Комедії - Жан Батист Мольєр
З них кожен смілості тим більшої набрав,
Чим більш ви даєте до смілості підстав, —
Коли б же зимно ви чуття стрівали ревне,
Тоді й поклонників би зменшилось напевне.
Одно лиш, пані, я насмію запитать:
Чим саме вас Клітандр зумів причарувать?
Якими міг би він чеснотами довести,
Що цього щастя варт і годен цеї честі?
Чи, може, нігтем він вас довгим полонив,
Що на мізинцеві своєму запустив?
Чи вас принадили, як мудрий витвір штуки,
Химерні кучері русявої перуки?
Чи він мереживом любові в вас досяг?
Чи тими стьожками, що кожному в очах
Рябіють несмаком буйним і кольористим,
Чи до облесності, до лицемір’я хистом?
А чи деручий сміх, пронизливий фальцет, —
От успіху його причина і секрет?
Селімена
Яку підозру ви взяли несправедливу!
Згадайте, марному не даючися гніву,
Що процесуюсь я, а в справах судових
В пригоді б він мені великій стати міг.
Альсест
А! Краще б ви в суді програли справу,
Ніж тішить ласкою мерзенну ту прояву!
Селімена
До світу цілого ви ревнувать ладні!
Альсест
Бо цілий світ, на жаль, загрожує мені!
Селімена
Отож нема й причин мене картати гнівно:
Я чемна з усіма однаково і рівно.
Далеко більш було б до злості вам причин,
Коли б мені підпав під ласку хтось один!
Альсест
Нехай у ревнощах я сліпо помиляюсь, —
Та чим від інших я в тій ласці одзначаюсь?
Селімена
Тим, що ви знаєте: люблю я тільки вас.
Альсест
Як цьому вірити у муки лютий час?
Селімена
Здавалось би мені, що про моє кохання
Вам досить чесного із уст моїх визнання.
Альсест
Хто впевнив би мене і хто б мені довів,
Що й іншим ви таких не кидаєте слів?
Селімена
Чудесно сказано! Ви дуже милі, пане,
І я великої в вас зажила пошани!
Гаразд! Позбавлю вас од мук таких тяжких:
Забудьте ті слова — я не казала їх.
Самі себе тепер обманюйте думками,
Якими хочете.
Альсест
А! Розлучиться з вами!
Чого б за щастя це велике я не дав,
Коли б шалено так, на жаль, вас не кохав!
Я цього не таю. Роблю я все, що можу,
Щоб з серця вирвати любов цю зловорожу, —
Шкода! Не поборю нестримних почуттів!
Я за гріхи свої вас палко полюбив!
Селімена
І справді, у чудне вдалися ви кохання.
Альсест
Так. Я ладен весь світ покликать на змагання!
В огні безумному горить душа моя,
І так іще ніхто вас не кохав, як я.
Селімена
Це правда: ви новий собі обрали спосіб.
І на землі, мабуть, нікого не найшлося б,
Хто б свій доводив пал у сварках та в гризні:
Це вперше бачити доводиться мені.
Альсест
До згоди е у нас можливість і дорога.
Доволі цих змагань! Поговорім, на бога,
Як друзі, спільної жадаючи мети…
ЯВА 2
Селімена, Альсест, Баск.
Селімена
Ну, що там?
Баск
Пан Акаст.
Селімена
Проси його зайти.
ЯВА 3
Селімена, Альсест.
Альсест
Не можна нам удвох промовити й дві слові!
Прийняти будь-кого ви щоразу готові
І не наважитесь сказати в жоден час,
Що під хвилину що немає дома вас!
Селімена
Що? Клопоту собі повинна я нажити?
Альсест
Таких я звичаїв не можу похвалити.
Селімена
Він став би ворогом, злобителем моїм,
Дізнавшіїся, що я не хтіла стріться з ним.
Альсест
І звідси — зустрічі потреба доконечна…
Селімена
Ах, боже! Він із тих, з ким сварка небезпечна,
Хто в хитрощах меткий та у лукавій грі
Знаходить слухачів і в місті, й при дворі,
І скрізь, де тільки глянь, у річ уміє впасти.
Тож хай у приязні малого варт Акасти,
А вороги із них такі, що хоч куди.
Не треба ж нам самим шукать собі біди!
Альсест
О, завжди доказів ви маєте багато,
Що треба вам того чи знов того прийняти
І передбачливо всміхатися юрбі…
ЯВА 4
Альсест, Селімена, Баск.
Баск
Там, пані, ще й Клітандр.
Альсест
Чудово, далебі!
Селімена
Куди ви?
Альсест
Я піду.
Селімена
Зостаньтеся.
Альсест
Для чого?
Селімена
Зостаньтесь.
Альсест
Сил нема.
Селімена
Я, пане, хочу цього!
Альсест
Шкода! Од цих розмов мене проймає нуд,
І завеликий ви мені даєте труд.
Селімена
Я того хочу! Я!
Альсест
А я — не маю змоги.
Селімена
Ну що ж! Ідіть собі! Щасливої дороги!
ЯВА 5
Еліанта, Філінт, Акаст, Клітандр, Альсест, Селімена, Баск.
Еліанта
(до Селімени)
Маркізи два прийшли одвідати ваш дім.
Вам ознаймили це?
Селімена
(до Баска)
Так. Дай стільці усім.
Баск подає стільці і виходить.
(До Альсеста).
Ви не пішли, проте?
Альсест
Ні, пані. Почекаю,
Щоб зрозуміти вас до решти і до краю.
Селімена
Мовчіть.
Альсест
Вам вибрати когось уже пора.
Селімена
Ви збожеволіли!
Альсест
Нехай скінчиться гра!
Селімена
А!
Альсест
Я — або вони!
Селімена
Ви це на глум, Альсесте?
Альсест
Ні. Того далі я не стерплю, слово честі.
Клітандр
Я з Лувру — і до вас на кілька хвиль забіг…
Клеонт на виході смішив безмірно всіх.
Хоч би вже приятель який узявся щирий
Йому поправити дивацькі ті маніри!
Селімена
Глузують з нього всі таки не без причин:
Де тільки з’явиться, впадає в око він,
А як зустрінетесь ви з ним після перерви, —
Ще більше вразитесь, ніж вразились тепер ви.
Акаст
Панове! Як зайшло у нас про диваків, —
Я найнуднішого оце. допіру стрів:
Дамон держав мене на сонці із годину,
Переливаючи пусту балаканину.
Селімена
Великий він митець на голосні слова,
Що лиш болить од них і в’яне голова;
Виповідає він якусь велику думу,
А ви не чуєте нічого там, крім шуму.
Еліанта
(до Філінта)
Чудесно, пане мій, розмова їхня йде,
І кожному тепер од них перепаде.
Клітандр
От на Тіманта ще всім варто подивиться.
Селімена
Це з ніг до голови — глибока таємниця!
Все заклопотаний, він гляне мимохіть —
І до поважних діл стурбовано летить,
Не мавши жадного ніде й ніколи діла.
Терпіть ці витівки, їй-богу,
