Мама, донька, бандюган - Андрій Анатолійович Кокотюха
Поки що дівчина не припускала навіть думки, що Рибалка може відмовитися від неї. Правда, він у курсах всіх її інтимних справ, та це теж просто вирішити. Гм, невідомо, наскільки просто, навряд чи легким порухом руки, та всі строки ще дозволяють вийти з мінімальними втратами, а то й взагалі без втрат. Часу для роздумів у Оксани було досить, тому через вісім днів після сповненої бурхливих подій ночі в Пущі-Водиці, пересидівши зі своїми думками у чотирьох стінах, зваживши числені "за" і зовсім малесенькі "проти", вона набрала номер важкоатлета Ігоря, батька очікуваної дитини.
У спортзалі. На тренуванні. Майбутній чемпіон України, ясна річ, скотина занудна, м`язи без фантазії...
-Номер спортзалу дайте, коли ваша ласка...
-Хто запитує?
Яке ваше собаче діло...
-Одна знайома, домовлялися, а він не дався чути.
-Це життя, рибонько. Не мусить же Ігорьок кидати тренування і шукати телефона, аби набрати ваш номер. Не хвилюйтеся. Він вам ще подзвонить.
Он яка ж він у вас цаца...
-Будь ласка, це не те, що ви думаєте.
-А я нічого й не думаю, - швидше за все, говорила його мати, Оксана з нею ніколи не зустрічалася. Тому не переймалася тим, що її можуть упізнати. - Сонечко, наш з вами Ігорко - достатньо дорослий хлопчик, аби я могла заборонити йому з кимось спілкуватися. Тим більше - з дівчатами. Він спортсмен, йому це приємно, навіть корисно. Просто ви вже не перша сьогодні, хто шукає мого сина, а незабаром змагання, тому тренування для нього тепер більш важливі.
-Ще раз кажу - справа ділова. Правда, в його інтересах. Саме спорту стосується. Мене просили дещо йому повідомити.
-То кажіть мені, я мати.
-Є речі, про які навіть матері не варто слухати, - фраза вирвалася в Оксани мимохідь, вона сама не знала, що за глибинний смисл захований у ній. Дивно, на маму, схоже, подіяло.
-Навіть отак... Добре, пишіть телефон... Цікаво, цікаво, в Ігоря від мене секрети...
-Не хвилюйтеся. Нічого страшного, правда. Просто особисті справи.
Так, добре. Тепер - наступний етап. Ігор у спортзалі виявився не один, довелося назвати його прізвище і переконувати - саме зараз йому дуже треба підійти до телефону. Нарешті на тому кінці дроту почулося:
-Алло...
-Привіт, впізнаєш?
-Ні. Хто це?
-Мене звуть Оксана. Прізвище...
-О! - співбесідник таки щиро здивувався. - Не треба прізвище, здоров. Аж тут розшукала. Як воно жизь?
-Говорити з тобою про життя абсолютно не хочеться, чесне слово. Ображайся, не ображайся, так є.
-Чого ж тоді дзвониш?
-Ти колись казав, пам`ятаєш, про бабку, тітку си просто лікарку. Ну, воруши мозгою. Про аборт домовитися збирався.
-Ти ж не хотіла.
-Тепер хочу! Проблеми?
-Та Бога ради, твоя ж дитина. Чи... Ну його в баню, слухай, дай мені спокій! Сама шукай лікарів, ще чого...
-Ігоре, мені дуже треба. Швидко і так, щоб знали ти, я і та людина. Ти обіцяв вирішити питання, сам запропонував, тоді я відмовилася, тепер дитина мені не потрібна. Чи почати тривалі переговори з твоєю мамою?
Оксана таки знача, чим налякати хлопця.
-Добре, не починай. Сьогодні, мабуть, пізно вже...
-Лише початок четвертої. Сідай на телефон, видзвонюй, нікуди від тебе твої гирі з штангами не втечуть. І не стирить ніхто - ти ж там у спортзалі самий сильний та крутий. Ігоре, справа серйозна.
Сопіння в трубку.
-Ти де?
-Я де? Вдома.
-Уф-ф-ф! Сиди, чекай.
Озвався Ігор аж за три години, на той час мама вже прийшла з роботу і поралася на кухні, чекаючи на Олега. Оксана намагалася уникати дурних запитань, вона й сама бачила, що мама з коханцем криються, навіть розуміла причину такої зовсім не дорослої поведінки, хоча Рибалка й не приховував від дівчини всю серйозність та небезпечність ситуації, вона ж бо безпосередній учасник подій. Тому її дещо втаємничений вигляд не турбував дорослих і, головне, не викликав підозри. Телефон Оксана занесла в спальню, причинила за собою двері.
-Ну?
-Гну! Довелося-таки маму підключати. Мою.
-Придурок!
-Не собачься! Інакше ніяк, це її крюки в поліклініці. Значить, можеш спати спокійно, твоїй старій моя нічого не скаже, навпаки - сама зацікавлена, аби минулося швидко, тихо, без скандалу. Там домовляються вже на завтра, за оплату не хвилюйся. Зможеш приїхати? Це на Чоколівці.
-Тільки мене зустріти треба. Провести.
-Ага, оце я тебе за ручку до гінеколога поведу!
-Що такого?
-Нічого! Записуй адресу... Третій поверх, триста шостий кабінет, Галина Мелорівна...
-Як-як?
-Ме-ло-рів-на! Назарова Галина Мелорівна. Вона чекатиме, - помовчав трохи. - Ні пуху, ні пера.
-Сам додумався? Іди к бісу, мудило!
Тільки-но натиснула на кнопку радіотелефону, вимикаючи зв`язок, як роздратованість ніби водою змило. Отже, завтра. Завтра вона стане вільною для свого коханого. До речі, здається, він прийшов.
-Ми ж перейшли на "ти", Ксеню, причому давненько.
-Вибач..., - Оксана вчасно проковтнула частку "те". - Вибач. Ніби звикла, а все одно якось... Не знаю, не можу пояснити.
Аби не дратувати гусей зайвий раз, донька повідомила мамі, що їй остогидло сидіти в квартирі і вона хоче вийти. Не конче повертатися до шкільних занять, без цього вона поки що чудово обходиться. Просто
