Пірат - Гарольд Роббінс

Вона помістила срібну тацю для кави на маленькому столику перед кушеткою і стала повільно розливати каву в маленькі філіжанки. Біла пара здіймалася чудернацькими завитками. Вона підвела на нього очі.

— Щоб випити каву, ви можете вийти з-за свого столу,— сказала вона. — Я обіцяю не говорити батькові.

Він посміхнувся і звівся на ноги.

— Щось мені підказує, що ви цього і так не зробите.

— Авжеж.

Він сів на кушетку поруч з нею. Вона взяла філіжанку і подала йому.

— Покуштуйте.

Він слухняно відпив. Від солодкої густоти він мало не похлинувся, бо пив каву без цукру.

— Достатньо солодка?

— Цілком,— сказав він, не моргнувши оком.

Вона задоволено всміхнулася.

— Мені подобається пересолоджена кава.

— Вона дуже смачна.

Вона відсьорбнула свою каву.

— Ви курите? — спитала вона.

— Сигарети на столі,— сказав він, підводячись.

Її рука зупинила його.

— Я маю на увазі не такі.

— А,— сказав він, дивлячись на неї — Часом буває, але не тоді, коли я працюю.

Вона відкрила маленьке срібне пуделко, що лежало на таці, поруч з кавником.

— Вам не здається, що на сьогодні ви попрацювали достатньо?

Він поглянув на ретельно скручені самокрутки.

— Це мені дав Джабір,— пояснила вона. — У нього найкращий гашиш у цілому світі. Він скручує їх спеціально для мого батька.

— Я знаю,— сказав він.

Вона взяла цигарку і черкнула сірником. Якусь мить, доки обгорала сірка, полум'я горіло яскраво, потім вона піднесла його до цигарки. Зробивши кілька затяжок, вона простягла самокрутку йому.

Він сидів непорушно і дивився на цигарку.

— Ну ж бо,— наполягала вона. — Розслабтеся. Трохи відпочиньте. Вранці робота буде на місці.

— Ет, гаразд,— сказав він. Він узяв з її руки цигарку і затягнувся. Після декількох затяжок знов передав самокрутку їй. — Добряча,— сказав він.

— Оце краще,— сказала вона, знов потягуючи самокрутку. Вона усміхнулася. — Ви знаєте, у вас уперше появляється людський вигляд.

Він узяв від неї сигарету і затягнувся. У голові стало паморочитися.

— А як я виглядаю звичайно?

Вона відкинулася на спинку кушетки.

— Завжди дуже серйозним. Весь час діловим. Ніякого виразу. Усміхаєтеся дуже рідко. Розумієте, що я маю на увазі?

— Я навіть цього не усвідомлював.

— Більшість людей не підозрюють, як вони виглядають. — Вона подивилася на нього. — Знаєте, без цих окулярів ви виглядали б навіть гарним з обличчя. — Вона потяглася і зняла їх з нього. — Підійдіть до дзеркала і подивіться самі.

— Немає потреби. Я знаю, який у мене вигляд. Я голюся кожного ранку.

Вона засміялася.

— Це дуже смішно.

— Хіба? — усміхнувся він.

Вона кивнула.

— Знаєте, а ви не дуже бридкі, як на американця. Як правило, американці мені не подобаються. Та ви — інший. Можливо, тому, що ваші батьки були араби.

Він мовчав.

Якийсь час вона пильно дивилася на нього, потім подалася вперед і поцілувала його в уста. Він був захоплений зненацька і наче закостенів.

Вона відхилилася і заглянула йому в вічі.

— В чому справа? Тобі не подобається?

— Не в тому річ,— сказав він ніяково. — Все-таки я чоловік одружений.

— Я знаю про це. Але ж твоя дружина на другому кінці світу.

— Чи це міняє суть справи?

— А міняє? — спитала вона, дивлячись на нього.

Він не відповів. Замість того він ще раз затягнувся. Раптом голова перестала паморочитися, стала геть зовсім ясною. Він відчував, ніби всі його відчуття загострилися. Втоми він уже не відчував.

— Чого ви власне хочете від мене?

Їхні очі зустрілися.

— Я хочу вивчити все, що стосується справи мого батька. І в моїй науці можете допомогти ви.

— Я з охотою буду робити це, і вам не треба спати зі мною. — Він не сказав їй, що Бейдр наказав йому заохочувати її зацікавленість у справі.

Очей вона не відвела.

— Але ж я хочу спати з вами.

Він потягся до неї, та вона виставила руку, зупиняючи його.

— Зачекайте хвилинку.

Він спостерігав, як вона звелася на ноги, перейшла до його письмового столу і вимкнула світло. Складалося таке враження, ніби вона пливе. Вона повільно обійшла кімнату, вимикаючи кругом світло, окрім однієї лампи в віддаленому кутку. Потім підійшла до кушетки, стала перед ним і почала повільно розстібати гудзики зверху донизу таким чином, щоб халат повільно сповз на підлогу.

Він простяг до неї руки і вона ввійшла в його обійми. Він майже грубо охопив її уста своїми.

— Не поспішай,— відірвавшись, прошепотіла вона. — Ти все ще одягнений. — Вона почала розстібати гудзики його сорочки. — Розслабся. Дай мені роздягти тебе.

Згодом, коли вона стогнала під ним, коли він почав насолоджуватися