Мама, донька, бандюган - Андрій Анатолійович Кокотюха
-Для чого? Я не вмію...
-Про наркоту все знаєш, треба трошки і про зброю. Ця штука повільно, як наркотик, не вбиває, тут убивча сила бувай здоров. Ніхто не змушує цілити та стріляти в людину. Пальнеш кудись у разі чого, відлякнеш.
Дівчина зважила пістолет у руці.
-Важкий. Як це робиться?
-У кіно не бачила? Пальцем на оцей гачок, дави до кінця. Можеш другою рукою собі допомагати. Кажу ж тобі, не старайся попадати, не бійся, коли руку рвоне. Взагалі не бійся зброї. Так, - ремінь автомана ковзнув з плеча, вільною рукою рибалка намацав у кишені ключі від "джипа". - Була на дворі?
Оксана мовчки похитала головою.
-Просто перед нами - алея. В кінці її машина. Біжимо туди, вона не зачинена, відразу лізеш назад, лягаєш на підлогу, під сидіння. Лежиш, що б не сталося. Ясно?
Знову кивок.
-Тоді - погнали наші городських! - Олег Рибалка навіть пацаном зеленим із чистої цікавості не заходив до церкви, ніколи йому було думати про Бога і за всіма своїми роботами, але зараз він вперше в житті абсолютно свідомо перехрестився раз, ще раз, ще, подумки промовивши: "Господи, пронеси!"
Алею вони перетнули пліч-о-пліч. Через ялини машину видно не було, та ще з цього боку "Затишку" було слабке освітлення, та коли вони нарешті вийшли просто до "джипу", Рибалка відразу побачив біля машини двох хлопців, котрі сто відсотків зацікавилися порожнім авто і вирішили дочекатися повернення водія просто з цікавості. Оксана сповільнила кроки, Олег тихо промовив: "Спокуха", і вже голосно, до хлопців:
-Що за діла, пацани?
-Наче Патикова тачка... А сам де?
-Прийде зараз, ззаду повзе, - Олег говорив безпечним тоном. Втікачі були вже поряд з "джипом", Оксана, виконуючи наказ, ковзнула рукою по задніх дверцятах, шукаючи ручку, як на зло вона, клята, десь поділася, так завжди буває в такі моменти. Тепер бійці стояли зовсім близько від них, майже впритул, навіть уночі при поганому освітленні дівчина впізнала в тому, що стояв трошки далі від неї, того самого, навіть у тій самій незмінній лижній куртці, хто безпосередньо брав участь у її викраданні. Власне, забрав з руки мобільний телефон, по якому дівчина зовсім несподівано поспілкувалася з мамою, і підштовхнув до "пежо", звідки вийшло ще двоє, спереду і ззаду. Їхніх облич не роздивилася, цього "лижника" закарбувала назавжди. Мить, поки вони роздивлялися одне одного, тяглася цілу вічність, рука тим часом намацала нарешті ручку, але ж друга стискала руків`я "макарова", від напруги палець сильніше, ніж треба, натиснув на курок, гримнуло просто в землю, Оксана здригнулася, впустила пістолет у багнюку.
Руки бійців синхронно майнули вперед. Відштовхнувши Оксану плечем, навіть загородивши її, Рибалка садонув по ним з автомата, наставивши дуло просто пеерд собою. Одночасно з їхніх рук вирвалися снопики полум`я, одна куля черкнула просто над головою, друга обдала гарячим щоку. Ані в них, ані в Карася не було можливості прицілитися. Та вони й не особливо потребували цього, цілком справедливо враховуючи невелику відстань. І все ж таки дивом - видно допомогла щира молитва, не інакше! - Олег опинився між двома лініями вогню, тоді як кулі з автомата пішли горизонтально віялом, зачепивши того, хто стояв ближче. "Лижника" прикрив капот, він відскочив, знову стрельнув, так само навмання. Зробивши великий крок, Рибалка скоротив відстань між ними, автомат знову плюнув вогнем, боєць повалився за сосну, та йому знову пощастило. Олег не бачив, куда саме його зачепило, але хлопець виявився живим, вужем поповз в глибину алеї, подалі, зливаючись з темрявою. Оксана вклякла біля розчахнутої дверцяти.
-Бігом на місце! - гаркнув Олег, дівчина слухняно юзнула у машину, сповзла, як було наказано, на підлогу, переживаючи втрату пістолета і картаючи себе відразу за всі гріхи. Особливо - що це її зараз впізнали і через неї тепер у них виникли ще більші проблеми. Тим часом Рибалка вже осідлав "джипа", запустив мотор, рвонув з місця. Вже не криючись. Поруч брязнуло розбите скло - "лижник" таки палив по ним з темряви.
Спокій "Затишку" було порушено за одну мить. Карась відразу розігнав машину і бачив, як з центрального входу, навіть з вікон вибігали та вистрибували люди, тиха раптово наповнилося какафонією пістолетних пострілів, до неї тут же підключився дует автоматів, охорона біля воріт вже мчала навперейми. У дзеркальце він бачив, як одна з машин на стоянці почала розвертатися, стиснув зуби, крутонув руля ліворуч, ніби передумавши перти на ворота. Гранату витягнув на ходу, вона погано виходила з кишені. Довелося трохи привстати, втратити на якусь мить контроль над кермом, "джип" занесло, він збавив ходу, давши супротивникам фори: з двох боків, - ззаду та зліва - ворожі кулі перетворили скло на друзки, а ліві дверцята - на решето. Відчайдушно, нікого не соромлячись репетувала Оксана. Щастя хоч бензобак не там, подумалось Олегові, а то катапульти в машині нема, не літак-винищувач. Нарешті овальна "ергедешка" вивільнилася, опинилася в кулаці. Поки що Рибалка їздив по неправильному колу, у небезпечній близькості від автостоянки, з якої почала виїжджати ще одна машина. Про цю процедуру Карась читав у книжках та бачив її у фільмах про війну. Один "вусик" проколов губу, другий відігнувся, шкрябнувши по зубу. Стріляли звідусіль, безладно, швидше просто з бажання стріляти, а у ситуації можна розібратися трохи згодом. Навперейми вже мчало авто, і Олег, упоравшись з кермом однією рукою, влупив машину в передок збоку, не давши їй розвернутися остаточно. "Джип" виявися однозначно сильнішим, супротивник заглох, Рибалка різко дав задній хід, висмикнув зубами кільце і жбурнув гранату з вікна, намагаючись закинути якомога далі, цілячись у авто і несподівано досягнувши своєї мети: "бомба" рвонула, вразивши бензобак, машина вибухнула, від детонації підскочила та, що стояла неподалік, на стоянці сьогодні їх зкучилося
