Сет кохання та поразки - Ксандер Демір
— І взагалі, — тренер зробив крок уперед, нахилившись до мене так близько, що я відчув запах кави, тютюну і спортивного залу. — Ти що пив вчора? Ромео, скільки літрів ти в себе вбухав?
— Я... я більше не Ромео, — хрипко відповів я, намагаючись не видати своїх емоцій.
Тренер примружився, злегка схиливши голову набік.
— Джульєтта тебе кинула, чи теж твій татусик постарався? — кинув він різко, і ці слова врізались, як ніж.
Я відчув, як усе тіло напружилось, ніби струм пробігся шкірою.
— Почекайте... — я вдихнув повільно, відчуваючи, як спина вкривається холодним потом. — Невже... невже це правда?
Тренер замовк. Його погляд змінився — у ньому з’явилась якась тінь співчуття, змішана з недовірою. Він мовчки дивився на мене кілька секунд, ніби зважуючи, чи варто говорити далі.
— Що саме?
Я відчував, як в голові починає розкручуватись вир думок. Чи справді батько був здатний на таке? Він уже втручався в моє життя, коли хотів одружити мене з Агатою, коли викинув мене з клубу. Але тепер... маніпулював Вікторією, заради моєї кар’єри? Невже це правда..
— Ви сказали, що він зателефонував у «LA STELLA»... — голос мій зривався, але я продовжив. — Це… Ви думаєте, він попросив їх повернутись до мене?
Тренер мовчав. Він тільки опустив погляд, що було для мене гіршим за будь-яку відповідь.
— Ти ж сам все розумієш, Камілло, — тихо промовив він, відвертаючись і розводячи руками. — Цей світ — це бізнес. І в ньому крутяться великі гроші. Для твого батька ти — не син, ти його проєкт. І якщо ти не граєш так, як він хоче, то тебе змінюють, або… починають грати з такими, як твоя Вікторія.
Мені стало важко дихати. Я машинально провів рукою по обличчю, намагаючись упіймати хоч якусь думку серед хаосу.
— Камілло, — тренер знову звернувся до мене, легенько доторкаючись до мене. — Не дай йому контролювати тебе. Він уже відібрав у тебе достатньо. Не дозволяй йому забрати ще й…. — він тяжко зітхнув, похитавши головою. — Кохання.
І здається, щойно я повірив у цю теорію.
— А тепер поверни свою голову в гру. І шуруй тренуватись!
Я глибоко вдихнув і пішов до корту. Повітря було важким, але ясним. Потрібно відкинути всі зайві думки. Проте, мене накрило хвилею люті й болю. Розберусь з батьком одразу ж після тренування..
