Київ.ua - Тетяна Валеріївна Бєлімова
– We all strive to become happy for the upcoming New Year!
– Я не пригадую вже таких почуттів. Може, колись у дитинстві…
– О! Our new New Year resolution is to become happier! Чи не так, пані Левкович? Чи не для того ви тут?
– Ви знаєте, я думаю, я тут тому, що моя родина може собі це дозволити…
– Не спрощуйте! Ось минулого разу ви сказали, що хотіли б повернутися в Україну, бо страшенно дратуєтеся від вигляду ситих і самовдоволених бюргерів навколо…
– А ще я сказала, що шляху назад уже немає. Друзі… колишні, які не зрозуміли мого вчинку, нинішні не-друзі… Мама після батькової смерті (його серцевий напад цілком на моїй совісті…) переїхала жити до мого брата… Будинок продали… У мене нічого там не лишилося…
– Пані Левкович! Ви прекрасно знаєте, чому виїхали з України і чому не зможете туди повернутися. Не дуріть себе. Ви не могли бути успішною ТАМ, а тут ви досягли успіху!
– От тільки не треба вписувати мене в цю американську формулу «make myself»!!! Не всі існують у цій парадигмі колообігу доларової маси! Те, що я пишу і мене друкують на моїй колишній батьківщині, ще зовсім не означає, що Я ДОСЯГЛА УСПІХУ! Радше навпаки: безвихідь – утеча в штучну реальність – задзеркалля свідомості – сурогат життя – світ, яким я його уявляю, а не в якому живу!
– Такі думки – наслідок депресії. Через рік ви остаточно звикнете до нашого стилю життя! Вже за півроку терапії почуватиметеся значно краще! Ось побачите! Я знаю, що кажу. Я теж пройшов цей шлях…
– Мені часто сниться один і той же сон (а може, це ніякий і не сон, а мрія?)… Мене виловлюють із басейну… поліція… заплакані діти… Саша, на якого показують пальцями сусіди («Алекс такий хороший батько! Чудовий сім’янин! І треба ж таке! Перша дружина втекла з якимось гангстером у Чикаго. А друга втопилася просто серед білого дня! Ви тільки уявіть!», «Ye-e, Alex is unhappy»)… Ну, ви ж знаєте, як воно буває… Але я вільна… вільна остаточно й безповоротно… назавжди…
– Пані Левкович!
Єлейний погляд лікаря Козова з-під стильних окулярів у чорній оправі чомусь викликає у мене не роздратування, як раніше, а сміх. Мені подобається його лякати! Хай думає, що я безнадійна…
– Розкажіть, які подарунки ви приготували дітям на Різдво! Ага! Як мило! А чоловікові? Чудово!
– Насправді, пані Левкович, у вас немає жодних проблем! Ви – щаслива жінка! Основна ваша проблема – це те, що ви не хочете бути щасливою! Ви шукаєте й шукали в попередньому житті, у колишньому шлюбі будь-яку зачіпку, щоб здаватися нещасною…
– Справді?… Так думаєте… Що ж…
– Незабаром свято! Your sad face makes everyone cry at the party! Подумайте над цим! І зробіть щось із цим виразом обличчя! Don’t be a Grinch over Christmas!!!
– Думаєте, спрацює? «Поводьтеся весело, і вам стане весело. Неодмінно»… Так, здається, написано… Таким має бути моє життєве гасло?
– Ви ж розумна жінка! Міркуйте логічно! Назвіть мені хоча б одну причину, яка заважає бути на Різдво веселою і усміхненою?
– А я вам хіба не розповідала? Я остаточно втратила Макса… Він прилітав сюди, до Каліфорнії… нещодавно… Але я відмовилася з ним зустрітися… Я не пробачила йому ні його тодішньої втечі, ні одруження… Чи можна бути такою жорстокою – як ви вважаєте, пане Козов?…Підкажіть, як мені тепер жити? Ви ж такий досвідчений психолог!
Лікар довго й зосереджено гортає течку в себе на столі (знову на мене завели течку!), нарешті знімає окуляри, довго дивиться на мене:
– Я не розумію вас, пані Левкович! Поясніть, будь ласка, хто такий Макс?
– Не зважайте… Вже ніхто…
Січень – Жовтень 2012
Київ
Оглавление ПередмоваРозлучення як тренд, або Ще раз про кризу української родини Розділ перший Розділ другий Розділ третій Розділ четвертий Розділ п’ятий Розділ шостий Розділ сьомий Розділ восьмий Розділ дев’ятий Розділ десятий Розділ одинадцятий Розділ дванадцятий Розділ тринадцятий Розділ чотирнадцятий Розділ п’ятнадцятий Розділ шістнадцятий Розділ сімнадцятий Розділ вісімнадцятий Розділ дев’ятнадцятий Розділ двадцятий Розділ двадцять перший Розділ двадцять другий Розділ двадцять третій Розділ двадцять четвертий Розділ двадцять п’ятий Розділ двадцять шостий Розділ двадцять сьомий Розділ двадцять восьмий Розділ двадцять дев’ятий Розділ тридцятий Розділ тридцять перший Розділ тридцять другий Розділ тридцять третій Розділ після останній(якого могло й не бути!) Розділ після-післяостанній(цього вже точно ніколи не було)
