Мама, донька, бандюган - Андрій Анатолійович Кокотюха
Чому саме Олег? Бо тепер у неї є чоловік. Мужчина. Мужик. Сильний, розумний та надійний. Донедавна Людмила не могла пояснити собі стану, в якому перебувала з тієї новорічної ночі. Нарешті відповідь знайшлася: втома. Вона раптом відчула, як же втомилася за всі ці роки, будучі одночасно жінкою та чоловіком, приймаючи рішення, які традиційно - так уже склалося! - мусять приймати мужчини, обмежувати себе у всіх можливих, закладених природою жіночих радощах та почуттях. Вона ніби скинула з себе тягар, принаймні відчула - вагому його частину можна, навіть треба перекладати на чоловічі плечі. Та ще й незабаром стане бабусею, маєш... Кожна мати мріє про це і дитина - в жодному разі не тягар, але ж без чоловічої допомоги тепер їй точно не впоратися.
Між іншим, жінко... До теми про новорічну та інші ночі, а іноді ранки та дні, коли бували вихідні і можна повалятися в ліжку довше.
Людмила зосередилася, наморщила чоло. За всіма проблемами, що раптово, ніби лавина, навалилися з вівторка, вона зовсім випустила з уваги одну деталь, про яку жодна жінка, якщо вона доросла, при здоровому розумі та відповідає за свої дії та вчинки, в жодному разі не повинна забувати. Коли будеш повністю дурбецалом і забудеш, популяризовані та розрекламовані критичні дні самі нагадають про себе самі, без рекламних роликів-епопей про прокладки й тампони. Отже, останній раз місячні в неї були перед самим Новим роком, десь... Ну правильно, десь так у двадцятих числах! Людмила прекрасно знала свій цикл, хоча, як кожна жінка, не могла похвалитися тим, що завжди морально готова пережити цей обов`язковий, передбачений природою дискомфорт. І попри все налаштовувала себе від неділі, а тут оці всі жахіття, дні й без того критичні, не вистачало ще й місячних.
А таки не вистачало, подруго!
Людмила підвелася, стала перед дзеркалом, уважно подивилася на себе. Затримка може бути, цикли ж не повторюються день в день, але ж все мусило початися в понеділок, нехай у вівторок, а тепер - четвер, коли бути точним - почалася п`ятниця. Затримка, мадам, підозріла затримка, надто підозріла. Нічого собі, ну ти й даєш дрозда, подружко днів суворих...
Звичайно, вона піде до лікаря, її дивиться персональний гінеколог. Але після першої бурхливої ночі тоді ще сексу, а вже потім, у наступні рази - кохання спливло більше як три тижні, класичний термін. Навіть без результатів тесту Людмила Сошенко була більш ніж переконана: вона завагітніла. Вдруге за свої тридцять три.
Частина 3. Бандюган: жіночі експерименти (лютий)
1.
За тиждень, що минув після стрілянини на його території, Жигун мало про що дізнався. А коли бути відвертим - практично нічого. І, що особливо прикро, справи довелося призупинити. Звичайно, гарно виглядатиме потерпілий, коли не рве на собі волосся, підраховуючи збитки, замість цього зайнятий різними не вельми зрозумілими з огляду на критичну ситуацію оборудками.
Уникнути прямих контактів з міліцією не вдалося, хоча Жигун значився лише як один з власників "Затишку". Інші двоє перебували за межою досяжності, у тривалому закордонному відрядженні, як раз туристичний сезон, "Затишок" теж заявлений як база відпочинку, нехай невеличка, приватна, зате беззаперечно оздоровча. Партнери обмінюються досвідом, навіть більше його набувають. Насправді ж партнерів, директорів фірм, на які були оформлені всі документи по "Затишку", Жигун в очі не бачив, фірми зареєстровані на приватних квартирах, де на телефоні дзвінки відповідають дівчатка-попугайчики, а переважно - автовідповідачі їхніми голосами. Жигуна напрягала необхідність придумувати різні версії, хто і чому міг отак зухвало напасти на тихий респектабельний "Затишок". Сергій Сергійович навіть відчував - менти потай радіють, адже цей особняк давненько муляв їм очі своєю демонстративною закритістю і пристойністю. За весь час його існування в радіусі кількох кілометрів не виникало жодних кримінальних ситуацій, Жигун особисто стежив за цим. Йому насилу вдалося не допустити міліцію в лабораторію Водолаза та до бомбосховища. Версія, що напасники хотіли нашкодити не власне "Затишкові", а комусь з тих, хто в той час там перебував, видалася Жигунові найбільш їстівною для міліції. Так і вийшло - почалося старанне відпрацювання кожного гостя, це давало значну фору, згодом пристрасті вляжуться.
Цікавила постать того самого невідомого супермена, котрий не просто зміг вирахувати, де може бути захована бранка, хоча ниточки не залишили йому жодної, а й визволити дівку з полону. Спритно крутонулася бабенція, Жигун визнав - він її недооцінив. Ще ж так хитро обставлялася, зіграла переляк, навіть щось робила, виконуючи його вимоги. Насправді ж нацькувала не них дружка.
Такий дійсно існує. Спостереження з квартири Жигун розпорядився зняти, але парочку ніг до Людмили Петрівни усе ж таки приставив. Повторювати трюк знову не мало сенсу, він загорівся новою ідеєю - вирахувати того, кого жінці вдалося потай нацькувати на нього, Сергія Жигуна. Оборудка не зірвалася, та йому плюнули в морду, дозволяти так чинити з собою означає не поважати себе. Он Савицький, той, здається. навіть радіє, що дівку відбили і всі плани полетіли шкереберть, лайно рідке, казанова новонароджений, мудило, боягуз... Завжди він, бачте, виступав проти подібних методів, от маємо тепер... Прикро, що Савицький фігура в його планах необхідна, навіть одна з головних. Прибрати Дениса Жигун заклав у кошторис років так через чотири не раніше, вони лише до середини наступного року при хороших розкладах на ноги стануть, ще утриматися треба, без Савицького ніяк. А ось особистим життям пані Сошенко поцікавитися є резон. Власне, коханець у неї є. Причому - віднедавна, так, принаймні, подруги кажуть. Бабці при вході в під`їзд навіть описали чоловіка, котрий почав учащати в квартиру до банкірші -
