Пірат - Гарольд Роббінс

Його голос прозвучав холодно. Це була риса вдачі Бейдра, якої вона раніше не знала.

— Ти — дружина мусульманина,— сказав він,— і ти зробиш так, як тобі звеліли!

Можливо, власне тоді взаємини між ними почали змінюватися. Бейдр був вірний своєму слову. Та минуло шість місяців, перш ніж він зумів переконати князя в тому, що їм треба влаштувати домівку в іншому місці. До того часу шкода була вже заподіяна. Для них обох.

Між ними і їхнім коханням виросла невидима перешкода, і хоч вони намагалися зламати її, зробити цього так і не змогли.

Джордані не спалося. Широко розплющеними очима вона вдивлялася в темінь, прислухаючись до його тихого глибокого дихання, яке долинало з протилежного боку королівського розміру ліжка. Нічого не змінилося. Навіть Джабірова штучка мрій не могла звести їх разом.

До того як вони побралися, їхній секс був сповнений теплоти та радісних ніжних відчуттів, незважаючи на те що деяких способів любові він не допускав. Він виціловував її груди, її живіт, та оральним сексом не займався. Багаторазово вона намагалася підвести його до цього, та хоча він і мав насолоду з того, що вона брала його устами, але ніколи не допускав, щоб вона займала домінуюче положення і могла контролювати їхні рухи. Не висловлюючи того словами, він дав їй зрозуміти, що речі, на які вона хотіла його наразити, були нижче його гідності як чоловіка. Чоловік ніколи не повинен потакати жінці.

Та все ж те суттєвої ролі не грало. Він був чудовим коханцем. Та невдовзі після їхнього одруження вона помітила зміни. Секс став майже машинальним. Він входив у неї майже без підготовки і швидко спорожнявся. Спочатку вона пояснювала це тим, що його виснажує робота. Князь ставив перед ним усе нові й нові завдання. Сфера його діяльності розповсюджувалася на всі країни західного світу, а його організація ставала дедалі складнішою. Поступово Бейдр зібрав когорту молодих людей, що, як і він, були близькосхідного походження і мали досвід роботи на Заході. Члени цієї когорти постійно проживали в країнах, які вони найкраще знали, і їхня робота полягала в тому, щоб вони стежили за його інвестиціями кожен день. Та Бейдр і сам мандрував від одного свого бюро до іншого, щоб приймати остаточні рішення і направляти розмаїті зусилля в одне зискове річище.

Щоб розтягувати зашморг часу, «Лір Джет» змінився на «Таємницю Двадцять», потім на «Супер Каравеллу» і нарешті — на «Боїнг-707 Інтерконтиненталь». Тепер він міг покривати далекі відстані без вимушених зупинок, та навіть таким чином через його подорожі їхні розлуки ставали дедалі тривалішими. Завжди було ще одне місце, де він мав неодмінно бути, ще одна непередбачена заковика, розв'язати яку міг тільки він. Їхнє традиційне літо у Франції опинялося на узбіччі, і все частіше їхня величезна яхта, яку вони купили для спільного відпочинку, сиротливо теліпалася на хвилях затоки.

Здавалося, що невдовзі після народження Саміра, їхнього другого сина, їхні любовні ігри припинилися зовсім. Якось уночі, коли вона в своєму розпалі дотягнулася до нього, він узяв її руку і поклав між ними зверху простирадла. Голос його був холодний.

— Дружині робити починання — непристойно.

Вжалена відмовою, вона розплакалася, а потім розлютилася. Ввімкнула світло, сіла в ліжку і дістала сигарету. Вона повільно запалила її і глибоко затягнулася, намагаючись вгамувати себе.

— В чому справа, Бейдре? Чи я вже для тебе більше нічого не важу?

Він не відповів.

— Чи є хтось інший?

Він розплющив очі і, не моргаючи, суворо подивився на неї.

— Немає.

— Тоді в чому ж справа?

Хвилину він мовчав, потім устав з ліжка.

— Я втомився,— сказав він. — Я хочу спати.

Вона подивилася йому прямо в вічі.

— А я хочу трахатися,— грубо сказала вона. — Чи в цьому є щось погане?

— Достатньо того, що ти поводишся як повія,— відповів він. — Тобі не випадає говорити таким чином.

— Тобі б та ще й не знати,— сказала вона ущипливо. — Ти з ними проводиш багато часу.

Його лице потемніло від гніву.

— Те, чим займаюся я,— не твоя турбота.

— Я твоя дружина, а ти не живеш зі мною місяцями. То що ти маєш на увазі, говорячи, що це не моя турбота?

— Коритися волі чоловіка — то є обов'язок дружини.

— Вийшовши за тебе заміж, я не стала другорядною людиною,— кинула вона. — У мене є права і почуття теж.

— Ти забула, що говориться в Корані,— сказав він. — Ти — моя дружина, моя власність, і ти мусиш мати тільки ті права та почуття, які я тобі дозволю.

Вона дивилася на нього широко розплющеними очима.

— Тоді я прошу тебе дати мені розлучення. Я не хочу жити подібним чином.

— Я відкидаю твоє прохання,— сказав він. — Ти будеш жити так, як я тобі повелю.

— Це не середньовіччя,— сказала вона. — Якби ми жили на Близькому Сході, ти міг би замкнути мене в гаремі. Завтра я полечу додому і подам на розлучення.

Його погляд блиснув крижаним холодом.

— Якщо ти це зробиш,— сказав він тихо,— то вже ніколи не побачиш дітей. Ти знаєш, що в мене є така влада.

Голос її затремтів від болю і урази.

— Ти не можеш