Пірат - Гарольд Роббінс

Мимо пропливав водяний велосипед з двома голоцицими дівками. Вони провели поглядом семидесятитисячнодоларовий «Сан Марко» з неприхованою надією та цікавістю. І знов вона всміхнулася про себе, коли по їхніх лицях пробіг вираз розчарування, бо вони уздріли, що єдиним пасажиром була вона, їхні наміри були такі очевидні. Педальник повільно повернув убік.

— Алло! — гукнули з другого боку катера.

Вона обернулася. На човні з підвісним двигуном підпливав Жак. Під літнім сонцем його білий чуб побілів зовсім, ще більше відтінюючи засмаглість. Вона мовчки помахала йому рукою.

— Я приплив, щоб перевезти тебе на берег,— гукнув він. — Я знаю, як ти не любиш замочувати ноги.

— Зараз пересяду,— кинула вона і повернулася до матросів. — Чекайте тут,— сказала вона по-французькому. — Коли буде пора вертатися, я вас викличу.

— Oui, Madame[28], — відповів матрос за кермом. Його напарник підступив до неї, щоб допомогти перелізти через борт. Вона подала йому велику пляжну сумку, яку носила з собою завжди. В ній були її черевики, переміна одягу на вечір, портативна рація для зв'язку зі швидкісним катером, а також косметика, сигарети, гроші та кредитні картки.

Матрос перехилився через борт і підтяг човен ближче до катера. Він кинув торбу прямо в руки Жака, а коли Джордана перекинула ногу через борт, він подав їй руку. Як тільки вона всілася, він відштовхнув човен.

Вона сіла лицем до корми. Жак усівся за румпель підвісного двигуна.

— Вибач, що спізнилася,— мовила вона.

— То нічого,— всміхнувся він. — Як спалося?

— Дуже добре. А тобі?

Він скривився.

— Та поганенько. Я був дуже... Як його?.. Розбитий.

Вона глянула на нього. Вона не могла розкусити його до кінця. Марта сказала, що він жиґоло, та вона й сама давала йому гроші кілька разів, але він повертав їх з ображеним виглядом. І говорив, що це не робота, він закоханий у неї. Та все ж тут щось було не те. В Каннах він зняв дорогий номер у «Мірамарі» на вулиці Круазет, найняв новенький «ситроен-СМ» і, здавалось, не страждав від нестатку грошей. Він ніколи не дозволяв їй навіть доторкнутися до квитів, як то робили інші жиґоло і нежиґоло. Кілька разів вона помічала, як він задивлявся на хлопчиків, та при ній не робив ніяких кроків. Вона була достатньо впевнена в одному, що він бісексуал і що, можливо, його справжнім коханцем є чоловік, який послав його на літо на Лазурове узбережжя, та це її не бентежило. Вона вже давно дійшла висновку, що бісексуальні чоловіки бувають найкращими коханцями.

— З таким багатим вибором, наявним у тій дискотеці,— засміялася вона. — Я б ніколи не подумала, що у тебе можуть бути якісь труднощі.

— У мене їх і не було,— подумав він, згадуючи ніч, проведену з Жераром.

У нього став підійматися пеніс — він згадав, як ліз на нього чорношкірий, відтягуючи крайню плоть на своєму гігантському дишлі, щоб оголити червоно-фіолетову розбухлу головку. В уяві своїй він побачив, як лежить на спині, наче жінка, підіймає ноги, а потім його проймає солодкий біль від того, що здоровий пеніс грубо проштовхується в його анус. Він квилив, як жінка, а потім заверещав, коли його охопив оргазм і сім'я вдарило струменем між їхніх міцно притиснутих один до одного животів.

— Глянь,— сказав він уголос, виставляючи свій виструнчений пеніс з-під плавок. — Бачиш, що ти робиш зі мною? Отаке буває кожного разу, тільки тебе побачу. Минулої ночі мені довелося випорожнитися три рази.

— Хіба тобі ніхто не говорив, що це шкідливо для здоров'я? Ти ж перестанеш рости, якщо будеш робити це так часто,— засміялася вона.

Він не засміявся.

— Коли ти зможеш провести зі мною цілу ніч? Щоб хоч один раз ми займалися любощами і я не відчував, що краєчком ока ти позираєш на годинник. Щоб ми скупалися в наших насолодах сповна.

Вона знову засміялася.

— Ти дуже жадібний. Ти забуваєш, що я заміжня жінка і маю свої клопоти. Я мушу ночувати завжди вдома, щоб бачити своїх дітей, коли прокидаюся вранці.

— А що станеться жахливого, якщо не побачиш? — мовив він, копилячи губи.

— В такому разі я була б недбайлива до одного обов'язку, який поклав на мене мій чоловік,— сказала вона. — А цього я не зроблю.

— Твоєму чоловікові байдуже. Інакше він би відвідав тебе і твоїх дітей хоча б єдиний раз за ці три місяці,— сказав він.

Її голос скрижанів:

— Що робить мій чоловік і чого він не робить, це вже не твоя справа.

Він зразу відчув, що зайшов задалеко.

— Але ж я кохаю тебе. Я так хочу тебе, що аж божеволію.

Вона поволі покивала головою, відтаюючи.

— Тоді залиш усе на самотік,— сказала вона. — А якщо ти маєш намір погратися своїм півником, то краще заверни човен у море, поки ми не врізалися в берег.

— Якщо я так зроблю, ти посмокчеш мене?

— Ні,— різко кинула вона. — Мені більше б смакувала склянка білого вина.

Вона очманіла. В «Папагайо» — не простудитися. Строб-світло било її очі як стоп-кадр кіноапарата, важке бухання рок-гурту різало слух. Вона ще раз ковтнула білого вина й оглянула