Тягар пристрастей людських - Сомерсет Вільям Моем
— Це правда? — перепитав Філіп.
— Ця дівчина мене анітрохи не цікавить. Слово честі.
Філіп заспокоєно зітхнув. Кеб зупинився біля їхніх дверей.
75
Наступного дня Філіп був у гарному гуморі. Йому страшенно не хотілося занадто набридати Мілдред своїм товариством, тому він улаштував усе так, аби не бачитися з нею аж до вечері. Коли він за нею зайшов, дівчина вже була зібрана, і він подражнив її за таку незвичну пунктуальність. Мілдред одягнула нову сукню, яку він їй купив, і здавалася Філіпові надзвичайно елегантною.
— Я мушу відправити її назад, щоб перешити, — повідомила дівчина. — Спідниця погано сидить.
— Не забудьте поквапити швачку, якщо хочете взяти сукню з собою в Париж.
— До того часу вона буде готова.
— Залишилося лише три дні. Поїдемо об одинадцятій, добре?
— Як хочете.
Майже цілий місяць вона належатиме йому одному. Філіп жадібно уп’явся в дівчину голодним закоханим поглядом. Він зберіг уміння посміятися над своєю пристрастю.
— Цікаво, що я у вас знайшов? — усміхнувся він.
— Які чарівні слова, — озвалася Мілдред.
Вона була такою худою, що можна було перерахувати ребра. Груди мала пласкі, як у хлопчика; вузькі бліді вуста були просто потворними, а шкіра зеленкуватою.
— Коли поїдемо звідси, я годуватиму вас пігулками із залізом, — засміявся Кері. — Назад я збираюся привезти товсту рум’яну жінку.
— Я не хочу бути товстою, — заперечила дівчина.
Про Ґріффітса вона не згадувала, і за вечерею Філіп, відчуваючи впевненість і владу над нею, уїдливо зауважив:
— Схоже, ви непогано пофліртували з Ґріффітсом минулого вечора?
— Я казала вам, що закохалася в нього, — розреготалася дівчина.
— Приємно знати, що він вас не кохає.
— Звідки ви знаєте?
— Я розпитав його.
Мілдред трохи повагалася, дивлячись на Філіпа, і в очах її з’явилася цікавість.
— Хочете прочитати листа, якого я дістала від нього сьогодні вранці?
Дівчина простягнула йому конверт, і Кері впізнав упевнений чіткий почерк Ґріффітса. Там було вісім сторінок. Лист був гарно написаний, чесний і чарівний; це був лист чоловіка, який звик зізнаватися в коханні жінкам. Він писав Мілдред, що пристрасно кохає її, що закохався з першого погляду; він не хотів цього робити, бо знав, як любить її Філіп, але нічого не може з собою вдіяти. Філіпа він страшенно цінує і соромиться своєї поведінки, але він не винен, почуття накрило його з головою. Гаррі робив Мілдред майстерні компліменти. Наприкінці листа Гріффітс дякував, що вона погодилася пообідати з ним наступного дня, і писав, що мало не помирає від бажання побачити її. Філіп помітив, що лист був датований учорашнім днем; Ґріффітс, напевно, написав його, попрощавшись із ним, і не полінувався вийти відправити, коли сам Філіп думав, що сусід уже спить.
Поки Філіп читав, серце боляче смикалося в грудях, але він удав, що не здивувався. Спокійно повернув листа Мілдред і всміхнувся:
— Вам сподобався обід?
— Ще б пак, — гаряче запевнила дівчина.
Кері відчув, як затремтіли руки, і заховав їх під стіл.
— Вам не слід сприймати Ґріффітса надто серйозно. Він легковажний, як метелик, самі знаєте.
Мілдред забрала листа і поглянула на Філіпа.
— Я теж нічого не можу з собою вдіяти, — пояснила вона, додаючи голосу байдужості. — Навіть не знаю, що на мене найшло.
— А я опинився в трохи незручному становищі, чи не так? — запитав Філіп.
Дівчина швидко глипнула на нього.
— Мушу зауважити, що ви сприйняли це досить спокійно.
— А чого ви чекали? Що я рватиму на собі волосся жменями?
— Я знала, що ви розгніваєтеся.
— Найсмішніше те, що я анітрохи не гніваюся. Мені слід було передбачити, що це станеться. Познайомити вас було дурнуватою ідеєю. Я чудово знав, що Гаррі в усьому кращий за мене: він веселіший, він дуже привабливий, він цікавіший і може розмовляти з вами про те, що вас цікавить.
— Не знаю, на що ви натякаєте. Може, я не надто розумна, і тут нічого не вдієш, але я зовсім не така дурепа, як ви думаєте, запевняю вас. А ви, мій юний друже, занадто гнете кирпу переді мною.
— Хочете посваритися? — м’яко поцікавився Кері.
— Ні, але не розумію, хто дав вам право поводитися зі мною, мов із якимось непотребом.
— Перепрошую, я не хотів вас образити. Я просто збирався спокійно все обговорити. Ми ж не хочемо заплутувати все ще більше, якщо цього можна уникнути. Я помітив, що Гаррі вам сподобався, і це здалося мені абсолютно природним. Єдине, що мене зачіпає, це те, що він навмисно намагається вас привабити. Він знає, як палко я вас кохаю. І з його боку було досить підступно писати цього листа за п’ять хвилин після того, як він запевняв мене, що ви його анітрохи не цікавите.
— Ви помиляєтеся, якщо гадаєте, що зможете змінити мої почуття до нього, оповідаючи різну гидоту.
Філіп трохи помовчав. Він не знав, якими скористатися словами, щоб змусити Мілдред подивитися на ситуацію з його погляду. Йому хотілося говорити холоднокровно й виважено, але вир почуттів усередині заважав думкам прояснитися.
— Не варто жертвувати всім заради короткочасного (і вам самій це відомо) захоплення. Зрештою, Гаррі не закохується довше, ніж на десять днів, а ви за темпераментом радше холодна, і такі речі зовсім не для вас.
— Це ви так думаєте.
Удавшись до сварливого тону, дівчина лише ускладнила йому завдання.
— Якщо ви закохалися в нього, тут справді нічого не вдієш. Я докладу всіх зусиль, аби примиритися з цим. Нам із вами непогано велося, і я завжди поводився ґречно, хіба не так? Я завжди знав, що ви не кохаєте мене, але я подобаюся вам, і, побачивши Париж, ви забудете про Ґріффітса. Якщо вирішите викинути його з голови, помітите, що це не так уже й складно. До того ж я теж на щось заслуговую.
Мілдред не відповіла, і вони продовжили вечеряти. Коли тиша стала нестерпною, Філіп завів розмову на нейтральні теми. Він вдавав, наче не помічає, що дівчина його не слухає. Відповідала вона неуважно й не озвучувала власної думки. Урешті-решт дівчина перервала його на півслові.
— Філіпе, боюся, що в суботу я не зможу поїхати. Лікар каже, що мені не слід.
Він знав, що це неправда, але відповів:
— А коли ви зможете поїхати?
Мілдред кинула погляд на Кері, і, побачивши його бліде застигле обличчя, нервово відвела очі. Тієї миті вона трохи злякалася його.
— Краще сказати одразу і покінчити з цим. Я взагалі не можу з вами поїхати.
— Я так і подумав, що ви до цього
