Трістрам Шенді - Лоренс Стерн
Не моя справа вплутуватися в цю суперечку – багато, без сумніву, можна було б написати на користь і тій і іншій сторони – увесь мій обов’язок, як історика, полягає в правдивому описі факту та в розтлумаченні читачеві, що зяяння в штанях Футаторія було достатньо простору для прийому каштана – і що каштан так чи інакше прямовисно впав туди з усім своїм жаром, причому ні сам Футаторій, ні його сусіди цього не помітили.
У перші двадцять чи двадцять п’ять секунд цілюще тепло, що виділялося каштаном, не позбавлене було приємності – і лише в слабкій мірі привертало увагу Футаторія до того місця, – але жар усе зростав, і коли через декілька секунд він переступив межі помірного задоволення, з надзвичайною швидкістю рушивши в ділянки болю, душа Футаторія, з усіма його ідеями, думками, увагою, уявою, судженням, рішучістю, кмітливістю, розсудливістю, пам’яттю, фантазією, а також десятьма батальйонами життєвого духу, безладно кинулася по всіляких вузьких і звивистих проходах униз, до місця, що перебувало в небезпеці, залишивши всі верхні ділянки цього чоловіка, ви самі про це здогадуєтеся, порожні, як мій гаманець.
Проте за допомогою відомостей, які всім цим посланцям удалося йому доставити, Футаторій не в змозі був проникнути в таємницю того, що відбувалася в нижній ділянці, а також побудувати скільки-небудь задовільну здогадку, що за чортівня з ним трапилася. Так чи інакше, не знаючи істинної причини неприємності, що спіткала його, він розсудив, що найрозсудливіше в його теперішньому становищі перенести її по можливості стоїчно; за допомогою перекошеного обличчя та скривлених губ йому б це, напевно, і вдалося, коли б залишалася його уява весь цей час байдужою; – але ми не в змозі керувати грою уяви в таких випадках – Футаторію раптом спало на думку, що хоча біль відчувався ним як сильний опік – одначе причиною його міг бути також укус; а якщо так, то вже чи не заповзла до нього ящірка, саламандра або подібна до них гадина, яка тепер встромлювала в нього свої зуби. – Ця моторошна думка у поєднанні з болем, що загострився в цю мить, винуватцем якого був усе той же каштан, кинула Футаторія в справжню паніку, і, як це траплялося з найкращими генералами на світі, він у першу хвилину страху та замішання зовсім утратив голову, – наслідком було те, що він схопився, не пам’ятаючи себе, і вибухнув вигуком здивування, який викликав стільки пересудів і надрукований із пропуском декількох літер:
ч – я! – Не суворо канонічний, він був, одначе, в його становищі цілком простимим – і Футаторій, до речі сказати, був так само не в змозі від нього втриматись, як він не міг запобігти причині, що викликала його.
Хоча розповідь про цю подію зайняла багатенько часу, сама вона зайняла не більше часу, ніж його знадобилося Футаторію на те, щоб витягнути каштан і розлючено шпурнути його об підлогу, – а Йорику, щоб устати зі стільця та підібрати цей каштан.
Цікаво спостерігати владу дрібниць над людським розумом: – до чого важливу роль відіграють вони в освіті й розвитку наших думок про людей і про речі! – Яка-небудь дрібниця, легка, як повітря, здатна поселити в нашій душі переконання, й так міцно його там утвердити – що навіть усі Евклідові докази, пущені в хід для його спростування, були б безсилі його похитнути.
Йорик, повторюю, підібрав каштан, у гніві кинутий Футаторієм на підлогу, – вчинок, не вартий уваги, – мені соромно його пояснювати – він це зробив тільки тому, що каштан, на його думку, не став анітрохи гіршим за історію, що трапилася з ним, – і вважаючи, що заради хорошого каштана не гріх нагнутися. – Проте нікчемний цей вчинок зовсім інакше заломився в голові Футаторія: останній угледів у діях Йорика, що встав зі стільця й підібрав каштан, явне признання, що каштан спочатку належав йому – і що, звичайно, тільки власник каштана, а не хто-небудь інший, міг зіграти з ним таку штуку. Сильно зміцнило його в цій думці те, що стіл, який мав форму вузенького паралелограма, надавав Йорику, що сидів якраз проти Футаторія, чудову нагоду вкинути йому каштан – і що, значить, він так і зробив. Підозрілий, аби не сказати більше, погляд, який Футаторій кинув Йорику просто в обличчя, коли у нього виникли ці думки, з повною очевидністю видавав його думку – і позаяк усі, природно, вважали Футаторія досвідченішим за інших у цій справі, то його думка відразу зробилася загальною думкою; – а одна зовсім інша обставина, ніж ті, що були досі подані, – незабаром виключила із цього приводу всякі сумніви.
Коли на підмостках земного світу розігруються великі або несподівані події – людський розум, від природи схильний до допитливості, натурально, кидається за куліси подивитись, яка причина та першоджерело цих подій. – У цьому разі шукати довелося недовго.
Усі відмінно знали, що Йорик ніколи не був гарної думки про трактат Футаторія De concubіnіs retіnendіs, вважаючи, що ця книжка наробила чимало шкоди. – Ось чому неважко було дійти висновку, що витівка Йорика мала деякий алегоричний сенс – і кидок гарячого каштана в *** – *** Футаторія був єхидним щиглем по його книзі – теорії якої, говорили вони, обпалили багатьох порядних людей в тому ж самому місці.
Цей висновок розбудив Сомнолента – викликало усмішку в Агеласта – і якщо ви можете пригадати погляд і вираз обличчя людини, що прагне розгадати загадку, – то саме такому вигляду надало воно Гастріферу – словом, більшість визнала витівку Йорика верхом дотепності й лукавства.
Тим часом домисли ці, як бачив читач, від початку до кінця, були не ґрунтовніші, ніж фантазії філософії. Йорик був, без сумніву, як сказав Шекспір про його предка, – «людина, невичерпна на жарти»; проте ця жартівливість угамовувалася чимось, що утримувало його як у сьогоденні, так і в багатьох інших випадках од злісних
