Білі зуби - Зеді Сміт

ПРЕС РЕЛІЗ: 15 ЖОВТНЯ 1992

Тема: Презентація Миші Майбутнього©

Професор Маркус Чалфен, письменник, відомий науковець і ключова фігура групи дослідників генетики із коледжу святого Юди, має намір презентувати свою останню розробку широкому загалу; мета презентації — поглибити розуміння трансгенетики та звернути увагу на необхідність подальших інвестицій у цю галузь. Розробка продемонструє складну роботу, виконану з маніпульованими генами, і демістифікує цю незаслужено нелюбу суспільству галузь біологічних досліджень. Саму розробку доповнять експозиція, лекція, мультимедійна презентація та інтерактивні ігри для дітей. Спонсорами є державна наукова комісія «Мілленіум», а також представники бізнесу та виробництва.

Двотижнева Миша Майбутнього© буде виставлена на огляд в Інституті Перре в Лондоні 31 грудня 1992 року. Там вона залишатиметься для ознайомлення публіки до 31 грудня 1999 року. Миша генетично нормальна, за винятком окремої групи генів, що були штучно додані до геному. Клонована ДНК цих генів була введена в запліднену яйцеклітину миші і, таким чином, приєднана до хромосомної ДНК в зиготі, що призвело до успадкування таких генів ембріонами, які розвивалися із зиготи. Для введення ці гени розроблені таким чином, що їх стало можливо «включити» лише в певній тканині організму і у визначений час. Миша стане плацдармом для експерименту зі старінням клітин, прогресуванням раку в клітинах і з деякими іншими речами, які наразі залишаються не оголошеними і будуть сюрпризом для публіки!

Журналіст загиготів:

— Господи. Про що ця маячня?

— Не знаю, — сказала Айрі. — Про сюрпризи, я собі думаю.

Вона продовжила:

Миша проживе сім років (увесь час на очах у публіки), що становить приблизно два нормальних життя звичайної миші. Розвиток цієї миші, таким чином, вдвічі сповільнено. До кінця першого року онкоген sv40 Т, який введено в інсулінопродукуючі клітини печінки, проявить себе в печінкових карциномах, які будуть розвиватися впродовж мишачого життя у сповільненому темпі. До кінця другого року онкоген H-ras у клітинах шкіри почне виявлятися в доброякісних папіломах, які за три місяці можна буде побачити неозброєним оком. На четвертий рік експерименту організм миші втратить здатність самостійно продукувати меланін через повільне, запрограмоване пригнічення ферменту тирозинази. На цей момент миша втратить всю пігментацію і стане альбіносом — білою мишею. За відсутності непредбачуваних зовнішніх впливів миша проживе до 31 грудня 1999 року і помре протягом місяця після цієї дати. Миша Майбутнього© дає широкій громадськості унікальну можливість спостерігати життя і смерть у всіх подробицях. Можливість бути свідками технологій, які здатні уповільнити перебіг хвороби, контролювати старіння і зменшувати генетичні дефекти. Миша Майбутнього© дає нам спокусливу обіцянку нової фази в людській історії, коли ми більше не будемо жертвами випадковості, але режисерами і суддями своєї долі.

— Ну нафіг, — сказав журналюга. — Мрачна хрєнь…

— Ага, так і є, — розсіяно відповідала Айрі (її ще чекало десять дзвінків цього ранку). — Хочете, щоб я надіслала вам фотографії?

— Так, надішліть. Врятуйте мене від перекопування архівів. Бувайте.

Айрі щойно поклала слухавку, як до кімнати ввірвалась Джойс, як гіпівська комета, в чорній оксамитовій курточці із торочками і численними різнокольоровими шаликами на шиї.

— Не займай телефон! Я ж тобі вже казала. Нам потрібен вільний телефон. Може подзвонити Міллат!

Чотирма днями раніше Міллат прогуляв свою аудієнцію в психіатра, влаштовану Джойс. Після того його ніхто не бачив. Усі знали, що він із ХВІ, і всі знали, що він не мав жодного наміру дзвонити Джойс. Усі, крім Джойс.

— Це просто необхідно, щоб я поговорила з ним, якщо він зателефонує. Ми так близько до прориву. Марджорі майже певна, що це гіперактивний розлад через недостачу уваги.

— А як ти про все це знаєш? Я думала, Марджорі лікар. Що нафіг сталося із правом пацієнта на анонімність?

— Ой, Айрі, не мели дурниць. Вона також і подруга. Вона просто тримає мене в курсі.

— Клановість середнього класу — ось на що це більше схоже.

— Та невже? Не будь істеричкою. Ти стаєш все істеричнішою кожного дня. Слухай, мені треба, щоб ти злізла з телефону.

— Я знаю. Ти вже казала.

— Бо якщо Марджорі має рацію, і це ГРНУ, йому терміново треба до лікаря і приймати метилфенідат. Це дуже виснажливий стан.

— Джойс, він не хворий. Він просто мусульманин. Мусульман на світі цілий більйон. Просто не може бути, щоб у них у всіх був цей твій ГРНУ.

Джойс на хвильку спинилася, щоб вхопити трохи повітря.

— Мені здається, що надто ти вже жорстока. Те, що кажеш ти, йому точно не допоможе.

Випрямившись, вона підійшла до хлібниці і, з повним горлом сліз, втяла собі шмат сиру.

— Слухай. Смертельно важливо, щоб я зараз змогла звести їх обох очі в очі. Настав час.

Айрі сумнівно похитала головою.

— З чого ти взяла, що час?

Джойс закинула шматочок сиру в рот:

— Час, бо вони потребують один одного.

— Але якщо вони не хочуть, значить, вони не хочуть.

— Інколи люди самі не знають, чого вони хочуть. Просто не знають, чого потребують. Хлопці потребують один одного, як… — Джойс задумалась на хвильку. Метафоричне мислення не було її сильною якістю. В саду ніколи не садять щось одне у грядку, призначену для чогось зовсім іншого. — Вони потребують один одного, як Лорел потребував Гарді, як Крік потребував Ватсона…

— Як Східний Пакистан потребує Західний Пакистан.