Буремні дев'яності - Катаріна Сусанна Прічард

Картина легкого, безтурботного життя, завжди овіяного коханням та щастям, яку намалював їй Фріско, мигтіла в неї перед очима.

«Міраж! — зневажливо сказала собі Саллі. — Так мені й треба! А то, бач, уже науявляла казна-чого. Ви — статечна заміжня жінка, місіс Гауг. Сором вам отак, себе поводити!» Вона була задоволена, що зрештою поставила все на своє місце. Але вранці, зазирнувши в люстерко у срібній оправі — весільний подарунок Морріса, — Саллі глибоко засмутилася: змучене, страдницьке обличчя, синці під очима. Щоб якось трохи причепуритись, вона одягла рожеве плаття у квіточки й старанно пригладила волосся мокрою щіткою, сподіваючись, що чоловіки не помітять у ній нічого незвичного, коли зберуться на сніданок.

Фріско не прийшов, і вона цілий день не бачила його. Тільки увечері, коли вже вставали з-за столу, Саллі почула, як Сем та Тупе Кайло говорили про нечувану пиятику, що її влаштував Фріско в Мак-Суїні минулої ночі. Напився до нестями і все ліз у бійку, затівав сварки з усіма по черзі. А сьогодні вдень вирушив нарешті в свою грандіозну подорож: сів у свою коляску й подався до Кулгарді, прихопивши з собою одну з дівчат мадам Марсель.

Цілий день стояла задушлива спека: температура сягала ста дванадцяти градусів у тіні; цілий день зненацька налітали вихори, крутячи в повітрі руду пилюку. Саллі подавала обід у своїй їдальні, як раптом, підвівши очі, побачила, що до неї наближаються Олф Брайрлі та Дінні Квін.

Розпалена і спітніла, заморочена біганиною та метушнею, звичайними в обідню пору, Саллі розгубилась, побачивши гостей, і навіть ніби не дуже зраділа їхній появі. Вона одразу подумала про своє зашмароване плаття. Вода була надто дорога в ті дні, щоб марнувати її на прання. Волосся мокрими пасмами спадало їй на обличчя, вибиваючись із вузла на потилиці, завжди такого гладенького й акуратного. Саллі так розхвилювалась, що впустила тарілку, яку передавала Калгурлі, й облила собі гарячим супом плаття. Тут вона трохи не розплакалась з досади.

— Гай-гай!—сказав Олф. — На біса вам усе це здалося, місіс Гауг?

— А що ж мені лишається робити? — відповіла Саллі.

— А де Моррі?

— Шукає золото десь біля Лейк-Дарлота, — сказала Саллі й поквапливо додала: — Заждіть трохи, пообідаєте зі мною. Тоді ми й поговоримо про все. А зараз мені треба нагодувати всіх оцих зголоднілих людей.

Олф та Дінні сіли на землю й стали чекати, поки Саллі впорає своїх столувальників.

Щоб почастувати містера Брайрлі та Дінні, Саллі відклала трохи тушкованого м’яса й відрізала шмат пирога з сушеними яблуками, готованих для постійних відвідувачів. Елі, Сем Маллет, Тупе Кайло та ще кілька старателів, закінчивши обідати, вийшли з-під повітки й, побачивши Олфа та Дінні, з радісними привітаннями кинулись до них. Вони оточили гостей і почали розпитувати про новини в Кулгарді й про те, яким вітром хлопців занесло в Хеннан.

Та як тільки Саллі звільнилась, вона хутко спровадила Сема й усіх інших геть, а Дінні та Олфа повела обідати під повітку. Це були її давні друзі, їй хотілось поговорити з ними, і всі це зрозуміли…

Авжеж, вона стомилася й замучилась; день був дуже тяжкий — курява, спека. Це все, що могла сказати Саллі, намагаючись пояснити, чому їй зробилося млосно, коли вона підняла важкий казан з водою, щоб підігріти чаю.

Опритомнівши, Саллі побачила, що лежить на розкладушці в своєму наметі, а біля неї метушаться Дінні та Олф Брайрлі. Вони вже встигли принести звідкілясь віскі й примусили її випити. Олф витер її обличчя та руки вологою ганчіркою.

Саллі дуже розізлилась на себе за те, що зомліла. Ніколи ще не траплялося з нею таких дурниць, сказала вона. По тому Саллі одразу ж заявила, що їй уже краще, й забажала вийти з намету й посидіти в своєму кульгавому кріслі. Надворі було трохи свіжіше, але червона заграва на заході неба віщувала ще один пекучо-виснажливий день.

Калгурла вже перемила посуд і тепер підмітала навколо їдальні.

— Калгурла, — покликала Саллі.

Тубілка підійшла до неї.

— Постав масло в комору, а хліб заховай у велику бляшанку. Ти закрила солодке від мух та мурашок? — спитала Саллі.

— Егем, — буркнула Калгурла і пішла геть.

— А ви таки зуміли її приручити, мем, — сказав Дінні.

— Та ні, навряд, — посміхнулася Саллі. — Але доки не повернеться Морріс, вона, мабуть, від мене не піде, А там її воля, нехай як знає, так і робить, бо їй таки кортить до своїх. Вона зробила мені багато добра, і я їй дуже вдячна.

Саллі збагнула, що Дінні й Олф чули від старателів про те, як вона захворіла по дорозі до Лейк-Дарлота. І її не розпитували, але Саллі, побоюючись, що вони почнуть ганити Морріса, квапливо заговорила про інше. Як розрісся приїск у неї на очах і як процвітає Хеннан — мало не щодня відкриваються нові рудники, а спекулятивна гарячка досягла апогею!

Олф сказав, що вони з Дінні хочуть забратися глибше в зарості, поставити намет і пошукати довкола. «Леді Лора» не справдила надій. Вони вклали в неї всі свої гроші, а тепер рудник закрився. В Кулгарді справи дуже невеселі. Олф вирішив пошукати роботи на боулдерських рудниках або податись на розвідку разом з Дінні.

— Коли лорд Фінгал провалився з своїм Лондондеррі, це був тяжкий удар для Кулгарді, — сказав Олф.

— Англійські вкладники бояться тепер кулгардійських підприємств як вогню, — пояснив Дінні. — І дивного тут нічого немає. Лондондеррі розхвалили як найбагатше родовище в світі, лорд Фінгал заплатив за нього сто вісімдесят тисяч фунтів стерлінгів. Акцій було випущено на сімсот тисяч фунтів. Та виявилось, що все жильне золото старателі підчистили ще до продажу, і Фінгалу вдавалося добувати всього по кілька унцій, коли він заклав