Трістрам Шенді - Лоренс Стерн
Тепер же, сподіваюся, мене достатньо зрозуміють, якщо я скажу читачеві, що дядько Тобі закохався.
Не те щоб цей вислів був мені скільки-небудь до душі; адже сказати, що людина закохалася, – або що вона глибоко закохана, – або по вуха закохана, – а іноді навіть пішла в любов із головою, – означає створити уявлення, що любов певною мірою нижча за людину. – Ми повертаємося, таким чином, до думки Платона, яку, при всій божественності цього автора, – я вважаю вартою осуду та єретичною. – Але годі про це.
Отже, нехай любов буде чим їй хочеться, – дядько Тобі закохався.
І цілком можливо, друже читачу, що при такій спокусі – й ти б закохався; бо ніколи очі твої не споглядали й жадання твоє не бажало нічого більш жаданого, ніж вдова Водмен.
Розділ XXXVІІІ
Щоб правильно це уявити, – звеліть подати перо та чорнило, – папір же до ваших послуг. – Сідайте, сер, і намалюйте її за вашим смаком – якомога більш схожою на вашу коханку – і настільки несхожою на вашу дружину, наскільки дозволить вам совість, – мені це однаково – робіть так, як вам подобається.
– Чи бувало коли-небудь на світі що-небудь таке чарівне! – таке досконале!
У такому разі, вельмишановний добродію, чи міг дядько Тобі встояти проти такої спокуси?
Тричі щаслива книго, в тобі буде, принаймні, одна сторінка, яку не очорнить Злість і не зможе неправдиво витлумачити Невігластво.
Розділ XXXІX
Оскільки ще за два тижні до того, як це сталося, Сузанну сповіщено було особливим посланням місіс Бригітти про те, що дядько Тобі закохався в її пані, – і наступного дня вона виклала зміст цього послання моїй матері, – то і я маю право зайнятися любовними пригодами дядька Тобі за два тижні до того, як вони почалися.
– Я скажу вам новину, містере Шенді, – мовила моя мати, – яка вас дуже здивує. —
Батько тримав на той час одне зі своїх других ліжок правосуддя й роздумував про тягар шлюбу, коли мати порушила мовчання.
– Мій дівер Тобі, – сказала мати, – збирається одружуватися з місіс Водмен.
– Отже, – сказав батько, – йому вже до кінця життя не вдасться полежати у своєму ліжку діагонально.
Батька страшенно дратувало те, що моя мати ніколи не запитувала значення речей, яких вона не розуміла.
– Що вона жінка неписьменна, – казав батько, – таке вже її нещастя, – але вона могла б задавати питання. —
Моя мати ніколи їх не задавала. – Коротше кажучи, вона покинула землю, так і не дізнавшись, чи обертається вона, чи стоїть нерухомо. – Батько тисячу разів із великою готовністю їй це пояснював, – але вона завжди забувала.
З цієї причини розмова між ними рідко складалася більше ніж із пропозиції – відповіді – та заперечення; після чого зазвичай наставав передих у декілька хвилин (як у випадку зі штаньми), і потім вона знову тривала.
– Якщо він одружується, нам від цього буде гірше, – мовила мати.
– Ні крапельки, – сказав батько, – він же може пустити свої засоби на вітер як цим, так і будь-яким іншим способом.
– Зрозуміло, – сказала мати; на цьому й закінчилися пропозиція – відповідь – і заперечення, як я вам сказав.
– Це його також дещо розважить, – сказав батько.
– Вельми, – відповіла мати, – якщо у нього будуть діти. —
– Хай Бог боронить, – сказав до себе батько, – * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *.
Розділ XL
Тепер я починаю входити по-справжньому в мою роботу і не сумніваюся, що за допомогою рослинної їжі та утримування від гарячих страв мені вдасться продовжувати історію дядька Тобі й мою власну по стерпній прямій лінії.
Іuv. T. S. Scul. T. S.[317]
Досі ж такі були чотири лінії, по яких я рухався в першому, другому, третьому та четвертому томах. – У п’ятому я тримався по-молодецьки – точна лінія, по якій я рухався, була така:
звідки виявляється, що, за винятком кривої, позначеної літерою A, коли я зробив подорож до Наварри, – та зубчастої кривої B, що означає мою коротеньку прогулянку там із пані де Боссьєр і її пажем, – я не дозволив собі анінайменшого відхилення вбік, поки чорти Джованні делла Каса не завертіли мене по колу, яке ви бачите позначеним літерою D, – що ж до c c c c c, то це тільки невеликі вставні речення – грішки, пересічні в житті навіть найбільшої державної людини; в порівнянні з тим, що робили ці люди, – або з моїми власними провинами в місцях, позначених літерами A, B, D, – це цілковиті дрібниці.
Ув останньому томі я впорався зі своїм завданням іще краще, – бо по закінченні епізоду з Лефевром і до початку кампаній дядька Тобі – я навряд чи навіть на ярд відхилився вбік.
Якщо виправлення моє піде таким темпом, то немає нічого неможливого, – з люб’язного дозволу чортів його беневентської превелебності, – що я насобачуся настільки, що рухатимусь ось так:
____________________
тобто по такій прямій лінії, яку тільки я в змозі був провести за допомогою лінійки вчителя каліграфії (навмисно для цього у нього взятої), не звертаючи ні вправоруч, ні вліворуч.
– Ця пряма лінія – дорога, по якій мають ходити християни, – кажуть богослови. —
– Емблема моральної прямоти, – каже Цицерон.
– Найкраща лінія, – кажуть ті, що саджають капусту. —
– Найкоротша лінія, – каже Архімед, – яку можна провести між двома даними точками. —
Я б хотів, люб’язні дами, щоб ви серйозно про це подумали, коли замовлятимете собі сукню до майбутнього дня вашого народження.
– Яка подорож.
Чи не можете ви мені сказати – до того, як я напишу задуманий розділ про прямі лінії, – тільки, будь ласка, не гнівайтеся, – завдяки якому промаху – хто вам
