Танго наосліп - Ельма Кіраз

— Чого ви так хвилюєтеся? — на мить мені навіть здалося, що я бачила, як він кліпнув. Але це мабуть лише гра моєї уяви.

— З чого ви це взяли? — я фиркнула.

— Ви надто різка. Різкі рухи, бігаєте очима по залу, не можете втримати руки в спокої. 

— Дійсно, — мене трохи розізлили його слова, — а як би ви поводились, якби до вас причепився якийсь неадекват і ледь не переслідує.

— Це ви про мене? — чоловік розміявся.

— Що? Ні, я…— відчула, як почервоніли мої щоки, — зовсім не…

— Ходімо, — він акуратно взяв мою руку і повів кудись вперед.

— Що відбувається? — мало не кричала йому на вухо.

— Хоч це і не моя справа, але хочу вас трохи розвеселити. Показати, що не дарма ви сюди прийшли.

— Що ви маєте на увазі!? — я трохи налякалась, але зрозуміла, що він від мене хоче, коли ми опинились посередині зали, — я-я не зовсім вмію танцювати, якщо чесно. Так, я колись ходила на танці, але…

— Тс-с-с, — прошипів він, приклаючи палець до губ маски, — мовчіть.

Я стиснула рукою свою сукню і ледь стрималась, щоб не висловити все, що я про нього думаю або навіть не вдарити. Бо хто він такий, що закриває мені рота. Але потім оркестр почав награвати нову мелодію і я почала прислухатись.

— О ні-ні, — прошепотіла, — це…танго. Ні, я не вмію, це був найгріший урок для мене в школі танцю.

— Просто довіртесь мені. Дозвольте хоч один раз комусь вести вас, а не вдавати сильну і незалежну, — я не встигла навіть до кінця усвідомити його слова, як сильна рука охопила мою талію. 
 Спина сукні була відкритою, тому дотики трохи холодних пальців викликали купу мурашок. Мене кинуло спочатку в жар, потім в холод, але далі на емоції не було часу, бо почався надто палкий танець. В танцювальній школі танго мені зовсім не давалось і я майже не пам‘ятала жодних рухів, але цього і не треба було. Чоловік так вдало вів, що мені навіть почало це подобатись. Поклавши руку йому на груди, під тканиною сорочки я відчула доволі непогані м‘язи і ще, як шалено билось його серце. І взагалі оглянувши його ближче, зрозуміла, що переді мною молодий чоловік. Це трохи підняло мені настрій і танець став для мене ще приємнішим. За декілька хвилин пам‘ять відтворила уроки дитинства, а ще така впевненість партнера і я вже повністю насолоджувалась кожним рухом. Хоч і я не бачила його очей, але була впевнена, вони дивляться прямо мені в душу. Наші рухи були ледь не дзеркальними, впевненими і пристрасними. Сукня не надто підходила для такого танцю і дещо сковувала мене, проте навіть цього було достатньо, щоб запалитись чимось дуже незвичним і дивним. Чоловік підняв мою ногу, якраз ту, на якій був виріз, і ніжно провів від коліна до бедра. В животі, здається, буквально на секунду затріпотіли тисячі метеликів. Потім на декілька кроків ми відійшли одне від одного, а коли знову опинились поряд, чоловік легко охопив мене за талію і покрутив. Я ж ніби віддалась повністю у танець і почуття, тому провела руками по його масці, зупиняючись на шиї. На деяку секунду він завмер, а потім притиснув до себе сильніше. Крок в один бік…в інший…потім декілька моїх кроків на місці, виляючи бедрами. Ще раз крок вбік, поворот, танець по колу. Ще раз вбік…мій крок назад… і … я опиняюсь спиною до нього спиною. Гарячі пальці проходять вздовж мого хребта по ще гарячішій шкірі. Я заплющую очі від такого маленького задоволення. А потім музика закінчується і я вмить нависаю над підлогою, тримаючись за міцні руки. І я, і він важко дихаємо. Врешті, чоловік допомагає мені піднятись і навіть легенько поправив пасма волосся, що вибилися із зачіски.

— А казали, що не вмієте танцювати, — його голос абсолютно спокійний, ніби він щойно не танцював, а просто просидів на дивані. Про активність говорить лише грудна клітка, яка часто підіймається від дихання.

— Просто це…так…гарно. Це було дуже гарно, — трохи зі збитим диханням кажу я.

— Мені теж сподобалось, — чоловік відпускає мою руку, яку, як виявилось, досі тримав у своїй.

— Дякую, — трохи тихо сказала.

Він нічого не відповів, але я відчула, що посміхнувся. І поки я відволіклась на те, що хтось випадково наступив на мою сукню, коли повернула голову назад, то його вже не було. Просто щез. Мені це спочатку видалось дивним, а потім навіть образливим. Хоч би слово сказав на прощання, ніби щойно між нами не було цього надто палкого, як для незнайомців, танцю.