Опікун - Єва Олесь
Я тверезію лише тоді, коли моє тіло тане вже під Нікітою. Кімнатою розливаються вульгарні хлопки всуміш з нашим судомним, збудженим диханням.
Чомусь лише зараз я помічаю дзеркало на стіні, де відображається все, що відбувається.
Ось, що ти зі мною зробив, Рома. Я стала порочною. Брудною. Щоб перестати про тебе думати. Не знаю, яким чином це помста, якщо ти навіть не дізнаєшся, що я робила цієї ночі. Проте знатиму я.
Я запам'ятаю відображення свого голого тіла під чужим чоловіком, своє скуйовджене волосся, під яким видно лише відкритий для стогонів рот і два помутнілих вогника очей. І палаючий погляд Сашка, повертаючого моє обличчя до його члена.
Губи вже печуть, але я роблю все можливе, щоб не повертатися до тверезіння і усвідомлення того, що мене трахають в квартирі, де купа людей. Більше того - я все ще не відчуваю відрази. Навіть коли на подушку поряд з моїм обличчям закінчує Марчук.
Нікіта напружується, виходить із мене та виливається на живіт і груди.
Я ахаю, коли мене торкається не звична серветка, а язик.
Нікіта схвалює витівку свого хлопця та допомагає підвестися, коли на мені залишаються лише сліди слини.
