Останній спадок - Андрій Новік

— Коли борешся зі світом, він починає опиратися — це повинен затямити кожен.

— Рідна віра — течія, з якою пов’язаний початок хвилі неоязичництва в Україні, — сухо продовжив Ґреґор Бойд після паузи. — Її створив 1934 року Володимир Шаян. Знайоме ім’я?

Я ствердно кивнув, досі намагаючись уникати тривалого зорового контакту з американцем. Шаяна знав кожен поважний український науковець у сфері історії та релігії.

— Трохи ближче до суті. За класифікацією, укладеною на основі системи уявлень про надприродне, в Україні діє п’ять типів організацій українського рідновірства: рідновіри-монотеїсти з одним верховним божеством, як у «РУН-віри» Даждьбог; рідновіри-неоязичники з їхніми пантеїстичними та політеїстичними уявленнями; сучасні язичники-атеїсти, які проголошують себе вільними від вірування в реальність надприродного світу, але вшановують прадавніх богів як символи минулого, відзначають свята, мають звичаї на знак поваги до своїх родичів; симпатики рідновірства, що позиціонують себе позаконфесійними, бо не належать до жодної з чинних рідновірських організацій, одначе беруть участь у проведенні свят та обрядів; прихильники рідновірства, які, попри те, що поділяють окремі погляди інших організацій, створюють свої варіації віри та власні релігійні системи, проте не належать до сформованих конфесій і не задіяні в релігійних обрядах інших рідновірських течій, тобто є такими собі дискусійними клубами. За симпатиками та прихильниками стежити найважче, тому зазвичай вони не перебувають у нашому полі зору. Єдиною можливістю втримувати баланс і контроль над усім була організація навчальних органів в інших країнах. Останні майже ізольовані від організації, вибудовують власну діяльність лише навколо окремих наказів. Кожне відомство готує декількох агентів спецпризначення, яких ми називаємо виконавцями. Їхня чисельність залежить від рівня загрози в країні. У мусульманських — Сирії, Афганістані чи Пакистані — їх нараховують десятки, якщо не сотні, навіть попри активну діяльність урядових сил США. Італія ж, як взірцева християнська країна, узагалі не має такого відомства. Однак за потреби австрійські чи німецькі виконавці вирушають туди на виклик негайно.

— А як щодо України? — обережно поцікавився я.

Американець підвівся і, пританцьовуючи на одній нозі, узявся розминати шию, указуючи рукою на ноутбук. Я ще раз промацав поглядом невідомий автомобіль. Облич за темним склом не роздивився, залишалося тільки здогадуватися про вигляд викрадачів.

— Досі не думали, що коли-небудь доведеться працювати тут. Ми спостерігали, контролювали і в разі чого готували сусідніх виконавців із Росії та Румунії: інформували про кількість організацій, їхні осередки та пропонували детальні списки імен учасників. Проте все це обмежувалось офіційними даними. Глянемо правді в очі, — з такими словами Бойд усміхнувся, — якщо терористичний акт на релігійному підґрунті станеться в Україні, усім буде начхати. Ви ще не спроможні на кроки, які впливатимуть на решту світу. Більшість відомств і виконавців Східної Європи працює лише задля, так би мовити, профілактики. Аби в разі вже глобальної проблеми бути поруч. Тому їхня чисельність не перевищує одного-двох на країну. Виняток становить лише Росія, дії якої останнім часом здатні сколихнути не лише Європу, а й усі континенти. І ти не повіриш, коли дізнаєшся, як багато терактів ми передбачили та зупинили, незважаючи на вимогу діяти надзвичайно обережно: влада Російської Федерації, м’яко кажучи, буде не в захваті від діяльності американських спецслужб на своїй території. Одначе функціонування великих українських організацій з осередками чи духовними центрами в США, як-от «РУН-віра», може позначитися на нашій державі, тож незабаром виконавці з’являться і в Україні.

Від почутого в мене затерпли руки. Я був певен: вони не єдині органи правопорядку, — хоча й не офіційні, — що діють на території інших держав.

— Що такого можуть зробити релігійні організації, аби вплинути на світову політику?

Я зміряв поглядом порожню склянку, враз осягнувши, як утомився від кількаденного напруження. Сили покидали мене, а живіт торохтів, як іржавий танк.

— Як «що»? — здивувався Бойд. Чоловікові здавалося, що все викладене раніше добре відображає рід їхньої діяльності. — Візьми ж, до прикладу, ІДІЛ. Масове насадження релігії кров’ю та ненавистю. Хочете розповсюджувати мусульманство? Будь ласка! Але робіть це, як єговісти, тихо й мирно, стукаючи у двері й тулячи брошурки.

Перед очима застрибали новинні кадри з тілами мертвих дітей і жінок, розбомбленими будівлями та «зачищеними» цілими кварталами.

— Або ж те, заради чого ми приїхали сюди.

Я згадав про шифр і залишений Максимом дерев’яний куб. Рука потяглася до кишені, аби витягти папірець і знову переглянути символи, переконуючись, що все це не сон.

— Так, — кивнув американець, перевівши очі на мої пальці з міцно затиснутим у них шифром. — А тепер подивися на це.

Бойд нахилився до комп’ютера навмисно, аби приховати місце розташування файлів на жорсткому диску; відвертаючи від мене екран, двома клацаннями відкрив папку зі списком фотографій і відео та натиснув на одне із зображень. Переді мною з’явилося розмите, ледь не піксельне зображення бару, посеред якого, на стільцях біля барної стійки, сиділо кілька чоловіків, а бармен зі свого боку наповнював півлітровий бокал пивом. Без сумніву, це був кадр із відеозапису, який американці не бажали мені показувати.

— Нещодавно ми перехопили розмову одного з них у Нью-Йорку, — тицьнув пальцем Бойд у чоловіка на екрані, обличчя якого ніяк не вдавалося розгледіти через високий кут знімання.

— Нью-Йорку? — Якщо ті рідновірці вільно пересуваються світом задля досягнення своєї мети, то хвилюватися варто ще більше. Отже, це не просто угруповання людей, які збираються на Купала пострибати через вогнище.

— Так. Саме це й привело нас сюди, до України. Вони називають себе «Родове відродження». Чотири місяці тому ми отримали інформацію про готовність до масового перевороту. Епіцентром подій мав стати Львів. Згодом було заплановано поширити його на всі великі міста України. Ми надіслали інформацію виконавцям, аби налагодити стеження, однак місце розташування організації й досі невідоме. Тоді нам повідомили про відліт одного з її членів до США, — Бойд кивнув у бік чоловіка на екрані комп’ютера. — Це Ярослав Війт. Одружений, має доньку, яка навчається в Словаччині.

— Якщо ви знаєте, хто він, то чому не заарештуєте чи не здасте поліції?

— Він зможе вивести нас на решту.

— Що він там робив?

— Спілкувався з чоловіком на ім’я Мс… М…

Американець на мить затнувся й узявся до клавіатури. Пальці бігали від однієї клавіші до іншої, поки він не отримав бажаного, а тоді показав мені фото, від якого в мене підкотило до горлянки блювотиння. На цьому фото був розпластаний на підлозі чоловік із закривавленою головою та грудьми й пістолетом поряд. На наступному — розгромлена