Сет кохання та поразки - Ксандер Демір

— Я не проти, — вона хитро посміхнулась, тулячись ближче до мене.

— Вікторія, я ж не про ліжко в готелі, — я засміявся, побачивши як вона театрально закотила очі.

— Я тебе точно залишу тут, а сама поїду далі подорожувати.

— Авжеж! — я похитав головою, обійнявши її міцніше. — Більше ти нікуди не дінешся. І до того ж квитки на Балі у мене.

— Квитки куди? — здивовано перепитала Вікторія, різко повертаючись до мене обличчям. Я ж продовжував лукаво посміхатись. — Ти жартуєш?

— Я схожий на жартівника?

— Ти божевільніший за будь-кого, Камілло! — її руки вмить накрили моє обличчя, притягуючи мене в поцілунок. Ну… а я, авжеж, не втримався, максимально скорочуючи відстань між нашими тілами.

Так ми стояли, укриті ніччю Парижа, обійнявшись, цілуючись і знаючи, що попереду в нас новий початок. Початок, де немає місця для страху чи сумнівів. Де є лише ми, наше кохання і нескінченне небо над головою.

І нехай цей момент триває вічно.

Кінець