Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

МОЛЛІ

Всю дорогу до табору хлопців я обмірковувала одну ідею. І щоразу, коли я хотіла відкинути її, перед очима знову і знову виникало налякане та нещасне обличчя Джейкоба. Коли він намагався прорватися до Еріки, я виразно бачила біль і каяття в його очах, але все одно не могла дати в образу кращу подругу.

«Та будь ти проклятий, Джейкобе, що викликаєш моє співчуття», — подумки проклинала я його, але все ж таки йшла далі.

За кілька ярдів від табору хлопців я зупинилася, борючись із внутрішніми демонами, які явно вигравали в сутичці з ангелами. Піднявши футболку і витягнувши з-за поясу шортів невеликий саморобний конверт, я витріщилася на нього, ніби це був шматок м'яса, щойно знятий із грилю й обпікаючий руки. Тремтіння в пальцях ніяк не виходило вгамувати, тому я просто повернула конверт на колишнє місце.

— Це лише одне слово, — вголос я почала заспокоювати себе ж. — Нічого страшного. Якщо це не доля, то він не зрозуміє й не знайде її.

Зробивши кілька кроків, я знову зупинилася.

— Ні, спочатку вислухаю його, а потім вирішу, що робити, — впевненіше промовила я й заспокоївшись, пішла далі.

У таборі хлопців було порожньо, абсолютно нікого. Але коли я озирнулася, то побачила Джейкоба біля самої води. Від його пози серце стиснулося від жалю. Він сидів скрючений, з опущеною головою, за яку тримався руками. Знову озирнувшись, я вирішила, що решта, швидше за все, ще спала, адже був ранній ранок.

Тихенько підійшовши, я мовчки сіла поряд із Джейкобом. Якийсь час тишу порушував лише шум хвиль. Здавалося, навіть чайки перестали кричати, додаючи цим трагічності ситуації.

— Вона не хоче мене бачити, — хрипко промовив Джейкоб, першим порушуючи наше мовчання.

Його голос був наскрізь пропитаний розпачом, що, напевно, розростався в серці.

— Так, — озвалася я.

Джейк підняв голову і сховав обличчя в долонях.

— Але Еріка нічого не знає, — надривно заперечив він.

У моєму горлі стояла грудка, яка ніяк не відступала, а легені, наче зменшилися вдвічі, набирали недостатньо кисню.

— Чого вона не знає? — хрипко запитала я, поклавши руку на плече Джейка.

— Ти мене вислухаєш? — невпевнено обізвався він, повертаючись до мене.

Спроба проковтнути грудку провалилася, тому я просто кивнула. Джейкоб шумно втягнув повітря, але видих був уривчастим, видаючи внутрішнє хвилювання.

— У мене забезпечена сім'я, і ​​як ти здогадуєшся, майбутнє вже прописане на багато років уперед, — голос Джейка тремтів, поки він нерішуче вдивлявся в мої очі і продовжував свій монолог. — Я щосили борюся з цим, хоча не дуже виходить, але не суть. Кращий друг батька, також його бізнес-партнер, має дочку мого ж віку. Й ось, коли вони почали співпрацювати, відразу вирішили, що ми з нею повинні бути разом.

Джейкоб перервався й нервово запустив руки у волосся на маківці, так сильно відтягуючи їх, що мені було боляче дивитися.

— Спочатку, коли ми були ще юними, Софія мені трохи подобалася. Згодом вона почала поводитися як моя дівчина, а я, через вік, не усвідомлював цього або просто не замислювався. Чорт, не знаю! — Джейк знову закрив обличчя долонями, через що його голос звучав глухо й ще сумніше. — Зізнаюся, спочатку мені подобалася ця гра в стосунках. У мене першого тоді з'явилася постійна дівчина. Перший поцілунок, перший секс. Тільки для мене, як я згодом дізнався. Софія просто всьому навчила, так і не викликавши при цьому кохання. Але на перший погляд мила білявка виявилася розбещеним стервом, ось тільки я зрозумів це, лише коли став старшим. До мене навіть доходили чутки, що в її ліжку буває багато хлопців, а я чомусь не надавав цьому значення. Кретин!

Вилаявшись, Джейкоб сильніше потягнув за волосся, через що захотілося прибрати його руки від голови. Але натомість я лише стиснула кулаки, дивлячись на нього в очікуванні продовження.

— Мене вона сприймала як майбутнього юриста з великим гаманцем, який забезпечить їй безтурботне життя. Впевнений, вона мене ніколи не кохала. Й ось, ми близько місяця навіть не бачилися, а перед від'їздом я все ж таки порвав із нею. Звісно, Софія влаштувала істерику, але мені вже було начхати. Напевно, Сем придумав цю відпустку, щоб дати їй можливість заспокоїтися і змиритися, не дістаючи мене. — Джейк знову замовк, ніби обмірковуючи наступні слова, а коли продовжив, його голос став трохи м'якшим і спокійнішим. — Коли ми їхали на цей пляж, я відчував, що скоро все зміниться. І першого ж ранку я зустрів чудову дівчину. Вона подарувала мені надію, дозволила відчути кохання в серці й що таке ніжність. Поцілунок Еріки став моїм першим, адже він був щирим і справжнім, без краплі лукавства.

Коли Джейкоб говорив про Еріку, я навіть у його голосі чула кохання. А перевага у війні всередині мене раз у раз переходила від білих до чорних.

— Ти думаєш, що я брешу? — раптом спитав Джейк, повернувшись до мене.

Чомусь у той момент я завмерла, не в змозі ні кивнути, ні помотати головою. Не має значення, що я бачила на його обличчі, адже Еріка все ще залишалася моєю найкращою подругою, якій зробили дуже боляче.

Не знаю, як витлумачив мою реакцію Джейкоб, але, відвернувшись до океану, він продовжив: