- Звикай, що я робитиму тобі зауваження, - сказав твердо, вислухавши причину мого вчинку. - Ти повинна прислухатися до мене, навіть якщо тобі щось не подобається, а не бігати незнайомим містом до ночі.

Хвилин п'ять він читав лекцію, доки я стояла з опущеною головою біля ліжка, наче винна дитина.
Рома нагадував про те, що казав бути обережною в цьому місті, бо не тільки Кедрін має недобрі наміри. За мною могли стежити, вештатись невідомо де для мене було небезпечно. Я забула про його заборону через шквал емоцій зранку.

- Але ж я в порядку, - пискнула йому у відповідь несміливо. Мені це здавалося вагомим виправданням.
- Я майже подзвонив в поліцію, Софіє. На моїй роботі за це вбивають, - останнє слово він ніби підкреслив тоном.

Почуття провини переповнювало, я зрозуміла, що наразила нас обох на небезпеку, хоча цього хотіла менше за все.

- Вибач, - подивилася на нього очима цуценяти, сподіваючись побачити пом'якшення. Але він не пом'якшився. - Це був перший і останній випадок, клянуся, - тряслася й божилася перед ним, бо боялася.

Вперше мої вибачення не працювали, Рома все одно злився на мене.

- Ти - моя відповідальність, і я дам тобі все, що в моїх силах. Але якщо ти мене не слухатимешся і наражатимеш себе на небезпеку - мені не вистачить одних вибачень і клятв, Софіє. Я не збираюся повторювати тобі одне й те саме чи вмовляти бути обережною, бо в мене немає на це нервів. Тому затям, що я можу боляче надавати по сраці.
- Але я вже не дитина, щоб так мене карати.
- Не обов'язково бути дитиною. Дивись, якби ти була хлопцем, то я не робив би жодних знижок і бив кулаками в обличчя за будь-який косяк, але ти - дівчина, і я не маю ні права, ні бажання так робити. А от дівчат шльопають, Софіє. Навіть таких дорослих, як ти.

Я не вигадала нічого кращого, ніж спробувати запобігти таким покаранням у майбутньому, бо його пояснення не змінило моєї думки.

- Женя так не зробив би, - пробубніла тихенько, боячись його реакції.
- Але і я - не Женя, я За нього. Чи не так?

Тієї ночі мені відкрився інший Рома. Не завжди розуміючий, не ідучий на поступки, не виявляючий доброти, як до справжньої рідні, не слухаючий мої виправдання. Я впізнала його дуже суворим, здатним образливо покарати і не пожаліти. Це був сильний негативний контраст із тією людиною, яку я знала майже місяць.
Після першої зустрічі з таким проявом Роми я до повноліття не порушувала встановленої ним комендантської години та інших важливих правил.

Він досі іноді має на мене вплив цим принизливим способом. До діла кілька разів доходило, але якщо Рома каже один раз, то краще послухатися. Так Равський навчив мене чути все, що він говорить.

Дуже дивно приходити додому після шаленого сексу і відчувати себе дитиною, яку насварили та пригрозили лупанцем. Авжеж, я розумію, що Рома так утримує свій контроль і не дає мені стати розпещеною. Бо його намір в тому, щоб я довчилася, була чемною та вміла убезпечити себе. Але мені все одно дивно. І образливо, що він так само бачить в мені незрілу сімнадцятирічну дівчинку, коли я вже доросла людина.

Мені не залишається нічого, крім згоди. Далі намагатися бути не його слухняною підопічною загрожує втиком, тому я кажу, що почула його та йду спати.

Сподобався роздiл?

Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно

$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Опікун - Єва Олесь (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

Аромат чоловіка - Валерія Дражинська Мій найкращий ворог - Ірен Карк Моя дика пантера. - Тетяна Калинова Я втомився від тебе - Надія Борзакова Зрада. Втекти чи залишитися - Ірина Романовська