Тягар пристрастей людських - Сомерсет Вільям Моем

— Не торгуйтеся, — повчав він. — Я краще платитиму півгінеї на тиждень і не ризикуватиму, що дитина помре від голоду чи побоїв.

— Ви такий кумедний хлопчина, Філіпе, — засміялася Мілдред.

Його надзвичайно розчулювала дитяча безпомічність. Дівчинка була маленькою і завжди невдоволеною істоткою. Її народження чекали нетерпляче і присоромлено. Вона нікому не була потрібна і залежала від нього, чужого дядька, який забезпечував її дахом над головою, їжею й одягом для голої плоті.

Коли потяг рушив, Філіп поцілував Мілдред. Дівчинку він теж хотів поцілувати, але боявся, що кохана сміятиметься з нього.

— Ви ж писатимете мені, люба, чи не так? Ох, я з таким нетерпінням чекатиму на ваше повернення.

— Дивіться не вскочте в халепу на іспиті.

Кері старанно готувався до екзамену, а тепер, коли залишилося десять днів, доклав останніх зусиль. Йому страшенно хотілося впоратися з іспитом — по-перше, щоб заощадити собі час і кошти, адже протягом останніх чотирьох місяців гроші текли з рук із небаченою швидкістю; а по-друге, через те, що після екзамену більше нічого не доведеться зубрити: студенти бралися до загальної медицини, акушерства і хірургії, і це було значно цікавіше за анатомію й фізіологію, якими доводилося займатися раніше. Філіп із цікавістю чекав на решту навчальних предметів. До того ж йому не хотілося зізнаватися Мілдред, що він провалився: іспит був складний, і більшість студентів не могли впоратися з ним із першого разу, але Кері знав, що дівчина погано про нього думатиме, а демонструвати свої принизливі думки вона вміла чудово.

Мілдред надіслала листівку, в якій повідомляла, що без пригод дісталася до пансіонату, а Філіп щодня уривав півгодинки, щоб написати їй довгого листа. Він завжди соромився висловлювати вголос свої почуття, але виявив, що на папері може бути відвертим і писати слова, які не наважився б сказати вголос. Користуючись цим відкриттям, юнак виливав у листах усю душу. Раніше йому ніколи не вдавалося розповісти коханій, що почуття до неї переповнюють його серце і залишають слід на кожному його вчинку чи думці. Він писав їй про майбутнє, про щастя, яке на нього чекає, і про свою вдячність за це. Філіп запитував себе (раніше він теж часто запитував себе, але ніколи не вкладав ці думки в слова), які її риси сповнюють його таким бурхливим захватом. Він і сам цього не знав, лише розумів, що світ без неї стає холодним і сірим, що від думки про неї серце набрякає в грудях і стає важко дихати (так, ніби воно притискається до легень); серце так гупає, що радість від її присутності мало не сповнюється болем, коліна тремтять, і він відчуває таку слабкість, наче давно не їв і помирає від голоду. Філіп нетерпляче чекав на відповідь. Він не сподівався, що Мілдред писатиме часто, адже знав, що листи даються дівчині тяжко, і зрадів навіть коротенькій незграбній записочці, що надійшла у відповідь на його чотири листи. Мілдред писала про пансіонат, де винаймала кімнату, про погоду та дитину; повідомляла, що виходить на прогулянки з однією пані, з якою там познайомилася, і що ця пані прив’язалася до дитини; у суботу ввечері вона збирається навідатися на виставу, а в Брайтоні стає людно. Цей лист розчулив Філіпа своїм діловим тоном. Від незграбного стилю і штампів йому хотілося розреготатися, обійняти кохану і розцілувати її.

На екзамен Кері пішов із задоволеною впевненістю. Письмова частина далася йому легко. Він знав, що добре впорався, і попри те, що друга частина іспиту була viva voce[267] і змусила його добряче понервувати, він непогано відповів на всі запитання. Дізнавшись результати, Філіп надіслав Мілдред переможну телеграму.

Повернувшись до свого помешкання, він побачив там листа від коханої, де вона писала, що було б непогано ще на тиждень залишитися в Брайтоні. Вона знайшла жінку, яка залюбки доглядатиме за дитиною за сім шилінгів на тиждень, але вона хоче більше про неї довідатися, та й кілька зайвих днів на морі їй, безумовно, не зашкодять. Їй страшенно не хочеться писати Філіпові про гроші, та чи не міг би він надіслати їй зі зворотною поштою кілька фунтів; їй довелося купити новий капелюшок, адже вона не може гуляти зі своєю знайомою пані завжди в одному й тому самому капелюшку, до того ж та пані справжня модниця. На мить Філіп неабияк засмутився. Задоволення від успіху на іспиті кудись зникло.

«Якщо б Мілдред кохала мене хоча б на четвертину від того, як я кохаю її, вона не змогла б там залишатися жодного дня».

Філіп швидко відігнав від себе цю думку; це звичайнісінький егоїзм; звісно ж, її здоров’я важливіше за все на світі. Однак тепер він не знав, чим зайнятися; він міг би на тиждень приєднатися до неї у Брайтоні, і тоді вони б проводили разом цілі дні. Від цієї думки серце підскочило. Як чудово буде з’явитися перед Мілдред, наче грім серед ясного неба, і повідомити, що винайняв кімнату в тому ж пансіонаті. Філіп подивився у розклад потягів, але завагався. Він не був упевнений, що дівчина зрадіє, побачивши його; у Брайтоні в неї з’явилися друзі; він мовчазний, а вона любить гучні веселощі. Кері розумів, що Мілдред цікавіше з іншими людьми, ніж із ним. Якщо йому хоча б на мить здасться, що він заважає коханій, ця думка буде нестерпною. Філіпові не хотілося так ризикувати. Він навіть не наважився написати і поцікавитися, чи не приїхати йому на тиждень, аби вони могли бачитися кожного дня, тим паче у місті його ніщо не тримає. Мілдред чудово сама про це знала, тож якщо б хотіла його б бачити, могла вже запропонувати. Філіп не хотів ризикувати і потім страждати, якщо попросить дозволу приїхати, а дівчина вигадає якусь відмовку, щоб зупинити його.

Наступного дня Кері написав Мілдред листа, надіслав п’ять фунтів, а наприкінці листа додав, що залюбки приїде на вихідні, якщо вона буде люб’язною і захоче його бачити; однак у жодному разі не варто змінювати свої плани. Він нетерпляче чекав відповіді. Мілдред написала, що організувала б усе, якби знала раніше, але вже пообіцяла піти до м’юзик-холу; до того ж у пансіонаті почнуть пліткувати, якщо він там зупиниться. Чому б йому не приїхати в неділю вранці й не провести з нею день? Вони можуть пообідати в «Метрополі», а потім вона познайомить його зі справжньою леді, котра збирається взяти дитину.

Настала неділя. Філіп благословив цей день за чудову погоду. Неподалік від Брайтона крізь вікно до