Тягар пристрастей людських - Сомерсет Вільям Моем

— Запитайте пані, чи зможе вона прийняти містера Кері, — попросив він. — Я почекаю тут.

Покоївка побігла сходами нагору, і вже за мить повернулася, клацаючи підборами.

— Заходьте, сер. Другий поверх, перші двері.

— Я знаю, — повідомив Філіп, злегка усміхнувшись.

Коли він підіймався сходами, серце заходилося в грудях. Філіп постукав у двері.

— Заходьте, — запросив знайомий радісний голос.

Здавалося, він запрошував його до нового життя, сповненого миру й щастя. Коли Кері увійшов, Нора підійшла до нього і привіталася. Вона потиснула йому руку, наче вони бачилися вчора. Якийсь чоловік підвівся зі стільця.

— Містер Кері — містер Кінґсфорд.

Філіп страшенно засмутився, що застав жінку не саму, сів і взявся роздивлятися незнайомця. Він ніколи не чув від Нори його імені, але, схоже було, що той, розкинувшись на стільці, почувається як удома. На вигляд йому було близько сорока, гладенько поголений, з довгим світлим волоссям, охайно прилизаним донизу, червонястою шкірою й вицвілими стомленими очима, які можна побачити у вже немолодих блондинів. Він мав великий ніс, великий рот, чималі вилиці, кремезне тіло й широкі плечі; його зріст був вищим за середній.

— А я вже думала, що з вами сталося, — як завжди жваво, озвалася Нора. — Нещодавно я зустріла містера Лоусона — він вам казав? — і повідомила йому, що вам давно вже час мене навідати.

Філіп не помічав у її поведінці навіть тіні смутку й захоплювався легкістю, з якою жінка поставилася до зустрічі, яка його змушувала почуватися страшенно незручно. Нора налила йому чаю і збиралася покласти цукор, але хлопець зупинив її.

— От я дурепа! — вигукнула жінка. — Геть забула.

Він у це не повірив. Вона не могла забути, що він п’є чай без цукру. Ця невеличка пригода підказала йому, що Норина безтурботність була показною.

Розмова, яку перервав своєю появою Філіп, поновилася, і незабаром юнак відчув себе зайвим. Кінґсфорд не звертав на нього уваги. Розмовляв він вправно й красномовно, не забував про гумор, але залишався дещо педантичним: виявилося, що він журналіст і може розповісти щось цікавеньке про що завгодно. Утім, Кері дратувало, що його витіснили з розмови. Він вирішив залишатися, доки гість не піде. Він замислився, чи упадає журналіст за Норою. Раніше вони частенько говорили про чоловіків, які намагалися фліртувати з нею, і разом із них кепкували. Філіп намагався перевести бесіду на тему, яка була близька лише їм із Норою, але журналіст щоразу втручався і скеровував розмову так, що Кері доводилося мовчати. Він трошки розгнівався на Нору: хіба вона не бачить, що його виставляють на посміховисько? Напевно, вона вирішила провчити його таким чином. Від цієї думки до Кері повернувся гарний настрій. Та ось годинник нарешті вибив шосту, і Кінґсфорд підвівся.

— Мушу йти, — повідомив він.

Нора потиснула йому руку і провела до сходів. Вона зачинила за собою двері й залишалася там кілька хвилин. Філіп замислився, про що вони можуть розмовляти.

— Хто такий цей містер Кінґсфорд? — весело поцікавився він, коли Нора повернулася.

— Ох, він редактор одного з журналів Гармсворта. Останнім часом він чимало мене друкував.

— Я вже думав, він ніколи не піде.

— Я рада, що ви залишилися. Хотіла з вами поговорити. — Нора скрутилася в просторому кріслі, залізши на нього з ногами (маленький зріст дозволяв їй це), і підпалила цигарку. Побачивши знайому позу, яка завжди його смішила, Філіп усміхнувся.

— Ви схожі на кішку.

Нора зблиснула своїми гарними темними очима.

— Мені справді час позбавитися цієї звички. Безглуздо в моєму віці поводитися, як дитина, але мені так зручно сидіти, підібгавши ноги.

— Надзвичайно приємно знову опинитися в цій кімнаті, — зауважив щасливий Філіп. — Ви навіть не уявляєте, як я за цим сумував.

— Чому ж, заради всього святого, ви не приходили раніше? — весело поцікавилася жінка.

— Боявся, — шаріючись, озвався Філіп.

Нора відповіла йому сповненою доброти усмішкою. Її вуста чарівно витяглися.

— Не варто було.

Кері на мить завагався. Серце гупало, мов скажене.

— Пам’ятаєте нашу останню зустріч? Я жахливо з вами повівся… мені страшенно соромно.

Нора спокійно подивилася на нього, але нічого не відповіла. Філіп втрачав голову; здавалося, він щойно зрозумів обурливість свого візиту. Жінка не допомагала йому, тому не залишалося нічого, як бовкнути:

— Ви колись зможете мені пробачити?

А потім, не змовкаючи, він розповів про те, що Мілдред його покинула, і про страждання, через які мало не вкоротив собі віку. Розповів про все, що сталося: про народження дитини, знайомство Мілдред із Ґріффітсом, про своє божевілля, свою довірливість і величезну брехню. Він зізнався, що часто згадував її доброту й кохання й гірко шкодував, що відмовився від них. Лише з нею він був щасливий і знає, що вона — справжня коштовність. Голос у Кері захрип від емоцій. Подекуди він так соромився сказаного, що прикипав поглядом до землі. Його обличчя спотворювалося від болю, однак зізнання дарувало полегшення. Урешті-решт він змовк. Виснажившись, відкинувся на стільці і чекав на відповідь. Він нічого не приховав і в нападі самовикриття намагався зобразити себе ще нікчемнішим, ніж був насправді. Філіпа здивувало Норине мовчання, і він наважився підвести погляд. Жінка не дивилася на нього. Вона зблідла і, схоже, поринула в думки.

— Ви нічого не хочете мені сказати?

Вона здригнулася й почервоніла.

— Боюся, ви пережили жахливі часи, — сказала. — Мені страшенно шкода.

Здавалося, Нора хотіла ще щось додати, але зупинилася, і Філіп іще трохи почекав. Нарешті жінка змусила себе продовжити:

— Я заручена з містером Кінґсфордом.

— Чому ви одразу не сказали? — вигукнув Філіп. — Навіщо дозволили мені принижуватися?

— Вибачте, я не могла вас зупинити… Я познайомилася з ним невдовзі після того, як ви… — схоже, вона шукала слова, які не зроблять йому боляче, — повідомили мені, що ваша подруга повернулася. Якийсь час я страждала, а він був надзвичайно люб’язним зі мною. Він знав, що хтось зробив мені боляче, але, звісно ж, не знав, що це були ви. Навіть не знаю, що я без нього робила б. Я раптом відчула, що більше не можу працювати, працювати, працювати. Я так стомилася і почувалася хворою. Розповіла йому про мого чоловіка. Він запропонував дати мені грошей на оформлення розлучення, якщо потім я одразу вийду за нього заміж. У нього дуже хороша робота, і я не муситиму нічого робити, якщо сама не захочу. Він так кохав мене і так хотів про мене