Комедії - Арістофан
Хіба скачаю кульку та й під ніс йому
Подам, неначе вередливій жіночці.
Ану, крізь ту щілинку гляну потайки,
30 Чи їсть іще, чи врешті вже наситився.
(Зазирає, прихиливши двері).
Жери і напихайся без передиху,
То, може, й луснеш, навіть не отямившись!
Ну й уминає, клятий, і до того ще
Зубами клаца, мов борець на ігрищах!
Ворушить головою, задом, лапами,
Цілком так само, ніби той, що з запалом
Канати грубі корабельні скручує.
Гидка ж істота, ненажерна, сморідна!
Ніяк не доберу я, хто й створив її.
«Щоб Афродіта, — далебі, не віриться.
І не Харіти, звісно.
Перший раб
Ну, а хто ж тоді?
Другий раб
Це чудо Зевс із гною громом викликав.
Перший раб
(до глядачів)
Тепер, напевно, кине молодик якийсь
Питання хитромудре: «В чім тут річ, однак?
І гнойовик до чого? Та сусід його,
Кмітливий іонієць, підсміхнеться лиш:
«Гадаю, на Клеона натякають нам:
Послід, мовляв, з'їдає він без сорому».
Пора, однак, жукові вже й пиття нести.
(Виходить).
Другий раб
50 А я цю справу роз'ясню й недоліткам,
І юнакам, а потім — рядовим мужам,
І тим мужам, що інших перевершили,
І, врешті, наймужнішим розтовкмачу все.
Хазяїн мій дуріє, лиш не так, як ви.
По-своєму, кумедно божеволіє.
Що день — то по-дурному в небо очі пне
Та й Зевсу дорікає, ба ще й лається:
«Гей, Зевсе, там на небі, що затіяв ти?
Не бавсь мітлою, бо Елладу виметеш!»
(Наслухаючи, до глядачів).
60 Ну ось.
Тихіше! Щось почув я. Наче б, голос чийсь.
Трігей
(за сценою)
Гей, Зевсе, що ти чиниш з людом еллінським?
Немов насіння, нам міста вилущуєш.
Другий раб
А що, чи не казав я? Меле казна-що.
Послухай, хто не чув ще божевільного.
А знаєте, що мовив сам до себе він,
Як лиш почав дуріти? Ось послухайте.
«Мені б отак до Зевса навпростець майнуть!»
Сяк-так драбину зладив із дощок тонких —
70 І ну по ній спинатись, та схитнувся враз —
І в землю головою, тільки хруснуло.
А вчора хтозна-звідки він жука пригнав,
Немов коняку добру. Ось і конюхом
Зробив мене насилу. Правда, й він, бува,
Його, як вершник, гладить, примовляючи:
«Пегасику крилатий, чистокровний мій,
Домчи мене до Зевса, до палат його!»
Ану, загляну нишком, що там діється.
(Виходить і тут же вбігає, переляканий).
Біда! Сюди, на поміч! Гей, сусідоньки!
80 Хазяїн мій — в повітрі. Ось підноситься
Все вище й вище на жукові верхи він!
Трігей
(верхи на жукові)
Та не рвись так, агов, ти з копита у галоп!
Не гарцюй завчасу, не хизуйся аж так,
Своїх сил, запальний, по-пустому не трать,
Поки тіло, зігрівшись, не стане гнучким,
Не стужавіють м'язи від розмаху крил.
Лиш мені не чади, ради бога, під ніс,
Бо коли й у дорозі смердітимеш так,
То лишайся вже краще, де був, у хліві.
Другий раб
90 О мій бідний владико, ти й справді звихнувсь!
Трігей
Гей, замовкни внизу!
Другий раб
Ти куди ж так пливеш тим рогатим човном?
Трігей
Я Елладі усій присвятив свій політ.
На новий, на нечуваний подвиг іду.
Другий раб
Але нащо летіти? Чи ти ошалів?
Трігей
Занімійте побожно! Радіти пора,
А ніяк не скиміти. Я людям усім
Язика за зубами тримати велю.
А всі ями помийні, відхожі місця
юо Перекрити новим цегляним покриттям
І зади найщільніше заткнути.
Другий раб
А я не змовкну, поки не признаєшся,
Куди зібравсь летіти.
Трігей
А куди ж бо ще,
Як не до Зевса, в небо?
Другий раб
Гей, а то чого?
Трігей
Щоб розпитати, що задумав діяти
З усім-усім народом нашим еллінським.
Другий раб
Ну, а коли не скаже?
Трігей
Що ж, назву його
Злочинцем, що запродав персам еллінів.
Другий раб
Хіба що через труп мій, присягаюся.
Трігей
110 Мене тим не зупиниш.
Другий раб
Ой-ой-ой-ой-ой!
(До дітей Трігея).
О діти! Гляньте — батько покидає вас.
Ось нишком він у небо підіймається.
Просіть, хай завертає, бідні сироти.
Дівчинка
Батьку, мій батьку, чи дійсно правдива
Чутка, що нібито, нас позабувши,
Ти під чотири вітри відлітаєш
Легко до воронів, наче пір'їна?
Батьку, скажи, чи це правда,
Якщо нас хоч трішечки любиш.
Трігей
120 Так-таки так, мої донечки.
Жаль вас, одначе, сердешних.
Просите хліба не раз ви так жалісно:
батеньку, батьку!
В мене ж — нема ні гроша за душею,
ніде ані крихти.
Хай-но звершу я це діло, — вернуся,
й тоді вже від мене
Добра хлібина вам буде й гарненький
плескач на закуску.
Дівчинка
На чому ж ти в дорогу вибираєшся?
Не корабель же небом повезе тебе.
Трігей
Конем крилатим — не судном летітиму.
Дівчинка
Чи при умі ти, батьку? До богів отак,
Жука запрігши, думаєш добратися?
Трігей
130 В байках Езопа, доню, ясно сказано,
Що жук один з крилатих долетів туди.
Дівчинка
Оте гидке створіння? Що ти, батеньку? —
Та й до богів долине? Щось не віриться.
Трігей
Хіба ж не він, з орлами ворогуючи,
Добувсь до них, розкидав їх гніздо колись?
Дівчинка
А може б, на Пегасі краще рушити:
Постанеш перед Зевсом ще трагічніше.
Трігей
Дурна! Тоді подвійно запасатися
Харчами треба. Ну, а жук з'їдатиме
Те все, чим я живлюся й перетравлюю.
Дівчинка
140 Дну; шубовсне в море жук твій, що тоді?
З води, крилатий, знову як він випірне?
Трігей
Стерном я вже запасся передбачливо.
Тоді човном наксоським жук служитиме.
Дівчинка
В яку ж то гавань ти скеруєш човен свій?
Трігей
В Пірей, у гавань Жукову я мчатиму.
Дівчинка
Гляди лиш там, — схитнувшись, сторчака не дай,
А то, звихнувши ногу, станеш образом
Для Евріпіда у новій трагедії.
Трігей
Мені вже тим журитись! До побачення!
150 Але випорожнятись ні вітрів пускать
Три дні не смійте, поки я трудитимусь
На ваше благо, бо як те зачує він, —
Шугне стрілою, скине миттю вершника.
(Трігей піднімається вгору на жукові).
Гей же з богом, Пегасе, в дорогу рушай!
Золотою вуздечкою в небі дзвени,
Наставляй своє вухо, загострюй свій зір.
Та ти що? Не дурій! Куди носа звернув?
Чи не свіжим
