Коханець леді Чатерлей - Девід Герберт Лоуренс

Даніель був гарний, високий, статурний, з легкою круглою головою, вкритою маленькими густими світло-жовтими кучерями і широко посадженими блакитними очима. Він не був експансивний, балакучий і схильний до пияцтва, як Джованні. Він мовчав і веслував з силою і легкістю, наче був на воді тільки сам. Дами як дами, вони були йому байдужі. Він навіть не дивився на них. Він дивився вперед.

Він був справжній мужчина, трохи дратувався, коли Джованні пив забагато вина й незграбно веслував, нестримно змахуючи великим веслом. Він був такий мужчина, як Мелорз — не зіпсутий. Коні жаліла дружину надто емоційного Джованні. А дружина Даніеля, мабуть, була одна з ніжних венеціанок з народу, які зустрічалися в глибинах лабіринтів цього міста, скромних і схожих на квіти.

Ах, як сумно, що чоловіки спочатку роблять проститутками жінок, потім жінки роблять проститутками чоловіків. Джованні пнувся продати себе, перебирав ногами, наче прагнучи віддатися жінці. І за гроші!

Коні дивилася на далеку, низьку, забарвлену в рожеве Венецію, що виднілася над водою. Побудована на грошах, розквітла на грошах і мертва від грошей. Мертвотність грошей! Гроші, гроші, гроші, проституція і мертвотність.

Однак Даніель все ще зоставався мужчиною, здатним на вільну чоловічу вірність. Він не носив блузи Гондольєра, тільки плетену блакитну фуфайку. Він був трохи дикий, незграбний і гордий. Отож його найняв доволі примітивний Джованні, котрого в свою чергу найняли дві жінки. Так буває! Коли Ісус відмовився від грошей диявола, він залишив господарем ситуації диявола в масці банкіра—єврея.

Коні поверталася додому з-під пекучого сонця лагуни в якомусь заціпенінні і заставала листи з дому. Кліфорд писав регулярно. Він писав дуже гарні листи, їх усіх можна було б опублікувати в книжці. І з цієї причини Коні не вважала їх надто цікавими.

Вона жила в заціпенінні від світла лаґуни, від плескоту солоних хвиль, простору, порожнечі, німоти. Тільки здоров'я, здоров'я, повне заціпеніння від здоров'я. Це приносило насолоду і заколисувало, відбираючи всілякі інші інтереси. Крім того, вона була вагітна. Тепер вона знала. Отже, заціпеніння від сонця і плавання в Гондолі далеко — далеко доповнювалося її вагітністю, ще однією повнотою здоров'я, яка тішила й притупляла.

Вона провела у Венеції два тижні і мала залишитися тут ще днів на десять чи чотирнадцять. Сонце пропалювало всякий відлік часу, і повнота фізичного здоров'я вела до повного забуття. Вона перебувала в якомусь щасливому заціпенінні.

З нього її пробудив лист від Кліфорда.

«Ми теж тут розважаємося: і в нас є дещо цікаве. Трапилося так, що гуляща дружина Мелорза, лісника, повернулася додому, і виявилося, що її не хочуть. Він виставив її геть і замкнув двері. Однак, кажуть, що, повернувшись додому з лісу, він знайшов уже далеко не прекрасну даму, яка рішуче захопила його ліжко в puris naturalibus[40], чи, як можна сказати, в impuris naturalibus[41]. Вона розбила вікно і в такий спосіб зайшла. Не в змозі викинути з ліжка дещо підтоптану Венеру, він відступив і заховався, як кажуть, у хаті своєї матері в Тевершелі. Тим часом Венера Стекс Гейта поселилася в будинку, який вона оголосила своїм, а Аполлон, очевидно, влаштувався в Тевершелі.

Я повторюю це з чуток, адже Мелорз до мене особисто не приходив. Я маю можливість поживитися крихтами нашого місцевого сміття від нашої посмітюшки, нашого ібіса, нашої падкої до нечистот кані — місіс Болтон. Я б не повторював цього, якби вона не вигукнула: «Її світлість більше не ходитиме до лісу, коли там залишатиметься та жінка!»

Мені подобається, як ти описала сера Малколма, котрий випливає в море, біле волосся розвивається, рожеве тіло сяє. Я заздрю вашому сонцю. У нас дощі. Та я не заздрю закоренілій смертельній хтивості сера Малколма. Однак це пасує до його віку. Ймовірно, старіючи, людина стає хтивішою і смертнішою. Тільки молодість має смак безсмертя…»

Новина обірвала стан щасливого заціпеніння, роздратування Коні межувало з обуренням. Тепер їй доведеться зазнати клопотів від тієї звірюки в жіночій подобі! Тепер їй доведеться мучитися й терзатися! Від Мелорза листів не було. Вони домовилися взагалі не писати, але тепер їй хотілося почути все від нього особисто. Врешті—решт він батько дитини, яку вона носить. Хай би він написав!

Але як бридко! Як усе сплуталося. Якими підлими виявилися ці низькородні люди! Як приємно тут, на сонці і в лінощах, у порівнянні з гнітючою плутаниною англійських центральних графств! Зрештою, чисте небо здавалося в житті найважливішим.

Вона навіть Гілді не заїкнулася про свою вагітність і звернулася до місіс Болтон по точну інформацію.

На віллу Есмеральда з Рима прибув художник Данкен Форбс, їхній друг. Тепер він їздив третім у ґондолі, купався з ними на тому боці лаґуни, ескортував їх, тихий, зовсім небалакучий молодик, який досяг значних успіхів у своєму мистецтві.

Вона отримала лист від місіс Болтон: «Впевнена, ви зрадієте, побачивши сера Кліфорда. Він просто цвіте, страшенно тяжко працює і дуже бадьорий. Безперечно, він з нетерпінням чекає, коли ви знову будете в нами. Без вас, моя леді, дім сумний, і всі ми вітатимемо вас між нами знову.

Щодо містера Мелорза, не знаю, що вам написав сер Кліфорд. Здається, одного вечора його дружина зненацька з'явилася, він застав її на порозі, повернувшися з лісу. Ними сказала, що прийшла до нього і хоче знову з ним жити, адже вона його законна дружина і він не повинен з нею розлучатися. Тому що, здається, містер Мелорз порушив справу про розлучення. Та він не захотів нічого з нею мати, не впустив її в хату і сам не зайшов, а повернувся до лісу, навіть не відімкнувши двері.

Та коли він прийшов на світанку, виявилося, що в дім хтось вломився, отже, він піднявся наверх перевірити, що вона зробила, і знайшов її в ліжку без нічого. Він запропонував їй гроші. Та вона відповіла, що вона його дружина і він має прийняти її назад. Не знаю, яка сцена між ними сталася далі. Мені розповідала про це його мати. Вона жахливо занепокоєна. Розумієте, він сказав їй, що воліє згнити, ніж знову житиме з нею разом, тоді зібрав речі і пішов прямо до матері на Тевершелську гору. Переночував у неї, а наступного ранку пішов до лісу через парк, навіть не наближаючись до свого будинку. Здасться, того дня вони більше з дружиною