Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

— Вперше за все життя моє серце стрепенулося, наче скинуло важкий тягар і нарешті ожило. Еріка грала зі мною, не бажаючи називати імені, але я настільки був зачарований, що не міг відмовитися від цієї гри, боячись більше не побачити її. Щоранку я летів на наше місце, на зустріч до Еріки, а щоночі мріяв скоріше заснути, щоб знову прокинутися. Перший раз у житті відчувши такі почуття, я ходив окрилений, наче хлопчисько середньої школи. І через кілька днів я все ж таки зважився відкритися їй. — Джейкоб замовк і заплющив очі, а на його обличчі з'явилася легка усмішка. — Ти навіть не уявляєш, наскільки я був щасливий дізнатися, що все взаємно. Виразно пам'ятаю ту ніч, абсолютно кожну дрібницю. Пам'ятаю, як Еріка вперше назвала своє ім'я, як обіймав її й чув прискорене биття серця. Пам'ятаю перший дотик до її губ, після якого мене без неї більше не існує.

Розплющивши очі, Джейкоб повернувся до мене, і я знову побачила в них біль та розпач. Він прочистив горло, важко проковтнув, а потім ще раз, але, мабуть, грудка нікуди не ділася, бо далі голос звучав здавлено.

— Але вчора ввечері, після відправлення мамі листа, я забув відключити wi-fi. Сьогодні вранці, поки я був у душі, зателефонувала Софі, а Еріка відповіла. Коли я повернувся, на спальнику лежав плеєр із незакінченим відеодзвінком. Розмови я не чув, але за вдоволеним обличчям колишньої можу тільки уявляти, що вона наговорила. Мені ж вона сказала, що тепер я нікуди від неї не дінуся. — Джейкоб знову сховав обличчя в долонях і тихо зітхнув. — Господи, чому я не розповів про неї раніше? Чому не подумав, що Софі може зробити щось погане? Моллі, я так боюся втратити Еріку. Я кохаю її всім серцем, але так і не встиг цього сказати.

Здавалося, я не те, що не рухалася, але навіть не дихала. Всередині вирували змішані почуття, але одне я знала точно — Джейкоб справді кохає Еріку. Я вірила, що він не бреше з цього приводу, але водночас розуміла, як погано вчинив Джейк. Виходить, він порвав із дівчиною перед від'їздом на пляж, але Еріці нічого про це не сказав. Та й була ймовірність того, що про розставання він таки збрехав. Я знала з власного досвіду, що можна перебувати в стосунках і захопитися іншою людиною.

— Гадки не маю, що мені робити, — прошепотів Джейк, зиркнувши на мене. — Ти мене зневажаєш?

І тільки тоді я помітила, що його очі були червоними. Він плакав?

— Ні, Джейкобе, не зневажаю, — важко зітхнувши відповіла я, а потім додала: — Просто треба було все прояснити зі своєю колишньою чи хоча б розповісти про неї. Еріка зовсім розбита. Зрозумій, твої слова зараз не дуже викликають довіру на фоні сказаного Софі.

— Я розумію, і мене це лякає, — змучено простогнав Джейкоб, відкинувши голову назад і глянувши на небо. — Мені страшно, — ледь чутно додав він і зовсім стих.

Якийсь час я дивилася на океан, розмірковуючи про те, що хочу зробити. Але було так багато «за» і «проти», що я ніяк не могла визначитися. Зрештою, щоб відкинути всі сумніви, я вирішила поставити останнє запитання:

— Ти справді її кохаєш?

Джейкоб відразу опустив голову, подивився мені прямо в очі і сказав:

— Всім серцем кохаю.

Дивлячись йому в обличчя, я тяжко зітхнула.

«Господи, дай знак, якщо я чиню погано», — подумки попросила я.

— Може, я ще пошкодую, — ретельно підбираючи слова, говорила я, — але трохи допоможу тобі.

Здавалося, я прямо таки побачила появу вогника надії в очах Джейкоба.

— Я готовий на все, правда, — щиро промовив він.

— Та не поспішай так. Усе залежить від того, зрозумієш ти чи ні.

Я піднялася і Джейк відразу встав слідом. Діставши з-під поясу шортів саморобний конверт, я простягла його йому.

— Пообіцяй, що відкриєш тільки коли ми поїдемо, — почала я, не випускаючи паперу з рук. — Там одне слово, але це підказка, а не розгадка. Якщо ви дійсно маєте бути разом, то доля підкаже потрібну дорогу.

Переконавшись, що Джейк зрозумів мене, я розтиснула пальці, вмить відчувши внутрішнє полегшення. Значить, я все ж таки чинила правильно!

— Дякую тобі, Моллі. Обіцяю, що зроблю все, — щиро озвався Джейкоб, міцно притискаючи конверт до грудей обома долонями.

***

Навіть не розуміючи до пуття чому, але, залишивши Джейка на самоті, я пішла назад у табір хлопців. Стоячи майже біля намету Сема, я міркувала, чи потрібно мені попрощатися з ним. У пам'яті сплив вчорашній вечір, під кінець якого мені навіть здалося, що я йому подобаюся. Від спогаду, як Сем побажав мені солодких снів, шкірою знову пробігли мурашки, як і кожного разу, коли я прокручувала в голові цей момент.

Поки я стояла, борячись із внутрішніми сумнівами, вхід до намету Сема відкрився і звідти показалася блондиниста голова.

— Моллі? — здивовано промовив він.

— Т-с-с-с, — шикнула я, приклавши вказівний палець до губ.

Найменше хотілося розбудити інших, тому я зробила перше, що спало на думку — заштовхала Сема назад у намет і залізла слідом.

Піднявши погляд, я зустрілася з зовсім невинною хлоп'ячою усмішкою. Він точно був радий бачити мене.

«Який же ти привабливий, коли сонний», — подумки промовила я, не відриваючи погляду від чарівності навпроти.