Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

Голос підводив мене, через що слова пролунали ледь чутно.

— Ти тремтиш. Замерзла? — відхилившись і подивившись на мене, спитав Джейкоб.

— Трішки, — знову тихо відповіла я.

Він підняв руку і прищурився, намагаючись розгледіти час на наручному годиннику.

— От чорт, уже пів на четверту.

Час із ним завжди летів швидко, але цього разу здавалося, що я і справді щойно прийшла.

Джейк підвівся і спритно підняв мене на руки. Він несподіванки я верескнула й захихотіла. Швидко зорієнтувавшись, я обняла його довкола шиї і тісно пригорнулася. Можливо, прозвучить безглуздо, але ще ні з ким я не почувалася в такій безпеці, як із ним. Від тіла Джейкоба віяло теплом і турботою, через що я відчувала незвичайний спокій. І я вже не думала, що практично нічого про нього не знаю, адже це легко виправити.

Джейк ніс мене в бік табору, а в моїй голові навіть не промайнула думка, що нас можуть побачити подруги. Тепер це більше не лякало мене, хоча почуття незручності від того, що відбувається, так нікуди й не поділося.

Він зупинився приблизно за п'ять ярдів від мого намету. І тільки-но я відчула пісок під ногами, тут же продовжила шлях. Але не почувши позаду кроки, я зупинилася та повернулася. Джейкоб стояв на тому самому місці і просто дивився на мене. Треба було щось сказати. Наприклад, подякувати, що доніс мене. Але я відкинула цей варіант, оскільки він видався мені безглуздим. Ще дурнішим здавалося дякувати за знайомство. Так я і стояла, дивлячись на Джейкоба й думаючи, що ж такого сказати. А в голові, як на зло, навіть ідіотських фраз не було.

Першим здався Джейк. Він повільно рушив до мене й зупинився, коли між нами залишилася відстань не більше витягнутої руки. Спочатку його погляд був опущений, від чого складалося враження, нібито він про щось задумався. Але потім Джейк глибоко вдихнув, підняв голову й на видиху промовив:

— Еріко, можна тебе поцілувати?

Він випалив питання так швидко, ніби боявся, що злякається через зволікання. А його слова пролунали так несміливо, зовсім невпевнено, що в мене рот відкрився від подиву і, буду чесною, несподіванки. Від однієї думки про поцілунок у мене перехопило подих. Та що там, у мене навіть долоні спітніли. Напевно, збоку я виглядала безглуздо. Лише якимось дивом стара Еріка не почала показуватися, дозволивши новій керувати.

Я повільно видихнула через ніс, а потім так само повільно вдихнула.

— Можна. Сюди, — нарешті відповіла я і вказала пальцем на праву щоку.

Очі Джейкоба широко розплющилися, а рот розімкнувся. Він рвано втягнув повітря та затримав подих. Дивовижно, але в той момент зі мною сталося все те ж саме. Наче після першої зустрічі між нами встановився ментальний зв'язок.

Джейк скоротив між нами відстань, ставши настільки близько, що мені здалося, ніби я чую сильне биття його серця. Чи то було моє? Питання пролунало в голові, але відповідь на нього загубилася, як тільки Джейкоб однією рукою обійняв мене навколо талії, а другою ніжно доторкнувся до шиї й запустив пальці у волосся на потилиці. Я збито видихнула і наше гаряче дихання змішалося. Джейк ледве торкнувся губами щоки, але присягаюся, від нього в мене запаморочилося в голові.

Усі страхи випарувалися, як і світ довкола нас. Більше не було ні сил, ні бажання контролювати себе, тому вказавши пальцем на ліву щоку, я сказала:

— І сюди, щоб вона не образилася.

Наше дихання стало важчим, а серця, здавалося, забилися в унісон. На цей раз Джейкоб узяв мене за талію обома руками і, міцно притиснувши до себе, поцілував у ліву щоку. У моїй голові нічого не було. Я тонула у відчуттях, дозволивши собі цю слабкість.

Зовсім трохи відхилившись, вказівним пальцем я торкнулася нижньої губи і лагідно прошепотіла:

— А тепер сюди, щоб я не образилася.

Наші погляди не відривалися один від одного. Я відчувала подих Джейкоба на обличчі, відчувала, як наближаються його губи. Він ніжно гладив мою спину, а я танула в його руках, наче прозора крапля під сонцем.

Джейкоб накрив долонею мою щоку, майже невагомо провів великим пальцем по губах, а потім торкнувся їх своїми, затримавшись на кілька секунд. Це був невинний поцілунок, але він викликав у мені цілу гаму незвичайних емоцій.

Повільно піднявши повіки, я побачила, що Джейкоб дивиться на мене, ловлячи кожну, навіть ледь помітну реакцію на нашу близькість. Внизу живота розпливлося приємне тепло, і я мимоволі тісніше пригорнулася до Джейка. Мене настільки сильно переповнювали почуття, що, здавалося, ще трохи і я задихнуся від них або знепритомнію. Але незважаючи на це, мені не хотілося йти, як і не хотілося відпускати Джейкоба.

Він зовсім трохи відхилився і, обхопивши моє обличчя двома долонями, почав ніжно цілувати в щоки, ніс, лоб і знову в губи. Тоді всі слова світу були зайвими, та й підходящих не існувало. Ми безмовно тяглися один до одного, тулилися так, наче обійми недостатньо міцні. Наче саме ця близькість давала нам життя.

Вкотре ніжно чмокнувши мене в ніс, Джейкоб прошепотів:

— Еріко, ти подобаєшся мені. Дуже подобаєшся.

Слова хоч і крутилися в голові, але в речення не складалися. Замість відповіді я просто дивилася на нього, забувши, що треба моргати.