Комедії - Арістофан
Ти посеред нас, людей,
Матимеш на вік віків
Шану й честь.
Трігей
400 Здійсни нарешті просьби їх, молю тебе.
Поглянь, — вони благають, як ніколи ще.
Гермес
Бо на таку йдуть кражу, як ніколи ще.
Трігей
З тобою поділюся таємницею.
У ній — страшна загроза небожителям.
Гермес
Ану, розказуй. Може, зворушуся тим.
Трігей
Так-от Селена і негідник Геліос
На нас давно вже між собою змовились!
Запродати Елладу хочуть варварам.
Гермес
А то ж навіщо?
Трігей
Свідок Зевс тому лише,
410 Що ми приносим жертви вам, а варвари —
Лиш місяцю і сонцю. Ось тому вони
Надумали усіх нас перенищити
Й забрати жертви, що богам призначені.
Гермес
Так ось чому все крадуть наші дні вони
І знай хитрують, шахраї, на закрутах.
Трігей
Тож помагай нам, любий, не лінуючись,
її на світло денне нині вивести.
Тобі ж Панафінеї ми влаштуємо
Та й інші свята, для богів призначені, —
420 Містерії, Діонії, Адонії.
І всі міста-держави, війн позбувшися,
Спасителя Гермеса шануватимуть.
І всякі інші блага звеселять тебе.
А на початок — ось від мене кухоль цей.
(Подає йому дарунок).
Гермес
О, в золото я змалку був закоханий!
Трігей
(до хору)
А тепер — вже наше діло. Всі сюди!
Гуртом усі!
Кайла в руки — й до роботи. Вибивайте брили ці.
Корифей
Ми готові. Ти ж роз'яснюй, наймудріший із богів,
Що до чого, як робити, словом, працею керуй.
430 А тоді вже сам побачиш — варті ми чогось чи ні.
Трігей
Тож подай скоріше келих, щоб насамперед богам
Помолитись та й одразу до роботи приступить.
Гермес
(піднімає келих)
Узливання! Узливання!
Всі замовкніть! Всі замовкніть!
Молімось, друзі, хай віднині еллінам
Нарешті усміхнеться доля радісно.
І хто тягтиме що є сил за шнур оцей,
Нехай щита ніколи не торкається.
Трігей
Нехай. Нехай у мирі вік вікує він
440 Із подругою разом біля вогнища.
Гермес
А хто війну воліє, — поки житиме,
Одне заняття, Діонісе, дай йому…
Трігей
Висмикувати стріли з тіла власного.
Гермес
А хто, в похід зібравшись, невдоволений,
Що ти, богине, скоро станеш вільною…
Трігей
Хай буде з ним те саме, що з Клеонімом.
Гермес
Якщо ж ті люди, що торгують зброєю,
Війни захочуть для своєї вигоди…
Трігей
До розбишак попавши, хай ячмінь жують.
Гермес
450 Чи той, хто мріє про воєнні почесті,
Чи раб, готовий стати перебіжчиком…
Трігей
Колесувати клятих! Дати різок їм!
Гермес
А нам — удачі. Гей, пеан заспівуймо!
Трігей
Лиш «Гей!» та без пеану: він приївся нам.
Гермес
Гаразд. Тепер лиш «гейя, гей» гукатимем.
Трігей
На честь Гермеса, Афродіти, Ор, Харіт.
Гермес
Ареса звати?
Трігей
Ні.
Гермес
А Посейдона?
Трігей
Ні.
Гермес
(до хору)
Берімось за мотузку, гей, взялись усі!
(Усі беруться за шнур, щоб відвалити каміння з печери, де ув'язнена богиня Миру).
СТРОФА
Хор
О гейя!
Гермес
460 Гейя, ще раз!
Хор
О гейя!
Гермес
Гейя! Нумо, ще раз.
Хор
О гейя, о гейя!
Трігей
Не бере. Бо не тягнуть на совість усі.
Ну чого там надулись? Ану, до шнура!
Ой, заплачете ви, беотійці!
Гермес
Гейя, враз!
Трігей
Гейя, гей!
Корифей
Але й ви там обоє не стійте — тягніть.
Трігей
470 Та чи ж я не стараюсь з усіх своїх сил?
Напинаюсь, тягну, аж темніє в очах.
Корифей
Чом же топчемось марно на місці?
Трігей
А ти чого ще тут розсівся, Ламаху?
Ану з дороги, разом з тим страховищем!
Аргосці теж не тягнуть. Насміхаються
Давно над нами, хоч і биті лихом ми.
А їм подвійно йдуть прибутки з лихвами.
Гермес
Зате лаконці, милий, не лінуються.
Трігeй
А знаєш, ті, що мають діло з деревом,
480 Одні лиш тягнуть; ковалі — завадою.
Гермес
Мегарці теж дармують. Час від часу лиш
Смикнуть, немов щенята, зуби шкірячи.
Трігeй
Мабуть, од голоднечі так знесилились.
Гермес
Не клеїться в нас діло. Гей, наляжемо
Громадою всією. Дружно, з запалом!
АНТИСТРОФА
Хор
О гейя!
Гермес
Гейя, ще раз!
Хор
О гейя!
Гермес
Гейя, ради небес!
Хор
490 А діла немає.
Трігей
Та нехай йому грець! Неподобство якесь:
Той туди тягне шнура, цей — смиче сюди.
Ой, влетить же вам нині, аргосці!
(Знову тягнуть).
Гермес
Гейя, враз!
Трігей
Гейя, гей!
Корифей
Не інакше як зрадники є серед нас.
Трігей
(до афінян)
То хоч ви, що за миром занудились так,
Своїх сил не жалійте, завзято тягніть!
Корифей
Але ж покидьки нам заважають.
Гермес
500 Агей, мегарці! Пропадіть ви пропадом!
Богиня вас, паскудних, пам'ятатиме:
Це ж ви змастили перші часником її.
Не мучтеся даремно й ви, афіняни:
Не там, де треба, поставали й тягнете,
Тому на те лиш здатні, щоб судитися.
Якщо богиню увільнити хочете —
До моря трохи ближче пересуньтеся.
(За шнур беруться лише хлібороби з Аттики. Інших розганяють Трігей з Гермесом).
Корифей
Ану візьмімось тільки ми, селяни-хлібороби!
Гермес
На лад у вас пішли діла, в руках горить робота!
Корифей
510 Ви чули всі? Пішли діла. Тягни щосили кожен!
Трігей
Повернуть мир нам лиш вони, селяни-хлібороби.
Хор
Ось тепер — усі враз.
Гермес
Налагодилось діло.
Хор
Тепер, глядіть, не попустіть!
Ану дружніше! Ну, взялись!
Гермес
Ну от, усе в порядку!
Хор
О, гейя, всі! О гейя, враз!
О гейя, гейя, гейя всі!
О гейя, гейя, гейя враз!
Відвалюється камінь. З печери повагом виходить
богиня Миру. Побіч неї — Достача й
Веселість.
Трігей
Богине, опікунко виноградників!
Звідкіль візьму я слово многоамфорне
Тобі на привітання у хатині тій?
Вітання й вам, Достачо і Веселосте!
Яка ж бо ти красива, о Веселосте!
Як солодко відчути, люба, подих твій!
Війнуло миром і кінцем вояччини.
Гермес
А може, зразу й військовим наплічником?
Трігей
Начхав я на вояку з тою торбою,
Що тхне цибулекислою відрижкою.
530 А тут — бенкет, веселі Діонісії,
Вистави, флейти і пташині щебети,
Пісні
