Чорнобильська комедія - Сергій Вікторович Мирний
Сергій сходу оцінює обстановку, прямує у кінець намету — до начальника штабу батальйону, який сидить за столом..
СЕРГІЙ (прикладає руку до кепі): Товариш майор, лейтенант Швайко за вашим наказом…
НАЧШТАБУ (відриває голову від паперів з виглядом надзаклопотаної людини): А-а-а, Швайко! (погрозливо) Зараз ми з тобою поговоримо!
М’ятись тут нічого, і, не питаючи дозволу, Сергій безцеремонно сідає напроти начальника. Знімає кепі, кладе його на стіл.
СЕРГІЙ: Здрав’я бажаю, товариш майор.
НАЧШТАБУ: Чому форму одягу порушуєш? (кивком голови вказує на кепі Сергія на столі) Перо це твоє дурацьке!..
Сергій мовчки прибирає кепі вниз на лаву.
НАЧШТАБУ: Рукава не за Статутом…
Сергій спокійно відкочує, застібає рукави куртки.
НАЧШТАБУ: Зачіска неакуратна… (з притиском) Самоуправствует! Хочу — на розвідку їжджу, хочу — не їжджу!
СЕРГІЙ: Ні, я на розвідку завжди їжджу… їздив…
НАЧШТАБУ: Дозу одержую, скільки хочу…
СЕРГІЙ: Вибачаюсь, скільки виходить, товариш майор, (задумливо торкається на голові їжачка вигорілого волосся — відросло вже… і прямо приступає до справи, з-за якої вони тут зараз з начштабу розмовляють, — і зібралось стільки «вболівальників»…) Товариш майор, ви так із мною розмовляєте, наче я до вас з ножем до горла пристаю: «Давайте мої 25 рентген, і блага на всю оставшуюся жизнь»… Нічого подібного. Ось, дивіться, (показує папірець) Це друга моя доза за вчора. Після першої розвідки, «Кільця навколо АЕС», я ще по маршруту «Просіка» їздив. 0,15 рентгена… Я її нікуди не віддаю, ця доза ніде не враховується, і все — у мене немає 25 рентген, а у вас в частині — переопромінення…
НАЧШТАБУ: Ага! Це ти зараз такий добрий! А папірець собі оцей залишиш…
СЕРГІЙ: Та просто на пам’ять! У мене ж нема жодного фото відціля! Секретність клята! Як і не був тут…
НАЧШТАБУ:…папірець залишиш, і як тільки звідси чкурнеш, зразу скарги строчити почнеш, кляузничати, писати — домагатися… Я вас знаю! А мені й комбату тоді — «за переопромінення особового складу!» — що? Трибунал? Ротний твій тоді в мене потанцює!
СЕРГІЙ: Ось, при усіх кажу, (в наметі народу прибуло іще) Пишіть мені «24,99», і все: я йду звідціля, і нікуди скаржитися не буду…
ПАТ (під стіною намету): Одна сота рентгена! Заробіток за півроку оддав! Котрий за «25,00 р» платять!
КОТКО: А за переопромінення — ще знаєш скільки пільг додаткових!
СЕРГІЙ: А тримати мене тут — навіть на табірному фоні — ви вже не маєте права: у мене гранично допустима доза… А за її перевищення, самі знаєте…
НАЧШТАБУ (різко): Тільки не треба мене лякати, добре? А то заладили: «переопромінення», «переопромінення»…
СЕРГІЙ (втомлено): Та хто тут кого лякає…
НАЧШТАБУ (примирливо): Ну добре, добре, Швайко. Я погарячкував… Будемо вважати, що домовились… Я тільки прошу: ти все-таки напиши мені один папірець — просто так, щоб я спав спокійно… А то ти раптом потім передумаєш…
СЕРГІЙ: Та не передумаю…
НАЧШТАБУ: Ну ти все-таки напиши, щоб я був спокійний. І мирно розійдемось.
СЕРГІЙ (знизує плечима): Ну давайте…
НАЧШТАБУ: Ручку дати?
СЕРГІЙ: Ображаєте, (тренованим жестом дістає ручку з своєї польової сумки) Знаряддя праці…
НАЧШТАБУ: Пиши: «Начальнику штабу батальйону радіаційної розвідки…» (іронічно) Моє звання і прізвище знаєш?
СЕРГІЙ (в тон): На все подальше життя…
НАЧШТАБУ: «…Рапорт. Доповідаю, що я, лейтенант Швайко…»
СЕРГІЙ (пише; іронічно): Недарма я завжди пера, паперу й чорнил боявся більше, ніж пари пістолетів…
НАЧШТАБУ (кривиться): Тобі цей бандитський жаргон не личить… (підкреслено-буденно продовжує) «…я, лейтенант Швайко, 15.08.86-го…»
СЕРГІЙ: Це Дюма!
НАЧШТАБУ (дивлячись на Сергія, тихо цідить собі під ніс): Граф Монте-Крісто… Пишеш? (Сергій киває, не піднімаючи голови) Та-ак… «Рапорт… Доповідаю…» (Сергій пише) «15-го 8-го 86-го поїхав у розвідку… за маршрутом Кільце навколо АЕС»… Є? «…самовільно. Лейтенант» — прізвище — підпис… Ну, це ти сам знаєш… Дату — сьогоднішню. Щоб я був спокійний… Є?
СЕРГІЙ: Так точно, (протягає через стіл листок паперу)
