Танго наосліп - Ельма Кіраз

— Все гаразд, — трохи грубий голос відповів мені рідною мовою і від здивування я підняла голову. Переді мною стояв високий чоловік у надзвичайно гарній, але моторошній венеціанській масці. Вона повністю закривала його обличчя, а навіть на очах була тоненька чорна сіточка. Тому зовсім було невідомо, хто перед тобою, адже багато гостей мали маски, схожі на ту, що обрала Яна, які накривали лише очі. А моторошною вона була тому, що на ній красувалась хитра і зловісна посмішка, від чого по спині пробіглись мурахи.

— Ви…я…просто ця сукня трохи заважала, то ж я просто вас не помітила.

— Не вибачайтесь, прошу. Це я стояв тут на проході, трохи відволікся, — чоловік взяв мою руку і підніс до себе. Холодні губи маски торкнулись моєї гарячої шкіри, я здригнулась і дихати стало ще важче, — давайте забудемо про цей інцидент.