Останній спадок - Андрій Новік

6

65 км на схід від Вашинґтона, США. 13 вересня, 2015 рік

— Що саме ти йому розповів? — Гендерсон від обурення роздув щоки, мов повітряну кулю. Ризикована відвертість підлеглого йому відверто не сподобалася.

— Не більше й не менше, ніж він мусить знати, аби повірити нам і почати співпрацю, — почувся голос Ґреґора по той бік телефона.

— А без цього не можна було обійтися?

— Ні, Білле, і тобі це чудово відомо…

— Протокол один для всіх: якщо він патякатиме, полетять голови. І я особисто потурбуюсь, аби твоя стала першою.

Телефон замовк, і боса огорнула тиша власного кабінету. Ноги тонули в густому килимі, а спина майже вросла в крісло. Згодилося б розім’ятися, завести руки за гладку спину й хоч раз, аби не репнули на дупі дорогезні штани, присісти. Упершись руками в стіл, Білл Гендерсон спробував підвестись, але відразу ж гепнувся назад у шкіряне крісло. «Не сьогодні», — подумав він.

Ґреґор Бойд мав доступ до майже повного спектра вільних дій на свій розсуд: Гендерсон дозволив йому орієнтуватися за ситуацією й ухвалювати рішення, які той вважатиме найвигіднішими. Розкривати інформацію про таємний неофіційний проект ФБР «Ізраéль» було ризиковано та небезпечно, проте, як зрештою визнав Гендерсон, певною мірою доцільно. Бойд розумів значення грифа «Секретно», а відтак міг злити Кравцеві лише другорядну інформацію — водичку, як іноді висловлювалися Гендерсонові підлеглі.

Попри статус ФБР як урядового підрозділу Сполучених Штатів, діяльність його невпинно ширилася за кордоном. Гучну заяву про це було офіційно зроблено1984 року, коли ФБР доручили розслідування всіх терористичних актів, жертвами яких стають громадяни Штатів поза межами своєї країни. Функції розслідувань брало на себе Управління ФБР із боротьби з тероризмом, виокремлене зі складу Управління національної безпеки в межах його реорганізації директором Луїсом Фрі. Власне управління складалося з двох основних підрозділів: перший займався справами, пов’язаними з міжнародними злочинами, другий — із внутрішнім тероризмом.

Однією з найвагоміших причин примусового створення засекречених підрозділів і управлінь було запровадження глобальної програми Джона Едґара Гувера[86] «Коінтелпро». Спочатку програма мала спрямованість на боротьбу з Комуністичною партією США, але згодом вийшла за рамки підготовки таємних агентів для цього. Гувер санкціонував стеження за всіма організаціями, діяльність яких, на його думку, суперечила політиці американського уряду. Так було організовано обшуки у вашинґтонському офісі Єврейської культурної спілки, у приміщенні Соціалістичної робочої партії та офісі асоціації «Студенти за демократичне суспільство». Під хвилю потрапили ку-клукс-клани, негритянські та пуерториканські націоналістичні організації, релігійна община «Свідки Єгови» та пацифістичні об’єднання, що виступали на підтримку народу В’єтнаму, який страждав від війни із США, Асоціація китайських прачок та Американська рада християнських діячів… І це був лише початок списку. У меморандумі ФБР ішлося про близько двісті сорок незаконних проникнень проти п’ятнадцяти організацій за період 1942–1968 рр. Зважаючи на проведення щодня близько ста таємних операцій, до 1975 року в картотеці Бюро накопичилося приблизно шість із половиною мільйонів досьє на «внутрішніх ворогів».

8 березня 1971 року група невідомих, яка згодом назвалася «Комісією громадян щодо розслідування діяльності ФБР», проникла до приміщення відділення ФБР у місті Медіа, штат Пенсильванія, та нелегально винесла звідти понад тисячу різних документів, копії яких згодом розіслали редакціям газет, конгресменам, журналістам і всім, хто тільки міг зацікавитися провокаційною діяльністю Бюро. Серед документів, які набули розголосу, знайшлися й ті, що стосувалися проекту «Коінтелпро», через що Гувер за півтора місяця мусив увести директиву про згортання операцій програми.

Скандал із «Коінтелпро», смерть Гувера та подальша відставка його підопічного, причетного до «Вотерґейту»[87], похитнули вплив і позиції ФБР. 1976 року генеральний прокурор Штатів оголосив, що всі дії Бюро щодо внутрішньої безпеки країни повинні бути повністю контрольованими як такі, що порушують права громадян. Одначе рішення про тотальний контроль залишилося тільки на папері та на словах прокурора. Натомість незаконні прослуховування та проникнення до центральних офісів організацій, які становили загрозу для національних інтересів уряду, траплялися навіть частіше, ніж за проекту «Коінтелпро».

Офіційно ФБР діяло за кордоном у понад сорока державах світу, де утримувало своїх представників, будувало академії для навчання майбутніх агентів, як-от у Тайланді чи Угорщині. Проте дії за межами країни передбачали їхнє узгодження на офіційному рівні з ЦРУ, тож для «звільнення рук» у ФБР було розроблено секретні проекти, підпорядковані лише його директорові Вільяму Мак-Калаґену.

Програмою, започаткованою 1981 року Федеральним бюро розслідувань для досягнення національної безпеки на внутрішній і міжнародній арені шляхом протидії терористичним актам на основі расистського та релігійного гніву, була «Ізраéль». Спочатку проект мав своїм вектором придушення виявів роботи організацій, з якими було розгорнуто боротьбу під час вищезгаданих хвиль, а саме — прочісування головних офісів, знищення документації й арешт учасників з огляду на підозру в змові проти американського уряду та народу США.

Вільям Мак-Калаґен дав програмі назву «Ізраéль» — у перекладі «богоборець», біблійне ім’я, яким Господь нарік Якова, — та сформував засекречені філії в найбільших країнах світу, згодом поширивши їхній вплив і на менші сусідні.

На відміну від Управління з боротьби з тероризмом, «Ізраéль» не мала бойового спецпідрозділу на кшталт SWAT. Тут працювали аналітики та виконавці, які діяли на місці злочину чи задовго до його виникнення, нейтралізуючи супротивників та збираючи інформацію для Вашинґтона, на основі чого Мак-Калаґен ухвалював рішення про передання повноважень щодо розслідування певним офіційним особам.

Як директор програми «Ізраéль», Білл Гендерсон ненавидів втручання офіційного Вашинґтона. Наявність ресурсів і навичок спеціально підготовлених людей, на його думку, була тим, що могло замінити навіть ЦРУ, а пресована необхідність вклякати на колінах перед троном головнокомандувача виводила конфлікт на вищий, хоч і тихий щабель. Протиставити Мак-Калаґену хоч би щось Гендерсон не міг, одначе він знав, що прийде час і його управління Бюро піддасть сумніву. За два роки термін перебування на посаді директора ФБР Вільяма Мак-Калаґена добігав кінця, і Білл Гендерсон уже мав чіткий план реформування структури та контролю дій управління. За два роки Гендерсон повинен був очолити Бюро розслідувань.

7

Малечковичі, Україна. 13 вересня, 2015 рік

— Я досі не збагну дечого…

Запитувати чоловіка з військовим вишколом і всезнаючим поглядом було ніби підставляти власні яйця під удар. Пауза затягнулася на більше, як треба, і