не був присутнім у його житті: на дні народження відправляв свою людину з подарунками, не цікавився ані здоров'ям, ані успіхами, грошима лише забезпечував. Коли Равський вже встиг домогтися власного авторитету та статків кримінальними способами, збудувавши себе ледве не з байстрюка, тоді про себе все ж таки дав знати Валерій Миколайович. Виправдався, що був надто молодим для батьківства, виділив Ромі, як єдиному синові серед трьох дітей від різних жінок, гроші на банківському рахунку, запропонував посаду в своїй компанії. Але Равський-молодший до сьогодні нічим так і не скористався. Сказав мені, що якщо б хоч щось взяв від цього чудака на букву "М" - це можна було б вважати смертю його честі. 

- Скажи правду: ти на мене ще за матір злишся? Ти ж уже не дитина, Романе, потрібно робити по розуму, а не по гордості. 

Хлопець різко зірвався з місця, почувши болючий докір, і грізною ходою кинувся до столу. Я залишилася стояти на місці як приклеєна, відіграючи роль меблів.
Рома з великою ймовірністю розірвав би на шматки свого батька, краще було залишатися там, де я стояла. 

- Запам'ятай раз і назавжди, Валєра, - ім'я він виділив особливо-неприємно, практично як і моє, коли я неправильно поводилася або казала дурниці. У зверненні до мене в нього є нотки погрози, але при зверненні до його батька я почула цілий музичний твір. - Мені з тобою працювати - все одно, що піти на угоду з підлою гієною. Я тобі не дівчинка і не твоя чергова дружина, щоб ти намагався на мене тиснути. А свої уроки життя залиш для своїх доньок.

Сива укладена шевелюра, гладко поголене обличчя, біла випрасувана сорочка без жодного залома. Його батько одним своїм виглядом говорив про свій статус, про кількість грошей на рахунках і гучне ім'я. Дорогезний годинник і персні на руках, гарні запонки на рукавах, сигари в купі паперів на столі. Усе навколо батька Равського і на ньому здавалося непристойно дорогим. А ще він був старшим, ніж я уявляла. 
Карі очі чоловіка з обличчя сина перейшли на мене, варто було їм торкнутися моєї постаті на порозі, як мене пробило неприємним тремтінням, у тілі з'явилася слабкість. Від погляду, слизнувшого моїм тілом з ніг до голови ніби крізь одяг, у мене виникло відчуття, що я йому цікава в неправильному сенсі.

- То ти привів її, - несподівано перевів тему старший, змінюючись в обличчі і тоні. - Гарна сестричка у Стріли. 

Кличка мого брата, пролунавша в кабінеті, змусила стрепенутися, як і недоречний, лякаючий коментар про мою зовнішність. 

Рома озирнувся на мене на секунду. 

- А ти гадав, що я сам пояснюватиму твій косяк? 
- Мій? - гмикнув чоловік. - Це ти перейшов в шавки Кедріна, а не я. 
- Але не я тут надто язикатий. 

Його батько неприємно усміхнувся. Ромчиного обличчя я не бачила, але бачила, які напружені м'язи на його широкій спині під білою футболкою, коли він впирався в стіл обома руками. 
Він звинувачував Валерія з такою сильною агресією, що мені здалося ніби зараз хтось один дістане зброю. Я напружилася ще сильніше, бо знала, що при Ромі завжди є щось небезпечне, тож він міг би приставити дуло пістолета до чола Валерія прямо зараз, коли потягнувся до своєї барсетки. На щастя, він цього не зробив, просто відкинувши сумку за спину і продовжуючи сварку. 

- Ти, синку, сам винен, бо це Ти прикриваєш сестру того йолупа і не даєш з неї спитати. Знаючи, що цей сраний Стріла накоїв проблем по саму горлянку, - Ти все одно став людиною Кедріна.

Стало зовсім не по собі. Рома попереджав, що через брата в мене можуть бути проблеми, але завжди заспокоював, що він усе вирішить.  
А тепер мова йшла про мого Женю, убитого невідомо ким. Ніхто до правди не докопався за п'ять років. Як розповідав Рома, мій брат в останні місяці свого життя став займатися викраденнями, вимаганням і гіршими справами з невідомих причин. Чи то зіркова хвороба почалася, чи то вислужитися хотів. Перестарався, дійшло до беззаконня, стали страждати не тільки ті, хто винен його головному, а й ті, хто винен був іншим. Або взагалі не винен. До Кедріна стали приходити різні люди з розбірками: від бариг і друзів до заклятих ворогів і копів. Усіх собак спустили на нього, як на начальство. Сказали втихомирити Женю. 
А деякий час потому мого брата знайшли в гаражі, де він ставив свою машину. Побитим і повішеним.
Кедрін одразу сказав, що він у такий тупий спосіб не вбив би - він би зробив так, щоб тіло не знайшли. Сам почав шукати, хто без дозволу прибрав його людину. У них не прийнято лізти в настільки делікатні справи. Брат навіть власною смертю примудрився підкосити авторитет Кедріну: всі побачили, що слово головного, хоч і для одного, але нічого не означало, а ще є прогалина, раз його людину хтось зміг убити безкарно. Один-єдиний некерований пацан спровокував нападки з боку ворогів і недовіру з боку друзів, підбив ноги великому бізнесу.