Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

— Я не проти, — всміхнулася я.

Моллі треба було бачити. Вона спочатку здивувалася, при цьому піднявши брови, потім засумнівалася, примруживши очі, але все ж таки, прийнявши відповідь, засяяла, немов новорічна ялинка, і кинулася мене обіймати.

Я мчала до Джейка, як вжалена, здавалося, навіть швидше, ніж минулого разу за щоденником. Серце стрибало в грудях від передчуття зустрічі, безладно ганяючи кров, а коли я нарешті побачила його, то й зовсім зупинилося, кинуло свої справи й залюбувалося. Джейкоб сидів боком і дивився на воду, а я застигла на місці, не вірячи в те, що відбувається.

«Еріко, ти подобаєшся мені. Дуже подобаєшся...» — спливли в пам'яті слова Джейка і серце почало вистукувати їх, використовуючи абетку Морзе.

Значить, я справді закохалася? Адже так почуваються закохані? Раніше я думала, що вже кохала, але ті почуття тьмяніли порівняно з тими, що зараз заповнювали кожну частинку мого тіла.

Немов відчувши мою присутність, Джейкоб повернувся. На його обличчі повільно розпливлася усмішка і, підвівшись, він рушив назустріч. А я, не витримавши, просто побігла до нього. На льоту обхопивши Джейка за талію, я притулилася до нього. І тільки відчувши обійми у відповідь, я повільно видихнула й розслабилася.

Уткнувшись носом у груди Джейкоба, я тихо запитала:

— Давно чекаєш?

Від мого питання він хмикнув і, чмокнувши в маківку, відповів:

— Навіть не знаю. Як тільки прокинувся, одразу прийшов сюди.

Отже, мій здогад був вірним і Джейк теж думав про мене. Це відчувалося так само приємно, як і його руки, що обіймали мене.

Ставши навшпиньки та задерши підборіддя, я подивилася Джейкобу в очі і м'яко промовила:

— Я прийшла.

Він нахилився, притуляючись своїм чолом до мого, і заплющив очі. Обійми стали міцнішими, а потім я відчула на спині легкі погладжування. Джейк кілька разів коротко вдихав, ніби збираючись щось сказати, але слова так і залишалися безмовними. І коли я вже хотіла було запитати, що не так, він розплющив очі і, несміливо дивлячись на мене, зашепотів:

— Учора довго не міг заснути, думав про тебе. Хотілося якнайшвидше прокинутися і знову побачитися.

Мої губи розімкнулися, випускаючи тихе зітхання. Ці слова не були освідченням у коханні, але мій бог, як же неймовірно вони відчувалися на шкірі, у повітрі між нами й у серці.

Хотілося сказати щось таке ж гарне у відповідь, але, на відміну від Джейкоба, я віршів не писала.

— А я заснула швидко, та перед сном думала про тебе. Це рахується?

Відхилившись, він секунду-другу вдивлявся в моє обличчя. Куточок його губ смикнувся, потім з'явилася хлопчача усмішка. Джейк змістив долоні на вигини талії та тісніше притиснув мене до себе.

— Рахується.

Намагаючись сховати свою вдоволену усмішку, я закусила нижню губу, що не сховалося від уважних карих очей. Його погляд опустився на мій рот, слідом я відчула дотик до щоки. Великим пальцем Джейкоб майже невагомо прокреслив лінію вздовж вилиці до нижньої губи, а потім схилився до мене. Навіть ледь відчутні торкання викликали в мені гостру потребу поцілувати його. А хто я така, щоб відмовляти собі в здійсненні бажань?

Вставши навшпиньки, я обхопила Джейка навколо шиї, нахиляючи сильніше, і припала до губ. За якусь мить дихання збилося, а повітря почало залишати легені. Відступившись зовсім трохи, Джейкоб глянув у мої очі і прошепотів:

— Не знаю, як так сталося, але ти зводиш мене з розуму.

Боже, ці очі! Моє серце пропустило удар, потім другий та третій. А далі, як п'яне, прискорило нерівний хід. Джейкоб говорив щиро, і я не лише бачила це, а й відчувала. Він обвив руки навколо моєї талії й так тісно притиснув до себе, що залишки повітря покинули легені. Наші губи знову зустрілися, але цей поцілунок уже не був таким безневинним, як учора чи хвилину тому.

Кінчиком язика Джейкоб провів по моїй нижній губі, від чого я розкрила рота, роблячи рваний вдих. Зовсім невагомий дотик, але водночас такий відчутний. Надзвичайно обережно язик Джейка торкнувся мого, солодко сплітаючись із ним. Відчуваючи щось раніше невідоме мені, я повільно втрачала себе. Здавалося, що ми недостатньо близько, через що я не могла перестати линути до Джейкоба, кутаючись у його обіймах. Повільно поцілунок з обережного перетворився на більш впевнений, з ніжного на пристрасний. І нам уже не потрібне було повітря, тільки дотик губ до губ, тільки гаряче дихання, що змішалося, тільки тісно притиснуті тіла і єдиний ритм сердець.

Джейкоб запустив пальці мені у волосся на потилиці і схилив голову праворуч, поглиблюючи поцілунок. Я замуркотіла у відповідь і потяглася вище, хоча й так стояла навшпиньки. І коли мені здалося, що земля ось-ось піде з-під ніг, Джейк трохи відсторонився і, усе ще торкаючись моїх губ своїми, сказав:

— Ти ж не думаєш тікати? Тому що тепер я тебе нікуди не відпущу!

Ми були настільки близько, що я бачила золоті вкраплення в темно-каричневій райдужці його очей. Але найбільше мені подобалося бачити в них щирість. У відповідь я просто замотала головою, не припиняючи дивитися на нього очима дитини, яка отримала довгоочікуваний подарунок.