Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

Немов луною до мене долинали слова Моллі, але я давилася сльозами й не могла відповісти. До мене хтось підбіг і почав піднімати з піску, раз у раз щось запитуючи. Крізь сльози я розгледіла білу копну волосся й міцно схопилася за подругу.

— Джейк… — тремтячи від ридання, хрипіла я. — Дівчина… Брехав…

Вимовити щось виразно не виходило, і я припинила намагатися.

— Ш-ш-ш, заспокойся, люба, я поряд, — лагідно шепотіла Моллі, похитуючи нас. — Розкажеш, коли перестанеш плакати.

Але тільки від її слів мені не ставало легше.

Коли до нас підбігли Вікі та Джесс, я все ще плакала, а тіло трусило сильніше. Вони нічого не розуміли, але як і Моллі намагалися мене заспокоїти. Від внутрішньої паніки, що досягла піку, перед очима поплило, запаморочилася голова, і я відчула, як повільно втрачаю зв'язок із реальністю.

***

13 травня 2017 року

— Дитинко, ти вже обрала, що замовлятимеш? — спитав Рой, не підводячи до мене очей.

Його брови були зведені, від чого над переніссям утворилася складка. Завжди любила спостерігати, коли він щось зосереджено робив.

— Я буду святковий набір, ти ж знаєш, — прощебетала я у відповідь.

Відсунувши меню, я поставила лікті на стіл і обхопила обличчя долонями. Сьогодні був рівно рік, як ми разом і із самого ранку в мене був чудовий настрій. Навіть погода раділа за нас, адже на вулиці було сімдесят п'ять градусів, а ще вчора позначка градусника не сягала й шістдесяти. І нехай Рой проспав, усе одно я була рада цьому дню.

— Овочевий суп та салат Ромейн із грінками? — піднявши на мене свої прекрасні сірі очі, спитав він.

На моєму обличчі відразу засяяла задоволена усмішка, і я кивнула. Мій хлопець чомусь знову опустив погляд до меню, вкотре пробігаючи асортимент очима. Ми познайомилися в італійському ресторані «Еддіс», хоча ресторан — це гучно сказано, і важливі для нас події святкували саме тут.

— Рою, ти ж сто разів бачив це меню, — весело озвалася я.

— Значить, подивлюсь у сто перший, — буркнув він.

Мою усмішку, як вітром здуло, а плечі одразу опустилися. Не сперечаюся, Рой виглядав дуже втомленим, а тут ще я зі своїми веселощами. Іспити, до яких він постійно готувався, здавалося, ніколи не закінчяться. Рой навчався в Каліфорнійському, тому дуже старався, адже це престижний університет. Ось тільки сьогодні він виглядав ще гірше, ніж минулу нашу зустріч. Через мою роботу та його заняття останні чотири місяці ми бачилися рідко, зате постійно висіли на телефоні. Хоча кого я обманюю...

— Любий, усе добре? — спитала я, простягнувши до нього руку.

— Так, дитинко, усе гаразд, — натягнуто всміхаючись, відповів він, тільки вірилося не дуже.

Нарешті, залишивши в спокої меню, Рой підвівся і сказав:

— Зроби замовлення, будь ласка, а я швиденько до туалету.

— Тобі кальцоне Аль Форно та овочевий крем-суп по-італійськи? — спитала я, з ніжністю дивлячись на нього знизу вгору.

— Ем, так, — якось не зацікавлено відповів він і пішов у вбиральню.

Що ж, виглядав Рой немов після гучної ​​вечірки, що закінчилася під ранок. Я б так і подумала, якби не знала, що він займався в домі братства.

Прийнявши замовлення, офіціантка прибрала меню, і я побачила стільниковий Роя. Зазвичай він завжди і скрізь носив його із собою. Спочатку мені здавалося це дивним, але потім Рой пояснив, що будь-якої миті могли зателефонувати з університету чи роботи. Він був моїм першим і ми досить довго зустрічалися, тому причин не довіряти йому не було.

Ресторан «Еддіс» знаходився на бульварі Лінкольн і з вікна відкривався краєвид на звичайну дорогу, але мені подобалося спостерігати за перехожими. Чекаючи на наше замовлення й на Роя, я зі щасливою усмішкою вдивлялася в обличчя незнайомих людей, вигадуючи їхні історії.

Несподівано телефон мого хлопця завібрував і екран засвітився. Я завжди з повагою ставилася до особистого простору, але на той момент мені стало просто цікаво. Немов злодюжка я озирнулася на всі боки, але на мене ніхто не дивився. Вказівним пальцем повернувши гаджет, я побачила повідомлення про СМС із частиною тексту.

Відправник: «Соф»

Текст: «Чорт, любчику, це був найкращий секс у моєму житті. Пропоную повто...»

Серце пропустило один удар. Я часто заморгала, але на екрані залишався той самий текст. Не замислюючись, я спробувала розблокувати телефон, щоб прочитати повідомлення повністю, але наткнулася на пароль. Господи, а як давно він узагалі з'явився?

До горла підступила грудка або ж нудота, не знаю, а я як та мазохістка все перечитувала уривок СМС.

— Дитинко, ти зробила замовлення? — спитав Рой, підійшовши до нашого столика.

Немов у сповільненій зйомці я підняла на нього погляд і в ту ж мить по щоках побігли сльози.